2. Поділ і кооперація праці на підприємстві

Необхідність організації праці обумовлена такими об'єктивними категоріями як розподіл і кооперація праці. Розподіл праці — це відокремлення діяльності окре­мих працівників і їх груп у процесі праці. Завдяки розподілу праці підвищується продуктивність праці, вдосконалю­ються знаряддя праці.

Розрізняють види розподілу праці: загальний, приват­ний і одиничний. До загального розподілу праці відносять розподіл між виробничою і невиробничою сферами діяльності людей, а в середині цих сфер — між промис­ловістю, сільським господарством, транспортом, зв'яз­ком, торгівлею, тощо.

Приватний розподіл праці передбачає її розподіл у се­редині галузей загального розподілу праці. Наприклад, промисловість ділиться на галузі, підгалузі, об'єднання, окремі підприємства. Сільське господарство — на рос­линництво і тваринництво, а в середині їх на спеціалізо­вані галузі.

Одиничний розподіл праці передбачає розподіл робіт окремого підприємства: за цехами, ланками, бригадами, окремими працівниками та їх професійно-кваліфікацій­ними групами. Цей вид розподілу праці найбільш склад­ний і важливий, оскільки конкретні трудові процеси здійснюються в рамках одиничного розподілу праці.

Всередині підприємства виділяють такі види розпо­ділу праці:

1. функціональний — розподіл працівників підприєм­ства на категорії залежно від виконуваних ними функцій. Виділяють такі категорії працівників: робітники, служ­бовці (керівники, спеціалісти, технічні виконавці), мо­лодший обслуговуючий персонал, охорона;

2. технологічний — розподіл праці за технологічними операціями і процесами. За фазами, видами робіт, виробами, деталями. Він визначає розстановку працівників відповідно до технологій виробництва;

3) професійно-кваліфікаційний — поділ праці між гру­пами працівників за ознакою технологічної однорідності виконуваних робіт, а також залежно від складності цих робіт. Він передбачає поділ працівників підприємства за професіями, спеціальностями, кваліфікацією.

Об'єднання, встановлення взаємозв 'язку між розрізненими, спеціалізованими виконавцями в процесі трудової діяльності називається кооперацією праці.

Виділяють такі види кооперації праці:

міжцехова — об'єднання праці цехів, служб підприєм­ства для виробництва продукції;

внутрішньоцехова — передбачає об'єднання праці діля­нок, служб цеху;

внутрішньодільнична — об'єднання праці всіх учасни­ків даної ділянки виробництва, для забезпечення безпе­ребійності виробничого процесу, передбачає об'єднання праці між бригадами;

бригадна — є різновидом внутрішньодільничної коо­перації, передбачає об'єднання працівників однієї або декількох професій, які виконують одне виробниче зав­дання.

Під час проектування варіантів розподілу праці на під­приємстві необхідно усвідомлювати, що потрібно врахо­вувати економічну доцільність, психофізіологічні та соціальні наслідки такого розподілу.

Економічна доцільність розподілу праці оцінюється підвищенням ефективності виробництва внаслідок зрос­тання продуктивності праці, покращенням використання виробничого обладнання, матеріальних і трудових ресур­сів підприємства.

Психофізіологічні наслідки не повинні бути негативни­ми, а саме: викликати фізичного та нервового переванта­ження, порушувати нормальне функціонування людсь­кого організму.

Соціальні наслідки розподілу праці передбачають забез­печення його змістовності, поєднання фізичного і розу­мового навантаження, привабливості трудової діяльності, потреби в ній і наявності умов для розвитку творчих здібностей особистості.

На сучасному етапі господарювання основними на­прямами вдосконалення розподілу і організації праці по­винні бути:

— формування окремих трудових процесів і складу виробничих операцій з урахуванням економічної доціль­ності, психофізіологічних та соціальних наслідків розпо­ділу праці;

• складання проектних балансів робочого часу для окремих працівників за професіями і робочими місцями, за бригадами, ділянками і цехами з ув'язуванням цих ба­лансів між собою, з трудомісткістю виконуваних робіт і трудових функцій;

• розробка тарифно-кваліфікаційних характеристик для кожного виду робіт і чіткого переліку функціональ­них обов'язків працівників, що забезпечують виконання окремих трудових процесів в умовах розподілу праці;

• забезпечення рівної інтенсивності праці на всіх ділянках виробничого процесу і науково обґрунтованих режимів праці і відпочинку;

• забезпечення ритмічності, безперебійності трудово­го і виробничого процесів за рахунок чіткої кооперації праці і підвищення продуктивності праці на організацій­ній основі.