3. Виробнича практика з економічної діяльності підприємств Передмова

Виробнича економічна практика – це перша виробнича практика в підготовці бакалаврів напряму підготовки 6.030504 безпосередньо в сільськогосподарських і переробних підприємствах. На її проведення навчальним планом виділяється 4 тижні в кінці 6-го семестру.

Мета виробничої економічної практики: закріпити і поглибити теоретичні знання з економіки підприємств й інших економічних та технологічних дисциплін, сприяти формуванню економічного мислення, адаптованого до вимог ринкової економіки, розвинути практичні навики пошуку конкретних шляхів вирішення проблеми ефективного використання обмежених матеріальних і людських ресурсів в галузях АПК для максимального задоволення продовольчих потреб суспільства.

Майбутньому економісту важливо набути навичок самостійного ведення економічної роботи в агропромисловому виробництві, правильно оцінювати результати реформування економіки підприємства, галузі в цілому.

Завдання практики:

1. проаналізувати еколого-економічні умови господарювання, дати їм оцінку;

2. на основі використання нормативних, довідкових матеріалів та статистичної звітності підприємства визначити:

   1. еколого-економічну ефективність використання його виробничого потенціалу;

   2. еколого-економічну ефективність господарства в цілому;

   3. проаналізувати ефективність проведення земельної реформи в господарстві;

   4. визначити стан та ефективність сільськогосподарського виробництва в цілому;

3) дослідити стан розвитку виробничої і соціальної інфраструктури досліджуваного об’єкта;

4) проаналізувати екологічний стан виробництва сільськогосподарської продукції на підприємстві, виконання законодавчих актів стосовно збереження навколишнього середовища.

Зміст програми практики

І. Загальна еколого-економічна оцінка умов господарювання

Час створення підприємства, місце розташування об’єкта практики: віддаль від центрів, основних пунктів реалізації продукції. Реформування підприємства.

Зона розміщення: Полісся, перехідна, Лісостеп і т.д., чиста чи забруднена радіонуклідами (вказати рівень забрудненості), природні умови. Кількість населених пунктів, організаційна структура (кількість підрозділів, ферм, бригад). Кількість об’єктів соціальної інфраструктури. Виробничий напрям підприємства (привести структуру товарної продукції). Дати оцінку загальних еколого-економічних умов господарювання (сприятливі, несприятливі, неможливі тощо).

ІІ. Ефективність функціонування основних і допоміжних галузей підприємства

1. Еколого-економічна ефективність використання виробничого потенціалу

1.1. Склад і структура земельних угідь, їх економічна, вартісна і екологічна оцінка. Питома вага радіоактивно забруднених, еродованих, меліорованих угідь. Наявність земельного кадастру. Стан проведення земельної реформи. Функціонування ринку землі в підприємстві. Розмір земельного паю та орендна плата за нього. Еколого-економічна ефективність використання земельних угідь та шляхи її зростання.

1.2. Наявність та ефективність використання матеріальних ресурсів. Рівень забезпечення підприємства технікою. Організація ремонтів техніки та її зберігання. Вплив на навколишнє середовище. Енергоємність виробництва, енергоозброєність та енергозабезпече-ність. Еколого-економічна ефективність використання техніки та шляхи її зростання.

1.3. Склад і структура основних виробничих фондів. Рівень забезпеченості підприємства ОВФ та ефективність їх використання. Оборотні засоби: рівень забезпечення, співвідношення з основними. Шляхи раціонального використання.

1.4. Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, професійна структура і віковий склад. Форми організації праці, показники продуктивності праці. Рівень та види безробіття. Шляхи зростання трудових ресурсів підприємства.