Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни федерація профспілок україни інститут туризму

Факультет туристичного менеджменту

Контрольна робота

з дисципліни

«Договірне право»

Виконала студентка

5 Курсу з/в

Лаврова М. М.

Київ-2013

Варіант 30

1. Кримінальна відповідальність суб’єктів підприємництва

2. Недобросовісна конкуренція суб’єктів договірного права

1. Кримінальна відповідальність суб’єктів підприємництва

Відповідальність виникає через невиконання встановлених законами обов'язків і зобов'язань при невиконанні або неналежному виконанні договорів.

Під відповідальністю підприємців розуміється обов'язок, необхідність зробити визначені дії, спрямовані на відновлення невиконаних установлених (домовлених) обов'язків (зобов'язань), усунення порушень прав господарюючих суб'єктів, клієнтів, працівників, держави. Відповідно, й господарюючі партнери та державні органи несуть відповідальність перед підприємцями при невиконанні договірних зобов'язань, прийнятті рішень, що порушують права підприємців.

Підприємці несуть юридичну відповідальність, що являє собою встановлений правовими нормами обов'язок перетерплювати несприятливі наслідки при невиконанні ними встановлених нормами права (законами) і договорами обов'язків і зобов'язань. У залежності від галузевої приналежності юридичних норм, що встановлюють відповідальність, застосовуються цивільно-правова, адміністративна й кримінальна відповідальність підприємців. Розрізняють також дисциплінарну, матеріальну, моральну відповідальність.

Кримінальна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності, яка встановлюється державою в кримінальному праві і настає за протиправні і діяння людини, які були нею вчинені умисно або з І необережності.

Характерними ознаками кримінальної відповідальності є її зв'язок лише зі спеціальним видом правопорушення — злочином та обов'язок особи відповідати перед державою за вчинення цього злочину лише відповідно до закону і лише за вироком суду.

Підставою для кримінальної відповідальності є наявність передбачених кримінальним правом об'єктивних (об'єкт, предмет, діяння, наслідки та причинний зв'язок) і суб'єктивних (суб'єкт, вина, мотив і мета) ознак, які характеризують певне суспільно небезпечне діяння як злочин. Сукупність таких ознак має назву склад злочину, який визначається диспозицією певної статті Особливої частини та положеннями Загальної частини Кримінального кодексу України.

Підставою кримінальної відповідальності підприємців є здійснення діянь, що містять всі ознаки складу злочину.

Під складом злочину розуміється сукупність ознак, зазначених у карному законодавстві, що характеризують конкретне суспільно небезпечне діяння.

Як злочин визнаються умисно скоєні суспільно небезпечні діяння, заборонені під загрозою покарання. Винною у злочині визнається особа, що зробила діяння навмисне або по необережності. Видами покарання підприємців, що зробили злочини в сфері економічної діяльності, є призначувані за вироком суду наступні: штраф; позбавлення права займатися визначеною діяльністю; обов'язкові роботи; виправні роботи; конфіскація майна; обмеження волі; арешт; позбавлення волі на певний строк.

Кримінальним кодексом установлені різні форми карного покарання за здійснення підприємцями різних видів екологічних злочинів, наприклад, за забруднення вод, атмосферного повітря, морського середовища, псування землі тощо.

Особливе значення для розвитку в країні цивілізованого законного підприємництва має застосування на практиці статей про відповідальність за незаконне підприємництво, незаконну банківську діяльність і псевдо підприємництво.

Кримінальна відповідальність за суспільно небезпечні правопорушення у сфері фінансової діяльності підприємств може наставати за вчинення:

• злочинів у сфері господарської діяльності, а саме: ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 КК), незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ст. 208 КК), легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (ст. 209 КК), ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212 КК), фіктивне банкрутство (ст. 218 КК), доведення до банкрутства (ст. 219 КК), приховування стійкої фінансової неспроможності (ст. 220 КК), незаконні дії у разі банкрутства (ст. 221 КК), шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК), порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів (ст. 223 КК);

• службових злочинів, зокрема зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК), перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК), службове підроблення (ст. 366 КК) та службова недбалість (ст. 366 КК);

• злочинів проти власності — привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем ( ст. 191 КК).

Одним із найбільш поширених злочинів у сфері фінансової діяльності підприємств є ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212 КК).

