4„6. Офіційно-діловий стиль

Сфера використання: спілкування в державно-політичному, гро­мадському і економічному житті; законодавство; адміністративно-госпо­дарська діяльність.

Призначення: регулювати ділові стосунки мовців у державно-пра­вовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговувати громадянські погре­би людей у типових ситуаціях.

Ознаки: документація, стабільність, стислість, чіткість, висока стан­дартизація вислову, сувора регламентація тексту.

Мовнії засоби: широке використання суспільно-політичної і адмініст­ративно-канцелярської термінології, специфічна фразеологія на зразок "порушити питання", "подати пропозицію", відсутність емоційно-експре- сивної лексики і будь-якої моеної індивідуальності автора.

Офіційно-діловий стиль має такі підстилі:

• законодавчий - використовується при підготовці законів, указів, статутів, постанов;

• дипломатичний - використовується при написанні міжнародних угод-конвенцій, повідомлень комюніке, звертань-нот, протоколів;

• адміністративно-канцелярський - використовується при створен­ні наказів,, інструкцій, розпоряджень, довідок, заяв, звітів.

Таким чином, діловий стиль сучасної української літературної мови (як: і інших національних мов) є цілком повноправним стилем літератур­ної мови, а не якоюсь "невідомою варварською мовою".

Недос коналість, а часом і повторність мови окремих ділових паперів, не дає ще підстави для того, щоб загалом перекреслити діловий стиль, який за сукупністю мовних засобів не збігається з іншими стилями мови, а, отже, і не може бути замінений будь-яким іншим стилем. 1 годі тут шу­кати індивідуальної своєрідності, неповторності: ступінь індивідуальної своєрідності стилів мовлення неоднаковий. У таких різновидах писемно- киижкового спілкування, як діловий папір, технічна або службово-адміні- стративна інструкція, інформаційне повідомлення у газеті, навіть передо­ва, індивідуально-стильове відступає перед стандартом, типовою нормою або основною тенденцією звичайної, встановленої форми словесного спілкування.

Тому треба чітко розмежовувати невдале вживання компонентів ді­лового стилю (в межах його самого або в текстах інших стилів), - з одно­го боку, і наявність ділового стилю як цілком рівноправного стилю літе­ратурної мови - з другого.

У художній літературі (особливо в поезії) оригінальність у мовному втіленні задуму, своєрідність і самобутність мови автора є проявом справ­жньої майстерності. У діловому стилі однією з основних ознак його є протилежна риса - прагнення до стандартизації мови, яка відповідає більш загальним закономірностям ділового стилю і тієї сфери життя сус­пільства, яку він обслуговує.

Цілком очевидно, що проникнення стандартизації мови в художній текст, як і риси "новаторства" в мові ділових документів, однаково неба­жані й недоречні.

Найважливіші критерії оцінки мови ділових паперів - доцільність, нормативність і традиційність використання тих чи інших засобів мови.

Розглянемо найважливіші риси, які визначають діловий стиль.

1. Офіційно-діловий стиль грунтується на логічній основі (викорис­тання засобів образності, як і виявлення особистих почуттів, для нього не типове). Найважливішими тут є послідовність і точність викладу фактів, об'єктивність оцінок, гранична чіткість у висловленні запропонованих розв'язків того чи іншого завдання (тому в діловому стилі не вживається емоційно забарвлена лексика, суфікси суб'єктивної оцінки, вигуки та ін.). Основний (з точки зору емоційно-експресивного забарвлення) тон ділово­го мовлення - нейтральний.

2. Офіційно-діловий стиль відзначається всезростаючою стандартиза­цією мови, насамперед мови масової типової документації. Найхарактер­ніші прояви стандартизації такі: