5. Методи дослідження якості харчових продуктів. Арбітражні, прискорені і експресні методи аналізу.

Якість продукції – це сукупність технологічних властивостей, яка обумовлює придатність продукції до використання за призначенням.

Основні фактори, що обумовлюють якість виробів

Порушення бо­дай одного з цих факторів призводить до одержання недоброякісної продукції.

Якість праці виробників обумовлюється їх кваліфікацією, організацією ви­робництва в цілому і робочих місць зокрема.

Від якості післявиробничих умов життєвого циклу виробів у значній мірі за­лежить тривалість збереження виробами свіжості, форми, оздоблення поверхні, мікробіологічне забруднення продукції тощо.

Під якістю споживання розуміють умови і тривалість зберігання виробів у період споживання. Несприятливі умови в цей час можуть призвести до псування виробів.

Сировина, напівфабрикати і готові вироби харчової промисловості багаточисленні і різноманітні, однак багато показників якості (вологість, зольність та ін.) для них являються загальними.

Харчові продукти досліджують органолептичними, фізичними і хімічними методами аналізу. Користуючись органолептичними методами за допомогою органів чуттів визначають зовнішній вигляд, колір, смак, запах, а також консистенцію речовини.

Органолептичні методи контролю, не дивлячись на свою суб’єктивність, мають важливе значення і завжди передують фізико-хімічному аналізу продукту. Якщо за органолептичними показниками продукт опиниться недоброякісним, то подальший аналіз його вже непотрібний. Рішення про випуск нових видів продукції чи її атестацію не приймається дегустаційними радами без ретельної органолептичної оцінки виробів.

Хімічні методи технохімічного контролю засновані на хімічних реакціях речовини, що реалізується з певними реактивами. По результатам реакції складають висновки про відповідність показників якості продукту.

Фізичні методи аналізу встановлюють значення певних фізичних властивостей речовини, пов’язаних з тим чи іншим показником його якості. Так, наприклад, визначивши коефіцієнт переломлення світла в рідині, узнають вміст в ній сухих речовин, яке пропорційне значенню цього коефіцієнту.

При фізико-хімічному аналізі продукту кожний якісний показник визначають попарно для двох зразків, взятих із однієї середньої проби. Відхилення величини результатів попарних визначень не повинні перевищувати допустимих границь, вказаних в стандартах чи інструкціях. В іншому випадку аналіз повторюють. По результатам парних визначень знаходять середньоарифметичний результат і виражають його з точністю, передбаченою стандартом.

5. Органолептична і сенсорна оцінка якості продуктів. Підбір і підготовка дегустаторів.

Органолептичний метод аналізу передбачає визначення якості за допомогою органів чуття – смакових, зорових, нюхових.

Органолептичний аналіз відрізняється простотою, оперативністю, вимагає невеликої кількості продукції.

Органолептична оцінка носить характер інтегральної (сумарної) оцінки і тому у великій кількості випадків дегустація буде єдиним способом достатньо швидко і відносно точно визначить ознаки псування чи фальсифікації продукту.

В основі сенсорного аналізу лежить психофізичний процес, в якому беруть участь декілька складних систем, що називаються «аналізаторами». Розрізняють нюховий, смаковий та зоровий аналізатори. Кожний аналізатор складається з рецептора (органу почуттів), пере­роблюючого сприймані людиною роздратування у нервові імпульси, нервових шляхів, по яким імпульси від рецептора передаються до головного мозку, і центру – великих півкуль головного мозку, у якому імпульси, що поступають, аналізуються та оцінюються.

Основні показники органолептичної оцінки: зовнішній вигляд, колір, запах, консисте­нція і смак.

Зовнішній вигляд продукту – загальне зорове враження, що він виробляє. Спочатку оцінюється стан тари і упаковки, якщо така існує; після цього правильність і збереження форми та стан поверхні продукту

Колір продуктів зумовлений їхньою спроможністю поглинати, віддзеркалювати чи пропускати світлові хвилі різноманітної довжини.

Забарвлення продуктів характеризується власне кольором (жовтий, зелений та ін.), мірою світлості (темний, світлий), насиченістю чи яскравістю.

