16

Зміст

Вступ 4

Розділ 1. 5

1.1 Поняття про складного речення 5

1.2 Поняття складного речення. 6

1.3 Навіщо потрібні складні речення 7

Щоб зрозуміти, навіщо потрібні складні речення, необхідно спочатку визначити, чим вони відрізняються від простих. З точки зору будови складні речення являють собою більш розгалужену структуру, що включає дві або більше предикативних основ. Але варто зазначити, що до складносурядного речення можна як аналог навести два простих без шкоди для сенсу. Наприклад: 7

1.4 Складне речення в різних синтаксичних аспектах 8

Розділ 2 11

Розділові знаки у складних реченнях 11

2.1 Розподіл складних речень 11

2.2 Складнопідрядні речення із кількома підрядними 12

2.3 Безсполучникове складне речення. 13

2.4 Складні синтаксичні конструкції 14

Висновок 15

Список використаних джерел 16

Вступ

Си́нтаксис украї́нської мо́ви — частина граматики української мови, яка вивчає словосполучення та речення, їхню будову, типи та об'єднання в надфразні одиниці, роль і значення частин мови та граматичних форм у реченні в синхронному й діахронному (історичному) вимірах.

Речення — це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну завершеність і служить для спілкування.

У сучасному синтаксисі складне речення розглядається як одна з трьох основних синтаксичних одиниць (словосполучення, просте речення, складне речення). Складним називається речення, яке складається з двох або кількох об’єднаних за змістом та інтонацією граматичних основ (простих речень).

За способом зв’язку виділяють два типи речень: сполучникове і безсполучникове.

Складні речення поділяються на складносурядні, складнопідрядні і безсполучникові. Частини складносурядного та складнопідрядного речень поєднуються за допомогою сполучників та сполучних слів, а частини безсполучникового — інтонацією.

Розставляючи розділові знаки, слід орієнтуватися насамперед на будову речення, а не на інтонацію. Річ у тім, що не завжди там, де пауза, ставиться розділовий знак, і навпаки..

Складні речення в першу чергу потрібні для відображення різних семантичних відносин між компонентами. Крім того, вони дозволяють зробити мову більш інформативною і виразною.

Розділ 1.

1.1 Поняття про складного речення

Речення — це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну завершеність і служить для спілкування (він довго збирався це зробити, але не встиг).

В українській мові речення поділяються:

а) за метою висловлювань на розповідні (в свою чергу поділяються на стверджувальні — Є в Україні одне містечко та заперечні — Не хотів я цього робити), спонукальні (Повій, буйний вітре!) та питальні (у свою чергу поділяються на власне питальні — Скажіть, котра година? та риторичні питальні — Що ж це у світі діється?). Інтонація розповідних речень характеризується зниженням тону наприкінці речення. Інтонація питальних речень характеризується підвищенням тону на слові, з яким пов'язується питання.

б) за емоційним забарвленням на емоційно нейтральні (Цікава книжка) та емоційно забарвлені (Яка цікава книжка!). Емоційно нейтральні речення — це розповідні, питальні і спонукальні речення зі звичною для них інтонацією. Емоційно забарвлені речення — це ті ж розповідні, питальні і спонукальні речення, але вимовлені з окличною інтонацією.

в) за структурою речення поділяються на прості речення (Благословенна в болях ран Степів широчина бездонна — М.Рильський) та складні речення (Ще сніг кругом, ще голі віти в дуба, і не курличуть в небі журавлі — В.Сосюра). У простому реченні є тільки одна граматична основа (предикативний центр), у складного речення таких основ може бути декілька. Прості речення можуть ускладнюватися відокремленими другорядними членами, однорідністю різних членів речення, звертанням, вставними і вставленими словами, сполученнями і реченнями.

1.2 Поняття складного речення.

У сучасному синтаксисі складне речення розглядається як одна з трьох основних синтаксичних одиниць (словосполучення, просте речення, складне речення). Важливо відзначити, що складне речення як особлива синтаксична одиниця визнана вченими порівняно недавно, вже в 20 столітті. У самих значних синтаксичних описах кінця 19 - початку 20 століть складне речення як синтаксична одиниця не представлено. А термін «пропозиція» використовувався тільки для позначення простого речення (монопредікатівной одиниці). А.А. Шахматов розглядав складне речення як поєднання речень (простих), А.М. Пєшковський - як складне ціле (освіта, що перевищує за обсягом пропозиція - просте речення).

Інтенсивне вивчення складного речення почалося в другій половині 20 століття, перш за все - в працях В.В. Виноградова, Н.С. Поспєлова, потім вроботах Л.Ю. Максимова, В.А. Бєлошапкова, М.І. Черемисинов та інших дослідників, на праці яких ми будемо посилатися в ході викладу даної теми.

Складне речення як синтаксична одиниця протиставляється простому, однак у визначеннях складного речення, навіть найсучасніших, міститься традиційне протиріччя. Воно полягає в тому, що пропозицією називається і все складне освіту, і його складові компоненти. Звернімося до таких визначень. У «Руській граматиці» 1980 р . читаємо: «Складне речення - це поєднання двох або кількох простих речень, граматично оформлене». У шкільному підручнику: «Складним називається пропозиція, що складається з двох або кількох простих пропозицій». Аналогічні визначення можна продовжити. Протиріччя, закладене в таких визначеннях, може бути усунено, якщо встановити синтаксичний аспект, до якого дана одиниця належить. На це вперше звернула увагу В.А. Бєлошапкова. Складне речення протиставлене простому по синтаксичній структурі, тобто у формально-граматичному (конструктивному) аспекте.новіть синта Найважливіший ознака простого речення - предикативність, а складне речення складається з двох або більше предикативних одиниць. Отже, складне речення протиставлене простому пропозицією як одиниця поліпредикативна одиниці монопредикативної. Таким чином, складне речення - це синтаксична одиниця, компонентами якої є предикативні одиниці, об'єднані синтаксичної зв'язком і синтаксичними відносинами.