Тема: Філософське економічне мислення

Мета: визначити сутність поняття «економічне мислення»; з'ясувати основні ознаки економічної свідомості та економічної поведінки; розвивати вміння аналізувати, порівнювати, робити ви­сновки; розширювати між предметні зв'язки.

Форма проведення: лекція з елементами дискусії та бесіди.

Епіграф: Ніщо так не прояснює мислення, як вигляд конкурен­та, який хоче вас «з'їсти». У. Коллавей

Питання для обговорення

1. Які асоціації виникають у вас щодо поняття «економічне мис­лення»?

2. Чи потрібне воно, чи треба його розвивати?

1. Економічна людина: що вона має знати, якою має бути?

2. Як формувати сучасне економічне мислення та економічну сві­домість?

1. Як ви вважаєте, яку роль відіграє праця в житті людини? Про­ілюструйте свою відповідь прикладами.

2. Яку роль у безперервних змінах суспільства відіграє праця людини? Наведіть приклади.

3. Яку роль відіграє праця у становленні особистості? Відповідь і проілюструйте прикладами.

1. Як ви розумієте термін «економіка»?

2. Що ви знаєте з інших предметів про економіку?

3. Що вивчає економічна наука?

4. Які питання розв'язують економісти?

5. Яку роль відіграють економічні знання в житті людини, дер­жави?

6. Яка головна мета економічної науки?

1. Поняття «економічне мислення»

Економічне мислення — явище безпосередньо пов'язане з економічним життям суспільства як його органічна частина. З одного боку, економічне мислення є процесом відтворення людською свідомістю, у визначеній логічній послідовності, еко­номічних взаємин із відповідними їм економічними законами. З другого, економічне мислення — це процес осмислення і пере­осмислення, засвоєння людьми нагромаджених суспільством еко­номічних знань.

Невід'ємно від поняття «економічне мислення» існує поняття «економічна свідомість».

Економічна свідомість — це наслідок відтворен­ня суб'єктами господарювання економічних умов життя у вигляді економічних ідей, поглядів, теорії, концепцій, що визначають суспільну стратифікацію і виражають своє ставлення до економічної діяльності в кожний конкретний історичний момент.

Економічне мислення можна певною мірою визна­чити як відображення в економічній свідомості явищ і про­цесів економічного життя й формування адекватних прак­тичних дій, спрямованих на його перетворення. Економічне мислення виникає в процесі безупинної взаємодії об'єктів і суб'єктів економічного життя, а економічна дійсність — органічне переплетіння взаємодії системи об'єктів і системи суб'єктів. Економічне мислення опосередковане багатьма суспільними факторами, але первинним складником його є економічний. Воно формується під безпосереднім впливом (і водночас усвідомленням) цілого ланцюжка елементів економічної структури суспільства.

По-перше, на ступені зрілості економічного мислення позна­чається безпосередньо наявна система економічних законів із відповідним механізмом дії і використання. Саме система еконо­мічних законів із їхнім об'єктивним характером і суб'єктивним механізмом прояву, як і їхнє пізнання, і свідоме використання в управлінні соціально-економічними процесами, постає тією глибинною основою, що визначає економічне мислення. Чим по­внішими є знання про економічні закони, у їхній складній суперечливій взаємодії, співвідношенні, тим більш повноцінним є економічне мислення. У цьому й полягає один з аспектів діа­лектичної єдності об'єктивного і суб'єктивного в економічному житті.

По-друге, економічне мислення опосередковане всією системою економічних взаємин, що є свого роду наступним рівнем усвідом­лення економічних процесів і явищ. Економічні закони, як відомо, виражають глибинну сутність виробничих стосунків і з цього по­гляду формують загальні, більш абстрактні уявлення в економіч­ному мисленні про економічний устрій суспільства.

Наступною ланкою формування економічного мислення логіч­но є система економічних взаємин, її пізнання і відображення у ви­гляді відповідних категорій і понять у їхній єдності і взаємозумов­леності.

По-третє, факторами, що безпосередньо формують економічне мислення, є потреби, їхнє усвідомлення у формі інтересів, цілей, бажань тощо.

По-четверте, — це форми прояву виробничих відносин з усіма економічними законами, тобто цілий господарський механізм.

Зрозуміло, що таке структурування взаємозв'язку економічно­го мислення з елементами економічної системи можливе лише на певній стадії наукового пізнання. Насправді ж усі форми прояву, у тому числі й організаційно-економічні форми господарювання, постають як відображення (хоча і не в дзеркальному вигляді) усіх причиново-наслідкових зв'язків і залежностей. Із цього випливає, що механізм господарювання не можна сформувати раз і наза­вжди. Економічне мислення як таке є відображенням зв'язку між суб'єктом і об'єктом, а формується воно саме за рахунок «перегля­ду» і визначення залежностей в усій економічній структурі.