Запах харчової сировини і продуктів зумовлено різноманітним складом летючих ре­човин, що відносяться до різноманітних класів хімічних сполук: спиртів, ефірів, альдегідів, кетонів, летючих кислот, терпенів, амінів, сіроутримуючих речовин. Індивідуальні речовини кожної з названих груп характеризуються певним запахом, порогом чутливості та аромат­ним числом. Під ароматним числом розуміють відношення концентрації летючої речовини в продукті до порога його чутливості. Різні речовини мають неоднаковий поріг чутливості, під яким розуміють мінімальну кількість речовини, спроможне викликати його відчуття. Ве­личина, зворотна порогу чутливості, називається ступенем чутливості.

Консистенція продукту характеризує агрегатний стан (рідкий, твердий, студнеподібний), ступінь однорідності (однорідна, творожиста), структурно-механічні вла­стивості (еластична, пружна, пластична, крихка) та ін. В порожнини роту виникають такі відчуття дотику, як сочність, крошливість, однорідність, волокнистість та ін.

Найважливішим показником якості органолептичного аналізу є смак – відчуття, що виникає при збудженні смакових рецепторів. Рецептори смаку у вигляді сосочків розміщені на язику, твердому ньобі, у глотці, підгортані і міндалинах. У сосочках знаходяться почки, до яких підходять чутливі нерви. Почки виявляють смакову специфічність. Так як вони роз­міщені на язику нерівномірно, то окремі дільниці язиику реагують тільки на певний смак. Смакові речовини виявляють свою активність лише в розчиненому стані.

Розрізняють чотири основних типу смаку: солодкий, солоний, кислий та гіркий. До солодких і солоних речовин найбільш дошкульний кінчик язику, до гірких – його основа та до кислих – край задньої частини язику. Чутливість до чотирьох основних смаків зростає наступним чином: солоний > кислий > солодкий >гіркий. Крім того в роті відбувається сприймання лужного і металевого смаку.

Окрім основних типів смаку розрізнюють більш складні смакові відчуття: кисло-солодкий, кисло-солоний, солодковато-гіркий, а також гострий, в'яжучий, маслянистий, хме­левий, солодовий та інші, що складаються з основних і називаються присмаками. Існують речовини, що посилюють смакові відчуття , або що зменшують.

Солоний смак харчових речовин та води в більшості випадків зумовлений розчине­ними у них хлоридами натрію і калію. Катіони Nа ⁺ і К⁺ викликають солоний смак, а аніон Сl – солодкість, але поріг відчуття останнього нижче, ніж катіонів. Смак солі залежить від конкуренції катіонів та аніонів.

Відчуття кислого смаку пов'язане в основному із концентрацією водневих іонів, але кислий смак залежить не лише від величини рН, але й від титруємої кислотності. У буфер­них середовищах кислий смак виражений сильніше, ніж у водно-кислотних.

Солодким смаком володіють цукри, багатоатомні спирти ( гліколь, гліцерин, манніт, сорбіт), -амінокислоти, а також сахарин, солі свинцю та бери­лію. Ступінь солодкості залежить від виду цукру і складає (у %): сахарози - 100; фруктози – 173; імвертного цукру – 130; глюкози – 74; мальтози – 32; галактози – 32; рафінози – 23; лактози – 16.

Гіркий смак харчовим продуктам повідомляють деякі органічні речовини і мінеральні солі.

Терпкий в'яжучий смак деяких харчових продуктів зумовлений дубильними сполу­ченнями, серед яких важлива роль відводиться танінам. Відчуття гіркого смаку викликають продукти карамелізації вуглеводів, альдегіди, кетони і ненасичені кислоти.

Тривалість смакових відчуттів залежить від природи речовини. Найменший час відчувається солоний смак, після цього слідують солодкий, кислий та гіркий смаки. Відчуття гір­кості в 3,5 разу більш тривале, ніж солоності, і складає 1,082 с.

Характер смакових відчуттів зберігається до їхнього зникнення, але іноді виникають нові вторинні смакові відчуття . Повнота смаку включає сумарний смаковий ефект від со­лодкості, кислості, гіркоти, солоності і терпкості продукту.

