• широке вживання усталених словесних формул (наприклад, з ме­тою, у зв'язку, відповідно до, в порядку, по лінії, згідно з та ін.), їх вживання в ділових паперах цілком закономірне, оскільки набагато спро­щує і полегшує процес складання окремих видів документів,

• велика повторюваність тих самих слів, форм, зворотів, конструкцій як результат прагнення до однотипності способів вираження думки в од­нотипних ситуаціях. Укладачі ділових паперів свідомо відмовляються від використання всієї багатоманітності виражальних засобів мови. Вибрані таким чином прийоми починають витісняти всі інші можливі форми ви­словлення думки й набувають характеру універсальних засобів, так зва­них кліше.

  3. Суворі вимоги до лексики офіційно-ділового стилю:

а) широке, тематично зумовлене використання професійної терміно­логії (юридичної, бухгалтерської, економічної та ін.), скорочених слів, зо­крема скорочених назв різних організацій та установ;

б) відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічної лексики;

в) мінімальне використання вигуків, часток, іменників з суфіксами суб'єктивної оцінки, що пояснюється завданням нейтрального ставлення до повідомлюваних явищ.

Офіційно-діловий стиль відзначається також великою частотністю вживання віддієслівних іменників; це веде до збільшення кількості паси­вних форм (порівняно з активними), вживання цілого ряду нових слів- зв'язок (з метою, по лінії, у зв'язку з та ін.) і нагромадження родових відмінків. Якщо у текстах інших стилів іменники часто змінюються за­йменниками, то для ділового стилю така заміна загалом не типова (адже при заміні цілком конкретного повнозначного іменника досить загальним і невиразним займенником завжди існує небезпека появи двозначності, певного викривлення зміст(5. Синтаксис ділового стилю характеризується насамперед вимогою підмет - перед присудком і якомога ближче до початку речення; означення - перед означуваними словами; додатки - після керуючого слова; обставинні слова (прислівники) - по можливості ближче до слова, яке вони пояснюють; вставні слова звичай­но ставляться на початку речень).

Перелічені особливості офіційно-ділового стилю є об'єктивним фак- юм мови; їх застосування в текстах службових документів цілком зако­номірне й закріплене традиціями вживання.

Порушенням літературної норми в діловому стилі може вважатися лише таке використання названих засобів, яке суперечить вимогам логіч­ності, точності й лаконічності мови службових паперів.

Порушенням норм є й використання в офіційно-діловому стилі де­яких специфічних мовних засобів, властивих іншим стилям мови (худож­ньому, публіцистичному).

Порушенням норм є й вживання нестандартних скорочень, нестан­дартної, вузьковідомчої термінології, невмотивовані відступи в формуля­рах документів та ін.

При оцінці якості ділового документа враховуються не лише загальні вимоги до ділового стилю, а й вимоги, закріплені Державним комітетом стандартів України.

Ці стандарти поширюються на організаційно-розпорядчу документа­цію, яка застосовується при оформленні розпорядчої і виконавчої діяль­ності центральних і місцевих органів державного управління України, а також підвідомчих підприємств, установ і організацій, і встановлює за­гальні вимоги до її оформлення.

Впровадження стандартів на офіційно-розпорядчу документацію тре­ба розглядати не як одноразовий захід, а як початок розробки системи ін­формаційних зв'язків у відомствах і єдиної уніфікованої системи доку­ментації в них. Ця система документації вимагатиме глибокого і всебіч­ного аналізу стану документаційного забезпечення діяльності установ, ютреби в інформації та формах її передачі. В майбутньому вона буде ос- ювою для розробки автоматизованої системи управління.

Ми назвали тут риси, які виділяють діловий стиль як окремий стиль країнської літературної мови. Проте, він не стоїть осторонь від інших тилів і не є чимось чужорідним по відношенню до них, а пов'язаний з ими багатьма внутрішніми зв'язками.

Так, діловий і науковий стилі мають таку спільну рису, як наявність єрмінології. Проте термінологія, вживана в діловому стилі, має дещо ін- іу природу, ніж термінологія наукова: вона менш точна й більше зв'язана повсякденною побутовою тематикою, а тому частіше зазнає змін під їливом суспільних факторів.

Діловий стиль має спільну рису і з публіцистичним стилем: обидва вони, на відміну від розмовної чи науково" мови, обслуговують актуальні громадсько-політичні потреби суспільства. Проте, на відміну від публіци­стичного стилю, діловий стиль не розвивався так швидко і не мав такого впливу на літературну мову.

Таким чином, діловий стиль - це не "канцелярит", не "бюрократич­ний жаргон", а цілком рівноправний стиль серед інших стилів української літературної мови. А щоб у процесі користування він не перетворювався на "канцелярит", треба добре знати його специфіку.