Економічне мислення, розкрите як пізнання економічного життя, формується подвійно. З одного боку, його варто аналізувати на рівні формування економічної свідомості теоретичним шляхом, тобто засвоєння, обґрунтування законів і категорій економічної теорії, понять усієї сукупності економічних дисциплін за рахунок різних форм руху економічної інформації (засоби масової пропа­ганди, різні освітні форми). З другого боку,його аналізують на рівні повсякденної свідомості, тобто відтворення економічної структури емпіричним шляхом, із практики економічного життя.

Єдність теоретичного й емпіричного рівнів економічного мис­лення визначається взаємозалежним рухом конкретного й абстрак­тного в пізнанні, зумовленим взаємозв'язком суб'єкта з об'єктом пізнання.

Цей процес уявляємо з такою логічною послідовністю: об'єкт пізнання — відтворення його суб'єктом за допомогою мислення у формі елементарних понять — засвоєння їх — відтворення на новій основі об'єкта пізнання — формування розвиненішої систе­ми понять і категорій. Обґрунтована логічна послідовність постій­но відтворюється на якісно новій основі, визначаючи й розвиток, економічного мислення. Специфіка ж пов'язана з тим, що суб'єкт ніколи не може відобразити об'єкт цілком, отже, не може цілком і впливати на нього. Його вплив обмежується не тільки ступенем теоретичного пізнання об'єкта, а й складністю останнього, унаслі­док чого суб'єкт може діяти шляхом спроб і помилок. Останнє мож­ливе й тоді, коли економічне мислення формується, в основному, за рахунок емпіричного напряму.

Економічне мислення, будучи «продуктом» взаємодії суб'єкта й об'єкта, діалектично пов'язане з механізмом господарювання. Воно постає стосовно останнього і як передумова, і як умова, і як результат його функціонування й удосконалення. Із цього погляду економічне мислення являє собою не тільки засіб пізнання еконо­мічної дійсності, а й засіб її перетворення. Саме на основі пізнання економічної структури, органічною частиною якої є механізм гос­подарювання, формуються такі фактори перетворювальної діяль­ності суб'єкта: мотивація до дії, рішення діяти, настанова як вну­трішня мобілізація, готовність до дії, дія, реалізація настанови, задоволення потреби, досягнення мети.

Тут, зрозуміло, йдеться про властивості, що визначають економічну поведінку, яку слід розуміти як систему логічних і послідовних заходів впливу суб'єкта на економіку з метою її зміни. Взаємозв'язок економічного мислення й економічної поведінки вивчається теорією економічної поведінки, яка називається праксеологією (загальна теорія людської діяльності).

Вибір моделі економічної поведінки визначається умовами життєдіяльності людини: рівнем освіти, виховання, культури; соціальним оточенням; економічним досвідом, індивідуальними нахилами й симпатіями тощо. Ринкові взаємини формують раціо­нальну модель поведінки, де основний фактор — правдива інфор­мація, а основним суперечливим началом є співвідношення раціо­нальності та моральності.

Економічне мислення — категорія, яка постійно перебуває в «русі», у розвитку, що визначається як внутрішніми потреба­ми індивіда, так і соціально-економічними обставинами, що його оточують. Формування економічного мислення, будучи опосеред­коване теоретичним і емпіричним рівнями пізнання, визначається взаємодією суб'єкта й об'єкта економічної дійсності, і чим складні­шим є останній, тим нагальнішою виявляється потреба його (еко­номічного мислення)розвитку.

За сьогоднішніх умов, коли йдеться не просто про певні локаль­ні соціально-економічні перетворення, а про становлення нової економічної системи, що зберігає все нагромаджене позитивне і до­будовує себе належними елементами сучасного світового устрою, потрібне адекватне економічне мислення, а отже — і відповідна економічна поведінка.

Говорячи про сучасну економічну людину, можемо виділити такі основні характеристики, що впливають на успішне функціо­нування її свідомості:

прагнення до максималізації прибутку чи вигоди;

володіння знаннями про економічні відносини;

аналітичність, системність мислення;

креативність і гнучкість мислення;

самостійність;

рішучість;

схильність до ризику; упевненість у собі; уміння сконцентруватися; організованість.

Економічна індивідуальна свідомість — це й той «економічний світ» конкретної особистості, що виражає її (особистості) ставлен­ня до економічної діяльності. Економічна індивідуальна свідомість визначається економічними обставинами життя людини, її місцем у системі економічних взаємин (як їхнім суб'єктом), освітою, ви­хованням, життєвим виробничим досвідом. Але індивідуальна еко­номічна свідомість за своїм характером соціальна, тому що суб'єкт виробничих взаємин — «продукт» суспільно-економічних умов. Отже, економічна свідомість працівника є відображенням суспіль­ної економічної свідомості.

IV. Закріплення нового матеріалу

Бесіда