Тема 2 Державне управління охороною праці та охорона праці на об’єктах народного господарства

Управління охороною праці.

Управління охороною праці – це підготовка, прийняття та реалізація рішень по здійсненню організаційних технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення здоров’я та працездатності людини в процесі праці.

Система управління охороною праці (СУОП) є складовою частиною загальної системи управління підприємством, установою, організаццією. При автоматизованих системах управління управіння охороною праці є складовою частиною або підсистемою. Управління охороною праці передбачає участь у цьому процесі майже всіх служб та підрозділів підприємства, установи, організації, діяльність яких визначається Положенням про службу охорони праці. Об’єктом управління є діяльність стуктурних підрозділів, яка спрямована на створення здорових і безпечних умов праці. Управління охороною праці підприємства або установи в цілому здійснює роботодавець, а в підрозділах (цехах, відділах) – керівники або головні фахівці. Координує всю цю діяльність служба охорони праці. Завдання служби охорони праці та її функції викладені в Типовому положенні про службу охорони праці.

18. Для чого створюється служба охорони праці на підприємстві?

Служба охорони праці підприємства створюється на підприємствах, в установах та організаціях і незалежно від форм власності та виду діяльності для виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.

19. Які завдання вирішує служба охорони праці підприємства?

Завдання служби охорони праці:

а) здійснювати контроль за безпекою виробничих процесів, устаткування, будівель та споруд;

б) забезпечувати працюючих засобами індивідуального та колективного захисту;

в) забезпечувати професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, вести пропаганду безпечної праці;

г) забезпечувати оптимальні режими праці і відпочинку працюючих;

д) вимагати професійного добору виконавців для визначених видів робіт.

20. При якій чисельності працюючих в установах і організаціях створюється служба охорони праці?

Служба охорони праці створюється на підприємствах, в установах та організаціях з кількістю працюючих 50 і більше осіб. В організаціях з чисельністю до 50 працюючих цю службу може представляти інженер, призначений за сумісництвом. При чисельності до 20 працюючих для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти, які мають відповідну підготовку.

На підприємствах, де працюють 50 і більше осіб, чисельність служби охорони праці визначається згідно рекомендації щодо структури та чисельності служби охорони праці, що є доповненням до типового положення про службу охорони праці.

Працівники служби охорони праці повинні мати вищу спціальну освіту з охорони праці, а також практичний досвід роботи у відповідній галузі виробництва. За важливістю діяльності та оплатою праці вони прирівнюються до працівників провідних відділів та служб підприємства.

Підпорядковується служба охорони праці безпосередньо власнику.

Система управління охороною праці.

Система управління охороною праці (СУОП) включає службу охорони праці та керівництво підприємства. Вона керується у своїй діяльності законодавством України про охорону праці і про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці і Положенням про службу охорони праці.

21. Які управлінські функції розробляє і втілює служба охорони праці підприємства?

Основні функції служби охорони праці з управління охороною праці:

1. Створення ефективної СУОП, яка б сприяла удосконаленню діяльності кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи.

2. Здійснення оперативно-методичного керівництва роботою з охорони праці.

3. Розробка разом із структурними підрозділами заходів по забезпеченню норм безпеки, гігієни праці та виробничого середовища або їх підвищення, а також підготовка розділу “Охорона праці” колективного договору.

4. Розробка змісту та методики проведення інструктажу з питань охорони праці.

5. Забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами.

6. Проведення паспортизації цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності їх вимогам безпеки.

7. Здійснення оперативного та поточного контролю за станом охорони раці на підприємстві.

8. Розслідування, облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також розрахунок шкоди від них.

9. Участь у підготовці та складанні стаистичних звітів підприємства з питань охорони праці.

10. Розробка перспективних та поточних планів роботи підприємства щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці.

11. Планування та контроль витрат коштів на охорону праці.

12. Пропаганда та агітація; проведення консультаій, конкурсів, бесід, лекцій, наочної агітації та методичної роботи кабінету охорони праці.

13. Організація навчання, підвищення кваліфікації та перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб.

14. Участь у роботі комісії з питань охорони праці підприємсва, допомога в опрацюванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій.

15. Участь у комісіях по введенню в дію цехів, дільниць, нового устаткування, або після капітального ремрнту.

16. Забезпечення працюючих засобами захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями, надання передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов’язаних з важкими і шкідливими умовами праці.

17. Контроль за дотриманням вимог трудового законодавства щодо використання праці неповнолітніх, інвалідів та жінок, проходженням попередніх, періодичних, щорічних обов’язкових та інших, передбачених відповідними документами, медичних оглядів.

18. Контроль за дотриманням чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів, виконанням посадових інструкцій, проведенням інструктажів на робочому місці, виконанням приписів органів державного нагляду, наказів, розпоряджень, а також заходів по усуненню причин нещасних випадків і аварій, зазначених в актах розслідувань.

19. Контроль за відповідністю нормативним актам про охорону праці машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів, засобів протиаварійного колективного та індивідуального захисту працюючих, наявністю технологічної документації на робочих місцях

22. Служба охорони праці об’єднання підприємств.

