
- •1 Планові геодезичні мережі
- •1.1 Основні положення створення планових геодезичних мереж України
- •1.1.1 Методи побудови планових геодезичних мереж
- •1.1.2 Схема планових мереж, побудованих згідно з “Основними положеннями 1954–1961 рр.”
- •1.1.3 Характеристика сучасної планової геодезичної мережі України
- •1.1.3.1 Щільність геодезичних пунктів
- •1.1.3.2 Характеристика астрономо-геодезичної мережі 1 класу
- •1.1.3.3 Основні вимоги до побудови геодезичної мережі 2 класу
- •1.1.3.4 Основні вимоги до побудови геодезичної мережі 3 класу
- •1.1.4 Характеристика сучасних планових мереж згущення
- •2 Створення планових геодезичних мереж методом тріангуляції
- •2.1 Проектні роботи
- •2.1.1 Проектування тріангуляційних мереж на топографічній карті
- •2.1.2 Розрахунок висот зовнішніх знаків
- •2.1.2.1 Теоретичне обґрунтування розрахунку висот знаків
- •2.1.2.2 Коректування висот знаків за правилом коромисла
- •2.1.2.3 Графічний розрахунок висот знаків
- •2.1.3 Оцінка проектів тріангуляційних мереж
- •2.1.3.1 Суть та призначення оцінки проектів тріангуляційних мереж
- •2.1.3.2 Вставка в трикутник вищого класу
- •2.1.3.3 Оцінка запроектованого ряду
- •2.2 Рекогностування пунктів тріангуляції
- •2.3 Закладання центрів та будівництво зовнішніх знаків
- •2.3.1 Закладання центрів
- •2.3.2 Будівництво зовнішніх знаків
- •2.3.3 Зовнішнє оформлення пунктів
- •2.4 Кутові спостереження на пунктах тріангуляції і їх попередня обробка
- •2.4.1 Поняття про спосіб вимірювання кутів у всіх комбінаціях
- •2.4.2 Спосіб кругових заходів
- •2.4.2.1 Кількість заходів вимірювання напрямків
- •2.4.2.2 Величина, на яку переставляється лімб між заходами
- •2.4.2.3 Приведення приладів в робоче положення
- •2.4.2.4 Методика наведення теодоліта на візирну ціль і взяття відліків
- •2.4.2.5 Методика вимірювання напрямків
- •2.4.3 Поняття про видозмінений спосіб вимірювання кутів у всіх комбінаціях
- •2.4.4 Поняття про спосіб неповних заходів
- •2.4.5 Приведення результатів кутових вимірів до центрів пунктів
- •2.4.5.1 Елементи центрування і редукції
- •2.4.5.2 Обчислення поправок у виміряні напрямки за центрування
- •2.4.5.3 Обчислення поправок у виміряні напрямки за редукцію
- •2.4.5.4 Визначення елементів приведення
- •Центрувальний лист №5
- •2.4.5.5 Нестандартні випадки при визначенні елементів приведення
- •2.4.6 Помилки кутових вимірів у тріангуляції
- •2.4.6.1 Особисті помилки
- •2.4.6.2 Помилки приладів
- •2.4.6.3 Помилки впливу зовнішнього середовища
- •2.4.7 Спостереження орієнтирних пунктів
- •2.4.8 Попередня обробка кутових спостережень в тріангуляції
- •2.4.8.1 Перевірка журналів кутових вимірів і центрувальних листів
- •2.5 Вимірювання зенітних відстаней на пунктах тріангуляції і їх попередня обробка
- •2.5.1 Суть і призначення тригонометричного нівелювання
- •2.5.2 Вимірювання зенітних відстаней z
- •2.5.2.1 Найбільш вигідний час для вимірювання зенітних відстаней z
- •2.5.2.2 Методика вимірювання зенітної віддалі на візирну ціль
- •2.5.2.3 Обробка результатів спостережень
- •2.5.3 Визначення поправки за вплив кривини Землі і вертикальної рефракції
- •2.5.4 Визначення довжин сторін
- •2.5.5 Визначення висот приладів і візирних цілей
- •2.5.6 Точність тригонометричного нівелювання
- •2.5.7 Двостороннє тригонометричне нівелювання.
- •2.5.8 Попередня обробка результатів тригонометричного нівелювання тріангуляційних пунктів
2.4.3 Поняття про видозмінений спосіб вимірювання кутів у всіх комбінаціях
Для скорочення обсягів польових спостережень, в 1950 р. радянським інженером-геодезистом Томіліним А.Ф. був запропонований видозмінений спосіб вимірювання кутів у всіх комбінаціях для пунктів з 6 і більше напрямками. У цьому способі вимірюються всі кути, які утворюються парою суміжних напрямків і кути утворені парою напрямків з пропуском напрямку, що лежить між ними. Наприклад, на пункті з 7 напрямків (рис. 2.24) вимірюють такі кути:
1.2 2.3 3.4 4.5 5.6 6.7 7.1
1.3 2.4 3.5 4.6 5.7 6.1 7.2
Кількість виміряних кутів на станції завжди буде 2n.
