3. Обладнання лабораторій. Терміни і правила перевірки лабораторного обладнання і приладів. Правила зберігання і обліку лабораторного посуду і реактивів.

Зазвичай лабораторія обладнується робочим столом, столом для приладів, столиками для вагів. Рекомендується мати окремі шафи для посуду і реактивів, а також шафу (тумбу, сейф) для зберігання документів. Лабораторії підприємств галузі повинні мати обладнання і матеріали, що забезпечують виконання всіх аналізів, які виконуються як постійно так і періодично. Найнеобхідніше обладнання для здійснення технологічного контролю включає: технічні і аналітичні ваги, електрична сушильна шафа СЕШ, термостат, лабораторна піч, прилад для визначення об’єму хліба, біологічний мікроскоп, презенційний і лабораторний рефрактометри, центрифуга, ареометри, термометри, прилад ІДК-1 – для визначення якості клейковини, прилад для визначення пористості хліба(пробник Журавльова), лабораторний інвентар, посуд та ін.

Згідно ГОСТ 8.002-71 «Организация и порядок проведения поверки, ревизии и экспертизы средств измерений» і доданому до нього переліку робочих засобів вимірювань, що підлягають державній повірці (з вказівками періодичності), встановлений певний порядок, обов’язковий для всіх підприємств, які застосовують ці прилади.

Термометри ртутні і рідинні, міри об’єму (піпетки, мірні колби, бюретки та ін.) перевіряють при їх випуску на заводі-виготовлювачі.

Калібрований посуд перед першим використанням в лабораторії також перевіряють. Для цього ретельно вимиті міри об’єму наповнюють до мітки дистильованою водою при температурі 20⁰С, потім воду виливають в раніше зважений на технохімічних вагах посуд. Зважування проводять так, щоб похибка не перевищувала 0,1% від маси води по об’єму.

Лабораторне обладнання необхідно періодично перевіряти і на підприємстві.

Так, наприклад, для перевірки електричних сушильних шаф на рівномірність висушування полицю шафи ділять на ділянки і завантажують бюксами з одним і тим же зразком борошна чи готових виробів. Зразок готових виробів попередньо рівномірно подрібнюють, ретельно перемішують і поміщають, як і зразок борошна, в скляну банку з притертим корком. Визначення вологості проводять за методикою ГОСТа. Термометр в шафі має бути встановлений на висоті 2,5 – 3см від полиці шафи. Полицю електрошафи прямокутного перерізу ділять на кілька ділянок, а в сушильних шафах СЕШ бюкси розташовують по колу в гніздах.

В подальшому вологість визначають по ділянках, вибраних в результаті багатократної перевірки ідентичності отримуємих результатів (для борошна розходження мають бути не більше 2%). Розмітка цих ділянок має бути чітко і ясно нанесена на полиці сушильної шафи.

Кожна лабораторія має запас реактивів. За своїм призначенням вони можуть бути поділені на 2 групи: загальнозастосовувані і спеціальні.

До першої групи реактивів входять ті реактиви, які використовуються майже в кожній роботі (кислоти сірчана, азотна, соляна; луги – NаОН, КОН, деякі індикатори та ін.). Спеціальні реактиви застосовують при використанні тільки певних видів робот (наприклад реактив Фелінга).

В залежності від ступеня очистки розрізняють реактиви: чисті (ч), чисті для аналізу (чда), хімічно чисті (ХЧ), особливої чистоти (ос ч), спектраль чисті(сп ч). При визначенні показників якості харчової продукції найбільш часто використовують реактиви з маркою «чда», рідше «хч». Для кожної з цих категорій реактивів встановлений певний вміст домішок.

Зберігають реактиви, як правило, у щільно закритих склянках. У більшості випадків кращим є використання притертих пробок, однак іноді (наприклад, при зберіганні лугів або їхніх розчинів) варто уникати їхнього використання через можливість «заклинювання» пробки внаслідок влучення речовини в просвіт між нею й горлом склянки. Якщо це все-таки відбулося, варто спочатку спробувати відкрити склянку, легко постукуючи яким-небудь дерев'яним предметом по виступаючому краю пробки знизу. У тому випадку, коли такий спосіб не допомагає, можна застосувати одну з можливостей швидко нагріти горло (але не пробку!) склянки. Для цього, наприклад, можна обгорнути його змоченим в окропі рушником або на короткий час підставити під струмінь гарячої води.

Деякі реактиви вимагають особливих умов зберігання: світлочутливі (деякі сполуки йоду, брому, срібла, ртуті; тіамін, рибофлавін й ін.) - у склянках з темного скла; вогненебезпечні (метиловий й ін. спирти; диетиловий, аміловий й ін. ефіри; бензол, толуол, ксилол, ацетон й ін.) - удалині від газових пальників й інших нагрівальних приладів; сильні окислювачі (марганцевокислий калій, перекис водню, концентровану хлорну кислоту й ін.) - окремо від відновлювачів (вугілля, сірки, крохмалю, фосфору й т.п.), летючі сполуки (соляна кислота, ефір й ін.) - під тягою. Загальними ж при зберіганні й використанні всіх без винятку реактивів є наступні правила:

1. Під реактиви використовують тільки абсолютно чистий і сухий посуд.

2. Розмір склянки, у якій зберігається реактив, повинен відповідати його кількості. Використання більших склянок нагромаджує робоче місце й ускладнює маніпулювання з реактивами.

3. Всі склянки з реактивами обов'язково повинні бути оснащені етикетками із вказівкою назви (підписані). «Безіменні» реактиви (у всякому разі, до встановлення їхньої природи) використовувати в експериментах не просто недоцільно, але й небезпечно.

4. Розчини твердих реактивів й інші реагенти готують у мінімально можливих кількостях. Це важливо не тільки з погляду економії реактивів, але й тому, що багато розчинів при зберіганні швидко стають непридатними для використання.

Проведенню практично всіх аналізів передує підготування різних розчинів реактивів. В лабораторіях підприємств галузі готують в основному водні розчини. Концентрацію розчинів зазвичай виражають у відсотках по вазі (% ваг) і у відсотках по об’єму (% об), а також вмістом 1 г-моль речовини в 1 л розчину (молярна), 1 г-еквівалент в 1 л розчину (нормальна) і 1 г-моль в 1 л розчинника (моляльна). Використовують також насичені розчини.

Якщо в 1л розчину міститься 1г-моль/1г-екв розчиненої речовини, то такий розчин називається молярним/нормальним.

Молем (грам-молекулою) речовини називають молекулярну масу, виражену в грамам.

Грам-еквівалент речовини – це така кількість його в грамах, яка в даній реакції взаємодіє з 1,008г водню.

Процентна концентрація речовини в розчині виражає відсоткове відношення маси розчиненої речовини до маси розчиннику.

Титром називають вміст речовини в грамах в 1мл розчину. Наприклад, в 1л розчину міститься 4,686 НСl, тоді титр (Т) цього розчину дорівнює

Т=4,686/1000=0,004686

Насичений розчин готують розчиняючи в певному об’ємі речовину до тих пір, поки вона не перестане розчинятись.

При приготуванні водних розчинів використовують дистильовану воду. Посуд для цього повинен бути чистим і сухим. Готові розчини перевіряють на вміст необхідної речовини. Приготовлені розчини захищають від попадання в них пилу, газів, від випаровування.