Управління підприємствами готельного господарства різних форм господарювання

Зберегти цю сторінку

Начало формы

Конец формы

ланцюг (мережа)- це група підприємств (два і більше), що здійснює колективний бізнес та знаходиться під безпосереднім контролем керівництва ланцюгом.

“Глобальна корпорація” - це нова форма господарювання, основана на об'єднанні підприємств, провідною ознакою якої є процес монополізації ринку готельних послуг шляхом швидкого розвитку готельних ланцюгів.

Відзначено, що поняття корпорації в українському законодавстві та в законодавствах інших країн істотно різняться. Згідно вітчизняного законодавства корпорація – це договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Згідно законодавства більшості країн Європи корпорація- організація, що поставила перед собою певну мету, яка діє на суспільне благо, володіє певними правами, є юридичною особою, діє на постійній основі і несе обмежену відповідальність. Не можна не відзначити, що саме акціонерні товариства в вітчизняній економіко- правовій системі за своєю суттю з меншими умовностями ідентифікуються з корпораціями в світовій господарській та правовій практиці.

Проаналізовано різні моделі корпоративного управління (англо– американська, німецька та японська), їх переваги та недоліки. Критично проаналізовано досвід корпоративного управління інших країн з трансформаційною економікою, зокрема, Болгарії.

Корпоративне управління – це система відносин між власниками, органами управління акціонерного товариства, його менеджерами, а також іншими зацікавленими особами (працівниками, постачальниками, споживачами, кредиторами, державними та місцевими органами влади, громадськістю тощо) для забезпечення ефективної діяльності товариства, інтересів власників та інших зацікавлених осіб.

Доведена необхідність формування власної моделі корпоративного управління на підприємствах готельного господарства корпоративного типу. Корпоративні відносини в Україні за останні 10 років пройшли три етапи, які можна назвати становленням, розвитком, вдосконаленням. На даному етапі необхідно створити систему управління на макрорівні, яка має включати принципи корпоративного законодавства, систему органів управління, взаємодії між учасниками корпоративних відносин і на мікрорівні, що включає культуру корпоративного управління в межах окремого підприємства готельного господарства акціонерного типу.

Процеси корпоратизації, що використовують переваги корпорації як форми організації бізнесу, є визначними на сучасному етапі розвитку інтегрованих структур. Пошук оптимальних виробничих та управлінських структур та їх апробація призвели до появи та розвитку організаційних форм, основаних на різних комбінаціях малого, середнього та крупного бізнесу.

Певну специфіку напрямкам розвитку інтегрованих систем в умовах високої варіативності факторів зовнішнього середовища надають процеси формування мереж підприємств.

Всебічно розглянуто сучасні форми організації готельного господарства – різні види франчайзингових угод, готельні ланцюги.

В умовах зростаючої конкуренції на ринку готельних послуг, найбільш перспективною формою об'єднання в готельному господарстві є об'єднання на основі франчайзингу. При відповідній адаптації цієї моделі до умов трансформаційної економіки, вона дає низку переваг: централізоване резервування, гнучкі умови фінансування, єдине керівництво.

Підприємництво в даній структурі базується на основі договорів – франшиз. Франчайзинг, що є лише однією з форм функціонування ланцюгу (мережі) підприємств готельного господарства, набув широкого розповсюдження в готельному господарстві в сучасних умовах. Об'єднання підприємств готельного господарства в ланцюги може здійснюватись на таких основах: 1) належність готелю одному власнику; 2) договір оренди або контракт на управління; 3) договір франчайзингу.

Франчайзинг визначається як тривалі у часі взаємовідносини, за якими франчайзер надає захищене законним чином право займатись певною підприємницькою діяльністю, а також допомогу в організації цієї діяльності, навчанні, реалізації та управлінні за винагороду від франчайзі. В економіці розвинених країн, зокрема, США, франчайзинг набув широкого розповсюдження. Існують такі види франчайзингових угод: одинична (прямий франчайзинг); угода з управляючим; угода про освоєння території; про спільне підприємство.

Одинична (ліцензійна) угода про франчайзинг – це форма прямого франчайзингу, коли франчайзер укладає угоду безпосередньо з франчайзі. Як правило, ця форма застосовується в межах однієї країни або між підприємствами сусідніх країн. Ліцензійна угода надає франчайзі неексклюзивну ліцензію на використання системи управління бізнесом, розроблену франчайзером в одному конкретному місці. Система зазвичай складається з окремих схем, стандартів, специфікацій та торгових знаків.

Угода про франчайзинг з управліючим. У випадку угоди про франчайзинг з управляючим, франчайзер надає іншій стороні- франчайзі ексклюзивне право на субліцензування інших осіб на використання системи. В таких угодах франчайзер називається “Licenser”, cубліцензор- “Licensee”, а субліцензіат- франчайзі.

Угода про освоєння території. При роботі за такою угодою, франчайзі зобов'язується відкрити певну мінімальну кількість франчайзингів на обумовленій території протягом певного часу, при чому при відкритті кожного франчайзинга він має підписати одиничну угоду про франчайзинг.

Угода про спільне підприємство надає франчайзеру як власнику частки статутного фонду франчайзного підприємства певний контроль над прийняттям рішень. У випадку створення спільного підприємства франчайзер приймає участь у функціонуванні підприємства найбільш активно.

Підприємства готельного господарства, об'єднані в ланцюги на умовах франчайзингу мають низку переваг: централізоване резервування, гнучкі умови фінансування, єдине керівництво.

Зважаючи на переваги готельних ланцюгів як форми організації бізнесу, і на процес глобалізації готельного господарства на заході, можна стверджувати, що через певний проміжок часу цей процес набиратиме силу і в Україні.

Виходячи з розвитку конкуренції на ринку готельних послуг та від глобалізації готельного господарства, обґрунтовано доцільність створення організаційно – правових засад “відкриття” внутрішнього ринку для Транснаціональних корпорацій.

У другому розділі “Організаційно-економічні особливості утворення, функціонування та управління підприємствами готельного господарства різних форм господарювання” проведено ретельний аналіз фінансових показників діяльності підприємств готельного господарства різних форм господарювання, який свідчить про те, що вказані підприємства не в повній мірі використовують наявні можливості і резерви.