Рисунок 2.24 - Схема вимірювання кутів у видозміненому способі у всіх комбінаціях
2.4.4 Поняття про спосіб неповних заходів
Для скорочення обсягів спостережень на пункті в 1954р. радянським інженером Аладжаловим Ю.А. запропонований спосіб неповних заходів вимірювання кутів на пунктах тріангуляції з 7–9 напрямків. У цьому способі вимірюються кути групами з 3 напрямків. Ці групи сформовані так, щоб були виміряні усі кути, які належало би виміряти способом в усіх комбінаціях. Наприклад на пункті тріангуляції з 7 напрямків це будуть такі групи:
1.2.3.
2.4.5.
3.5.7.
3.4.6.
5.6.1.
6.7.2.
4.7.1.
Для порівняння приведемо кути, які треба було б виміряти способом в усіх комбінаціях:
1.2 1.3 1.4 1.5 1.6 1.7 2.3 2.4 2.5 2.6 2.7 3.4 3.5 3.6 3.7 4.5 4.6 4.7 5.6 5.7 6.7 |
|
Кожен з цих кутів або його доповнення до 360º знаходиться в одній із груп з 3-х напрямків.
2.4.5 Приведення результатів кутових вимірів до центрів пунктів
В результаті кутових спостережень в тріангуляції повинні бути виміряні значення напрямків, які з’єднують центри пунктів. Проте, виміряти безпосередньо вказані напрямки немає можливості, оскільки теодоліт не завжди вдається встановити над центром, а візирні циліндри, на які виконуються спостереження, у більшості випадків мають деяке зміщення у відношенні до центрів пунктів.
Тому, щоб отримати напрямки, приведені до центрів пунктів, у виміряні напрямки необхідно ввести поправки за позацентрове встановлення теодоліта і за відхилення візирної цілі. Напрямки, виправлені за центрування теодоліта і за редукцію візирного циліндра, називаються напрямками приведеними до центрів пунктів.
Щоб обчислити вказані поправки, на кожному пункті необхідно визначити так звані елементи приведення, а саме — елементи центрування і елементи редукції.
Розглянемо ці елементи і їх вплив на виміряні напрямки.
2.4.5.1 Елементи центрування і редукції
Якщо проекція центру приладу І не співпадає з центром С пункту (рис. 2.25), то l=ІС — лінійний елемент центрування, θ — кутовий елемент центрування на пункт 1 (кут, виміряний за годинниковою стрілкою в т. І від напрямку на центр С до напрямку на пункт 1).
Рисунок 2.25 - Елементи центрування
Якщо проекція візирного циліндра V не співпадає з центром С пункту (рис. 2.26), то l1=VC — лінійний елемент редукції, θ1 — кутовий елемент редукції для пункту 1 (кут, виміряний за годинниковою стрілкою в точці V від напрямку на центр C до напрямку на пункт 1).
Рисунок 2.26 - Елементи редукції
2.4.5.2 Обчислення поправок у виміряні напрямки за центрування
Розглянемо рис. 2.27, на якому в т. С (центр пункту) зображено 3 напрямки (1, 2, 3), які підлягають спостереженням. В дійсності ці напрямки спостерігаються з т. І стояння теодоліта.
Рисунок 2.27 - Поправки у виміряні напрямки за центрування
Напрямок 1 — початковий.
Кут між 1-м і 2-м напрямком позначимо М2, між 1-м і 3-м — М3. Лінійний елемент центрування l=CІ. Кутові елементи центрування:
для пункту 1 — θ,
для пункту 2 — θ+М2,
для пункту 3 — θ+М3.
Поправка за центрування у виміряний напрямок I1 графічно виражається кутом 1I1′, між напрямками І1 і І1, який є паралельним до С1. З рисунка бачимо, що 1І1′=С1І як кути при відрізку 1І, що пересікається двома паралельними прямими.
З ΔС1І бачимо, що
|
|
|
або враховуючи
мале значення
,
маємо
|
|
(2.29) |
За формулою (2.24) обчислюють поправку за центрування в початковий напрямок 1.
Міркуючи аналогічно, отримуємо формули для обчислення поправок за центрування в напрямки 2 і 3.
З ΔС2І
|
|
(2.29′) |
З ΔС3І
|
|
(2.29″) |