Формування понять.

Вивчення будь-якого навчального предмета передбачає засвоєння учнями відповідної системи наукових понять.

Поняття — форма мислення, яка відобралсає загальні істотні ознаки певного класу предметів.

Джерелами формування понять є:

1) життєвий досвід учнів, їхні повсякденні спостереження та уявлення;

2) цілеспрямоване засвоєння понять у процесі вивчення основ наук під керівництвом учителя;

3) супутнє формування понять під час вивчення інших предметів;

4) стихійне формування понять у результаті читання науково-популярної літератури, перегляду фільмів, теле- і радіопередач, впливу інших джерел інформації.

Усі ці джерела необхідно враховувати під час цілеспрямованого формування понять, щоб використовувати вже наявні знання учнів і запобігати виникненню помилок у засвоєнні понять. Для вчителя особливо важливо знаїи «донаукові» уявлення учнів, що формуються до вивчення основ наук па основі

розмежувати в часі, але жоден з них не може бути виключений з процесу формування понять.

Формування умінь і навичок

Уміння це свідоме застосування знань і навичок для виконання складних дій у різноманітних умовах. Воно формується шляхом вправ і забезпечує можливість виконання дії не тільки в звичних, але й у нових, нестандартних умовах.

Навичка — дія, доведена внаслідок багаторазового повторення до досконалості. Вона характеризується автоматизовані стю (відсутністю свідомого контролю за її виконанням), швидкістю і точністю виконання (відсутністю помилок).

Ефективність вироблення умінь і навичок залежить від багатьох умов:

/. Повнота орієнтовної основи дій. Формування будь-якої навички або уміння розпочинається з повідомлення учням вказівок і орієнтирів, користуючись якими вони зможуть самостійно виконати дію. Ця система вказівок називається орієнтовною основою дії. Вона може бути повідомлена учням у різній формі: у вигляді зразка дії (учитель просто показує, як треба виконувати дію), словесного пояснення з одночасним показом виконання дії, у вигляді поетапного алгоритму тощо. У будь-якому випадку важливо, щоб орієнтовна основа була повною, тобто містила всі необхідні вказівки й орієнтири.

2. Розгорнутість дії під час її початкового показу й опанування. Коли розумову дію учні вже засвоїли і оволоділи навичкою або умінням її виконувати, то виконання відбувається згорнуто, у ньому вже відсутні багато ланок і складових компонентів. Окремі операції виконуються автоматично і не фіксуються.

Наприклад, ділення 232047 на 23 учень, який добре опанував цю дію, виконає, пропускаючи деякі проміжні етани, дії. Проте під час початкового ознайомлення й опанування ділення багатозначних чисел необхідна повна розгорнутість цієї дії з фіксацією всіх її елементарних операцій:

«Відокремлюємо в діленому зліва праворуч стільки цифр, щоб виділене число дорівнювало або було більше дільника. У даному випадку відокремлюємо дві цифри, одержуємо 23 десятки тисяч. Отже, у частці одержимо десятки тисяч, тобто п'ять цифр. Щоб не забути, поставимо в частці п'ять крапок і т.д.»

3. Поелементне освоєння уміння. Уміння складаються з низки елементарних дій. Коли учень опанував уміння, то виконує всі елементарні дії як одне ціле.

Проте під час його формування кожну операцію слід опановувати окремо.

Наприклад, обчислення виразу 467915+137865:(31353-48*609) складається з елементарних дій, першою з яких є встановлення порядку виконання дій. Треба цю операцію виділити у самостійну дію і виробити в учнів стійку навичку її виконання, розв'язуючи з ними достатню кількість задач типу: «Визначити порядок дій у виразі...» Розв'язання цього завдання можна оформити як план обчислення: 1)48*609= 2)31353-0)= 3) І37865:(2) = 4) 467915+(3) = Слід зауважити, що учні не можуть робити одночасно декілька різних дій. Тільки оволодівши стійкими навичками виконання кожної з них, вони можуть поступово набути уміння одночасно виконувати їх як одну складну дію.