Окрім служби охорони праці підприємства, можуть створюватися служби охорони праці при корпораціях, концернах та інших об’єднаннях підприємств, створених за галузевим принципом. Ці служби підпорядковуються безпосередньо керівникові об’єднання. Служба охорони праці об’єднання виконує функції, наведені в вищезазначених пунктах 1, 2, 3, 8, 10, 11, 13, 18 та деякі інші, більш широкого спектру: вивчення зарубіжного та вітчизняного досвіду організації охорони праці і впровадження його в об’єднанні, координація роботи міжгалузевих лабораторій охорони праці, контроль за діяльністю служб охорони праці підприємств та ін.

Крім того, бувають служби охорони праці при міністерствах, служби охорони праці обласних, міських та районних органів державної виконавчої влади. Функцією останніх є розробка і внесення пропозицій з державної політики з охорони праці на відповідній території.

23. Як плануються і фінансуються роботи з охорони праці на підприємствах і в організаціях?

Планування робіт з охорони праці буває перспективним (на тривалий відрізок часу), поточним (на рік) і оперативним (квартал, місяць, декаду).

До перспективних планів належить компдексний план покращення умов праці і санітарно-оздоровчих заходів, що передбачає створення, відповідно до нормативних актів умов праці, пов’язаних з перспективними змінами підприємства. Таке планування, як правило, розраховується на 2-5 років. Реалізація цих планів забезпечується через річні плани номенклатурних заходів з охорони праці, які вносяться до угоди, що є невід’ємною частиною колективного договору.

Поточні плани передбачають реалізацію заходів з покращення умов праці, створення кращих побутових і соціальних умов на виробництві. Ці плани обов’язково забезпечуються фінансуванням згідно з розробленими кошторисами.

Іще бувають такі плани: план соціального розвитку колективу; наукової організації праці і механізації важких і ручних робіт; охорони праці жінок; підготовки підприємства до робіт в осінньо-зимовий період; підвищення культури виробництва та ін.

Оперативні плани складаються для швидкого виправлення виявлених в процесі державного, відомчого і громадського контролю недоліків в стані охорони праці, а також для ліквідації наслідків аварії або стихійного лиха.

Фінансування робіт з охорони праці здійснюється роботодавцем. Фінансування профілактичних заходів з охорон праці, виконання загальнодержавних, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається здійснювати за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, що виділяються окремим рядком, та за рахунок інших джерел фінансування, визначених законодавством.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5% від суми реалізованої продукції.

Для підприємств, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевому бюджетах і становлять не менше 0,,2% від фонду оплати праці.

24. Які існують форми звіту підприємств і організацій з питань охорони праці?

25. Єдина державна система показників обліку умов і безпеки праці.

Державним Комітетом України по нагляду за охороною праці розроблена та узгоджена з міністерствами статистики, праці та охорони здоров’я і затверджена наказом від 31 березня 1994 р. №27 Єдина державна система показників обліку умов і безпеки праці.

Система показників налічує 6 розділів:

1. Стан умов праці.

2. Стан безпеки праці.

3. Пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах праці.

4. Суми відрахувань за шкідливі умови праці.

5. Забезпеченість засобами індивідуального захисту.

6. Санітарно-побутове забезпечення.

Згідно з цим наказом міністерства, Державні комітети України, концерни, корпорації, інші об’єднання підприємств, що створені за галузевим принципом, а також обласні адміністрації, Рада міністрів Автономної республіки Крим, Київська та Севастопольськка міські держадміністрації повинні до 1 березня наступного за звітним року подати в Держнаглядохоронпраці звіт по узагальненій Єдиній системі показників обліку умов і безпеки праці (6 розділів).

Всі підприємства і організації незалежно від форм власності і підлеглості звітують по стану і умовам праці за минулий календарний рік (на 31 січня наступного року) за двома формами звітності:

1. форма №1 – ПВ “Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботув шкідливих умовах за ____рік”. Ця форма надсилається до обласного (районного, міського) органу державної статистики за їх вказівкою; до вищої за ієрархією організації (при її відсутності – до обласної, міської, районної держадміністрації); до територіального управління Держнаглядохоронпраці (за їх вказівкою). Ця форма містить тільки 2 розділи: “Стан умов праці” та “Пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах”.

2. форма №1 – УБ (відомча) “Звіт про стан умов та безпеки праці за ____рік”. Вона надсилається на ті ж самі адреси, що і форма № – ПВ, за винятком обласного чи районного органу державної влади. Замість цієї адреси надсилається на адресу районної або міської санітарно-епідеміологічної служби (за їх вказівкою). Форма містить чотири розділи: “Стан умов і безпеки праці”; “Забезпечення засобами індивідуального захисту”; “Санітарно-побутове забезпечення”; “Суми відрахувань за шкідливі умови праці”.

Єдина державна система показників обліку умов і безпеки праці не містить показників травматизму, профзахворювань та медичних оглядів. Вони викладаються в окремих інших документах.

Показники єдиної системи потрібні для вивчення стану охорони праці, встановлення нормативів та ін.