
- •Розділ 1. Маркетинг в XXI столітті
- •1.1 Завдання маркетингу енергії
- •1.2 Межі маркетингу енергії
- •1.2.1 Енергія та енергоносії
- •1.2.2 Послуги
- •1.2.3 Досвід
- •1.2.6 Організації
- •1.2.7 Інформація
- •Розділ 2 розширений погляд на завдання маркетингу енергії енергії
- •2.1 Прийняті компаніями - постачальниками рішення
- •2.2 Споживчий ринок
- •2.3 Діловий ринок
- •2.4 Глобальні ринки
- •2.5 Некомерційні і державні ринки
- •Розділ 3 концепції і засоби маркетингу енергії
- •3.1 Визначення маркетингу енергії
- •3.2 Основні концепції маркетингу енергії
- •3.2.1 Цільові ринки й сегментування
- •3.2.2 Активні суб'єкти ринку енергії й передбачувані клієнти
- •3.3 Потреби й попит
- •3.4 Енергоносії й пропозиції
- •3.5 Цінність й задоволення споживачів
- •3.6 Обмін й транзакції
- •Відносини між партнерами й ділові мережі
- •3.7 Маркетингові канали
- •3.8 Ланцюжок поставок
- •3.9 Конкуренція
- •3.10 Маркетингове середовище
- •3.11 Маркетинг мікс
- •Розділ 4 орієнтація компанії що до ринку
- •4.1 Виробнича концепція
- •4.2 Товарна концепція
- •4.3 Орієнтація на продажі
- •4.5 Концепція маркетингу
- •4.5.1 Цільовий ринок
- •4.5.2 Потреби споживачів
- •4.5.3 Інтегрований маркетинг
- •5.1 Зміни бізнесу і маркетингу
- •5.2 Реакція компаній і адаптація
- •5.3 Реакції маркетологів
2.2 Споживчий ринок
Компаніям, що пропонують ринкам енегію та енергоносії необхіднозвернути увагу на створення торговельних марок вищої якості. Виконання цього завдання припускає чітке усвідомлення фірмою своєї цільової аудиторії - розуміння того, задоволенню яких людських потреб служить енергія та енергоносії - і творчого відбиття даного розуміння в позиціюванні торговельної марки. Багато чого в її успіху визначається якістю продукту, упакування й підкріплюється тривалою рекламною кампанією й надійною системою сервісу. Постачальники енергії та енергоносіїв відіграють важливу роль у створенні й підтримці системи розподілу, однак їхня роль у створенні іміджу торговельної марки незначна. На споживчому ринку маркетологи енергії повинні приймати рішення щодо основних відмітних рис енергоносіїв, рівнів їхньої якості, забезпечення розподілу й інвестицій у просування. У своїй сукупності ці рішення спрямовані на завоювання торговельною маркою ведучих позицій на цільовому ринку.
Ці положення цілком відносяться до підприємств, які постачають енерегію та енергоносії побутовим споживачам. Нажаль, на цей час жоден з постачальників енергоресурсів для побутових споживачів, а саме:
постачальники електричної енергії;
постачальники природного та зрідженого газу;
твердого палива;
холодної води;
постачальники теплової єнергії та горячої води,
зовсім не переймаються питаннями власного іміджу та створення торгової марки, питаннями якості енергоносіїв та енергоресурсів що постачаються, питаннями сервісного обслуговування енергоспоживаючого обладнання. А про створення нових товарів та послуг мова зовсім не йдеться.
2.3 Діловий ринок
Компанії, що поставляють товари й послуги іншим корпораціям, мають справу з добре підготовленими й інформованими професійними покупцями, що орієнтуються у всіх тонкостях різних ринкових пропозицій. Корпоративні покупці здобувають ті або інші товари для того, щоб або перепродати їх, або використовувати у виробництві власної продукції, а в остаточному підсумку - отримати із цього прибуток. Обслуговуючі бізнес-ринки маркетологи енергії повинні вміти показати, яким чином їхня продукція допоможе корпоративним клієнтам одержати бажаний рівень прибутку. Велике значення тут належить рекламі, але ще більш важливу ролі грають постачальники енергоресурсів, ціни й репутація компанії як постачальника надійної високоякісної продукції.
З цього випливає важливе положення згідно якого енергопостачальні організації повині мати у себе спеціалістів з маркетингу енергоносіїв, або ж повинні замовити маркетиногові дослідження компаніям які здатні провести відповідні дослідження. Це положення стосується також і підприємств АПК, які можуть бути потенційними виробниками енергоресурсів.
2.4 Глобальні ринки
Операції компаній-виробників на глобальних ринках стикаються з необхідністю прийняття специфічних рішень. Постачальники повинні визначити ринки країн, які вони будуть обслуговувати, методи проникнення на той або інший ринок (як експортер, власник ліцензії, партнер в спільних підприємствах, як субпідрядник або генеральний підрядник), можливості адаптації енергії та енергоносіїв до локальних особливостей, позбавлення від "чорного" ринку, встановлення зв'язків із представниками національного бізнесу. Подібні рішення варто приймати з урахуванням національних законодавств кожної із країн, прийнятих у них стилів ведення переговорів, вимог до процесу придбання, системам взаємних зобов'язань і розподілу власності, можливих флуктуацій національної валюти, рівнів корупції й політичного фаворитизму й т.д.