Смакова чутливість залежить від температури продукту: вона зростає майже вдвічі при підвищенні температури від 10 до 20⁰С і знижу­ється при подальшому підвищенні температури від З0 до 40 °С. Гострота відчуття солодкого смаку знаходиться у прямий, а гіркого – у зворотній залежності від температури.

ВИДИ І ХАРАКТЕР ДЕГУСТАЦІЙ

Залежно від поставленої задачі розрізняють робочу, виробничу, арбітражну, конкурсну, комерційну і навчальну дегустації.

Харчові продукти оцінюють на відкритих та закритих дегустаціях. Результати дегустації записуються в дегустаційні картки. При відкритій дегустації якість наведених зразків обговорюється всіма членами комісії, а при закритій дегустації жодного обговорення під час роботи комісії не допускається. Члени комісії працюють в спеціально обладнаних кабінах, зразки продукції шифруються і розшифровка їх виробляється тільки після розголошення ре­зультатів дегустації всією комісією. Другий тип оцінки продукту більш об'єктивний ніж перший.

В роботі комісії беруть участь кваліфіковані фахівці, знайомі з технологією виробни­цтва, а також з правилами дегустації. Дегустатор повинен володіти великою внутрішньою дисципліною, мати урівноважений характер, бути здоровим, володіти гарною сенсорною па­м'яттю. Найбільш підхожий вік дегустаторів 30 - 42 року. Дегустатор, беручи участь в комі­сії, не повинен курити, вживати духмяні креми, мило, духи. Особливо цінно участь в комі­сіях дегустаторів-професіоналів.

ПРИМІЩЕННЯ ДЛЯ ДЕГУСТАЦІЙ. Відкрита дегустація харчових продуктів проходить в спеціально призначених для цієї мети світлих, просторих приміщеннях, обладнаних робочим столом, покритим білою скатеркою. Освітлення кімнати не яскраве, краще з північної сторони, штучне освітлення – рівномірне і розсіяне. Площа вікон повинна складати 35 – 40%, від площі полу. Ніяких прикрас в дегустаційній кімнаті не рекомендується для запобі­гання розсіюванню уваги дегустатора. Температура повітря в приміщенні 18 - 20°С відносна вологість близько 70%. В дегустаційну кімнату не повинні проникати сторонні запахи. Всі допоміжні роботи при дегустації виконує кваліфікований обслуговуючий персонал.

ПОРЯДОК 1 ЗАСОБИ ПРОВЕДЕННЯ ДЕГУСТАЦІЇ. Сенсорний аналіз рекомендуєть­ся проводити в 10 – 11 год ранку, через 1,5 - 2 год після приймання їжі. Тривалість одного засідання комісії не більш 2 год. В один прийом, дегустують не більш 5-8 однотипних зразків продукції; робота комісії поновлюється лише після двохгодинної перерви. Слід па­м'ятати, що дегустаційний аналіз пов'язаний з великою нервовою напругою та активною ро­зумовою діяльністю.

СИСТЕМА ДЕГУСТАЦІЙНИХ ОЦІНОК

Дегустатор повинен уміти не тільки відкуштувати продукт, але і грамотно сформу­лювати і обґрунтувати думку про його якість. Він повинен вміти лаконічно, правильно і чітко описати органолептичні властивості об'єкту , що вивчається, оцінити невеликі зміни в кольорі, смаку і ароматі проби.

Стандартної шкали для характеристики смаку і аромату харчових продуктів немає, тому при оцінці продукту виділяють основні ознаки, вказують на окремі відтінки кольору, смаку і аромату, на повність букета та відповідність його даному типу виробу.

Прийняті дві системи дегустаційних оцінок: словесна (описова) і кількісна (бальні). Друга система використовує як логічний, так і чисельний аналіз. Вона більш формалізована, бо дозволяє дегустатору замінити різноманітність відчуттів цифровим індексом, або балом. Бальна система тісно пов'язана з межами, що встановлюють максимальне і мінімальне зна­чення оцінок, нижче яких продукт не може бути реалізований. Розроблені межі бальних оцінок для продукції відмінної, гарної й задовільної якості.)