Об'єктом злочину, передбаченого ст. 212 КК, є податкові відносини, тобто відносини, які виникають між державою і суб'єктами оподаткування на підставі фінансово-правових норм, що регулюють надходження коштів до бюджетів і державних цільових фондів. Предметом цього злочину виступають податки, збори, інші обов'язкові платежі, що входять в систему оподаткування і введені в установленому законом порядку.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 212 КК, характеризується наявністю трьох обов'язкових ознак: а) діяння у вигляді ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів; б) наслідки у вигляді ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах; в) причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, передбачене ст. 212 КК, виражається в бездіяльності особи у вигляді повної або часткової несплати обов'язкових платежів, які повинні сплачуватися до бюджетів чи державних цільових фондів відповідно до чинного законодавства. Здебільшого така бездіяльність поєднується з неподанням документів, пов'язаних із їх обчисленням і сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), приховуванням об'єктів оподаткування, заниженням цих об'єктів, заниженням сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів, приховуванням факту втрати підстав для одержання пільг з оподаткування.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього складу злочину є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах. При цьому, згідно з Приміткою до ст. 212 КК, під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Суб'єктивна сторона розглядуваного злочину характеризується виною у формі прямого умислу, тобто винна особа повинна усвідомлювати суспільно небезпечний характер діяння у вигляді несплати (повної або часткової) податків, зборів, інших обов'язкових платежів, передбачати, що таке діяння потягне за собою суспільно небезпечні наслідки у вигляді ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах і бажати настання таких наслідків. Про наявність умислу ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів можуть свідчити, наприклад: перекручування в обліковій чи звітній документації; неоприбуткування готівкових коштів, одержаних за виконання робіт чи послуг; ведення подвійної (офіційної та неофіційної) бухгалтерії; використання банківських рахунків, про які не повідомлено органи державної податкової служби; завищення фактичних затрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції, тощо.

Згідно з приміткою до ст. 212 КК під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а під особливо великим розміром — коштів, які в п'ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Частина 4 ст. 212 КК встановлює заохочувальну норму — особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частиною першою та другою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

У сфері фінансової діяльності підприємств можуть бути вчинені й суспільно небезпечні посягання на відносини щодо валютного регулювання та валютного контролю, тобто відносини, які існують на підставі фінансово-правових норм між державою і фізичними та юридичними особами щодо функціонування національної валюти, іноземних валют, а також розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту з метою утворення й використання необхідних суспільству валютних фондів. Ці відносини є об'єктом ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 КК) та незаконного відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ст. 208 КК).

З об'єктивної сторони ухилення від повернення виручки в-іноземній валюті (ст. 207 КК) полягає в ухиленні від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг) або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, а також приховуванні будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей. Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ст. 208 КК) характеризується незаконним, з порушенням установленого законом порядку, відкриттям або використанням за межами України валютних рахунків фізичних осіб — громадян, що постійно проживають на її території, а так само валютних рахунків юридичних осіб, що діють на території України. Моментом закінчення цих злочинів виступає вчинення передбаченого кримінальним законом суспільно небезпечного діяння.

Суб'єктивна сторона злочинів, передбачених статтями

207 і 208 КК характеризується виною у формі прямого умислу. Винна особа усвідомлює суспільну небезпечність вчинюваного нею порушення встановлених чинним законодавством правил щодо обігу й використання валютних цінностей і хоче вчинити таке діяння.

Суб'єктом цих злочинів може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку — посадова особа підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, особа, яка здійснює господарську діяльність без створення юридичної особи, а суб'єктом незаконного відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ст.

208 КК) також і особа, яка діє за дорученням посадової особи підприємства, установи чи організації, та громадянин України, що постійно проживає на її території.

Ст. 207 КК "Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті" та ст. 208 КК "Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків" у частинах 2 передбачають такі кваліфікаційні ознаки, як:

• вчинення протиправних дій повторно;

• вчинення за попереднім зговором групою осіб.

Розрізняють такі види юридичної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності: цивільно-правова (майнова), адміністративна і кримінальна. У даному розділі також будуть стисло розглянуті дисциплінарна і матеріальна відповідальність, які хоч і належать до галузі трудового права, проте, застосовуючи найману працю, підприємці (та їх працівники) досить часто виступають у ролі суб’єктів такої відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність має компенсаційний характер, оскільки її мета полягає у відновленні порушених майнових прав кредитора і у зв’язку з цим примушенні боржника до виконання покладених на нього законом або договором обов’язків. Розмір цивільно-правової відповідальності, як правило, відповідає розміру завданих збитків.

Порушення трудової дисципліни (дисциплінарний проступок), тобто невиконання або неналежне виконання працівником, який перебуває в трудових правовідносинах з підприємцем, покладених на нього трудових обов’язків тягне за собою застосування заходів дисциплінарного стягнення.

Адміністративна відповідальність за порушення правових приписів обумовлена перш за все необхідністю зміцнення державної дисципліни у сфері підприємництва. Адміністративна відповідальність застосовується до особи, яка скоїла адміністративне правопорушення. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Стаття 10 Закону України «Про підприємництво» закріплює відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності. Підприємець зобов’язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій і держави, що охороняються законом.