Рекомендації по превенції суїцидальної поведінки, ведення просвітницької роботи.

1. Підбирайте ключі до розгадки суїциду. Суїцидальна превенція складається не лише з турботи і участі друзів, але і в здатності розпізнавати ознаки майбутньої загрози. Шукайте ознаки можливої небезпеки.

2. Прийміть суїцидента, як особистість. Не вважайте, що він не здатен і не зможе наважитись на самогубство.

3. Встановіть турботливі взаємовідносини. Для людини, яка відчуває, що вона нікому не потрібна, турбота та участь близької людини є сильним підтримуючим фактором.

4. Будьте уважним слухачем. Якщо людина страждає від депресії, то йому необхідно більше говорити самому, ніж слухати іншого.

5. Не сперечайтесь. Ні в якому випадку не проявляйте агресію, якщо ви присутні при розмові про самогубство, і намагайтесь не виражати потрясіння тому, що почули.

6. Задавайте запитання. Необхідно спокійно запитати, наприклад: «З яких пір ти вважаєш своє життя настільки безнадійною? Є в тебе конкретні думки про те, яким чином покінчити з життям? Якщо раніше думав про самогубство, то що тебе зупиняло? ».

7. Не пропонуйте невиправданих обіцянок.

8. Запропонуйте конструктивні підходи. Попрохайте подумати про альтернативні рішення, які можливо ще не приходили йому в голову.

9. Вселяйте надію. Коли ті думки, які турбують виходять на поверхню, всі біди здаються менш фатальними і більш вирішуваними.

10. Оцініть ступінь ризику самогубства.

11. Не залишайте людину одного в ситуації високого суїцидального ризику.

12. Зверніться за допомогою до спеціаліста. Це можуть бути: священнослужителі, лікарі, психіатр або клінічний психолог. Іноді єдиною альтернативою допомоги суїциденту, якщо ситуація виявляється безнадійною, це госпіталізація в психіатричну лікарню.

13. Важливо проявляти турботу та підтримку. Якщо критична ситуація і пройшла, то спеціалісти або сім’ї не можуть дозволити собі розслабитись.[11]

4.Психологічна допомога у випадку суїциду.

Якщо все ж запобігти нещастя не вдалося, і дитина все ж здійснила спробу суїциду, батьки повинні прийняти комплекс термінових заходів. В цьому випадку корисними будуть такі рекомендації:

- Зрозуміло, першим вашим почуттям буде переляк і полегшення від того, що життя дитини все ж таки вдалося врятувати. Не приховуйте свої почуття від дитини під маскою байдужості і вже тим більше гніву. Дитина повинна відчувати, що ви дуже любите її і дорожите нею.

- Після того, як стан здоров'я дитини стабілізується, в обов'язковому порядку буде необхідно звернутися за допомогою психологів. Ні в якому разі не можна нехтувати допомогою професіоналів – часто впоратися з проблемою своїми силами практично неможливо. У тому випадку, якщо лікарі вважатимуть за потрібне помістити дитину в спеціалізований реабілітаційний центр, у жодному разі не можна відмовлятись. Пам'ятайте про те, що спробу суїциду дитина зробила не просто так, а значить, вона може її повторити в тому випадку, якщо причина її не буде виявлено та усунено.

- У тому ж випадку, якщо госпіталізація дитини не вимагається, велика частина відповідальності за реабілітацію здоров'я дитини лягає на плечі батьків. Ні в якому разі не можна конфліктувати з дитиною, не звинувачувати її ні в чому. Постарайтеся зрозуміти вашу дитину, увійти в її становище і допомогти їй. Якщо дитина буде відчувати вашу допомогу і підтримку, вона напевно не стане більше намагатися звести рахунки з життям.

У тому випадку, якщо сталася біда, і дитина добровільно пішла з життя, батьки довго не можуть прийняти цей факт і змиритися з подією. Однак час, як би це банально не звучало, лікує і рано чи пізно батьки знайдуть здатність аналізувати подію. У них з'явиться величезна кількість різноманітних питань, сенс яких зводиться тільки одному – «Чому?!». Що саме привело їх дитини до прийняття настільки фатального рішення?

І практично всі батьки в результаті приходять до одного сумного висновку: вони десь не догледіли, не побачили тривожних сигналів, не звернули уваги на близьку біду. Звичайно ж, усвідомлення цього факту дуже важкий процес. Разом з ним приходить страшне, терзає, вимотуюче почуття провини. Життя батьків перетворюється на справжнісіньке пекло.

Однак найчастіше в пекло перетворюється не тільки життя батьків, а й життя всієї родини, в якій дуже часто є ще одна дитина. І ця дитина змушений постійно перебуває в стресовій ситуації, а часто ще й з відчуттям байдужості до себе. На жаль, таке трапляється досить часто – засліплені горем і почуттям провини батьки перестають належним чином займатися другою дитиною, часто просто перестаючи помічати її.[6]

Звичайно ж, звинувачувати в цьому батьків не варто – їх душевний стан залишає бажати кращого і вони самі потребують професійної психологічної допомоги. Тому не варто нехтувати послугами психолога і його завданням є пояснення батькам того, що ваше життя, як би цинічно це не звучало, не закінчилася разом зі смертю вашої дитини. І саме від вас залежить ваш другий малюк – йому життєво необхідні ваша підтримка і любов. Адже в іншому випадку існує ризик повторення страшної трагедії, пережити яку ще раз ви навряд чи зумієте.