Правопис складних слів

Складні слова можуть утворюватися за допомогою сполучних звуків і без них.

Сполучні звуки о, е (є)

1. Коли перша частина складного слова — прикметник, то сполучним звуком виступає о: важкоатле́т, гірничопромисло́вий, чорногу́з, яснозо́рий; якщо першою частиною такого слова є прикметник м’якої групи, то перед о пишемо ь: верхньодніпро́вський, давньору́ський, середньові́ччя, синьоо́кий.

Увага. З цими словами не слід змішувати складних слів, перша частина яких є вищий ступінь прислівника на е: вищезга́даний, нижчепідпи́саний.

2. Коли перша частина складного слова — іменник або займенник, то сполучним звуком буває:

а) Після твердого приголосного, зокрема після шиплячого, звук о: атомохі́д, грушоподі́бний, дощомі́р, самовчи́тель; але: кожум’я́ка, овочесхо́вище, очеви́дний.

б) Після м’якого приголосного (неподовженого), який закінчується основа іменника м’якої групи, пишемо е: бурело́м, землетру́с, працезда́тний, яйцеподі́бний, але: коно́в’язь, коного́н, костогри́з, костопра́в, свинопа́с, свинома́тка.

в) Після й, який закінчується основа іменника м’якої групи, або м’якого подовженого приголосного першої частини пишеться є: боєзда́тність, краєзна́вство; життєзда́тний, життє́пис, сміттє́збірник.

Складні слова без сполучного звука 3. Складні слова можуть утворюватися без сполучного звука — шляхом безпосереднього приєднання основи до основи. При цьому перша основа може закінчуватися:

а)На голосний звук: всюдихі́д, кількаразо́вий, радіокоміте́т; у словах із числівниками одно-, дво-, три-, чотири-: одноде́нний, двоя́русний, трині́жок, чотирику́тник. Також у словах із тими числівниками, що в родовому відмінку мають закінчення -и: двадцятирі́чний, п’ятику́тний, семими́льний.

б)На приголосний звук: Болгра́д, Но́вгород; в абревіатурах: виконко́м, медінститу́т; у словах із числівниками двох-, трьох-, чотирьох-, якщо дальша частина починається голосними а, о: двохосьови́й, чотирьоха́ктний.

4. Складні слова можуть писатися разом і через дефіс.

Разом пишемо:

а)Усі складноскорочені слова й похідні від них: Нацба́нк, Міносві́ти, міськра́да, облвиконко́м, профспі́лка, соцстра́х; профспілко́вий, соцстра́хівський. Сюди належать і всі складні слова, першою частиною яких виступають компоненти: авіа-, авто-, агро-, біо-, вело-, водо-, газо-, геліо-, гео-, гідро-, екзо-, екстра-, електро-, зоо-, ізо-, квазі-, кіно-, космо-, лже-, макро-, мета-, метео-, мікро-, мілі-, моно-, мото-, нео-, палео-, псевдо-, радіо-, рентгено-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фоно-, фото- й под.

б)Складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник (коли він не позначається цифрою): двобі́чний, сімдесятирі́ччя, трику́тник, тривідсо́тковий, чотиримі́сячний.

Через дефіс пишуться:

а)Повторення того самого слова з метою підсилення його основного значення, зокрема: писа́в-писа́в, роби́в-роби́в, ходи́в-ходи́в; у прикметниках і прислівниках для вираження великої міри, ознаки: бі́лий-бі́лий, леге́нький-леге́нький, бага́то-бага́то, си́ньо-си́ньо, ти́хо-ти́хо.

б)Поєднання синонімічних слів: ги́дко-бри́дко, зро́ду-ві́ку, ти́шком-ни́шком, ча́сто-гу́сто; антонімічних слів: більш-ме́нш, ви́димо-неви́димо; близьких за значенням слів, що передають єдине поняття: ба́тько-ма́ти (батьки), хліб-сі́ль (їжа); слів із тим самим коренем, але з різними закінченнями, префіксами й суфіксами: вели́кий-превели́кий, давни́м-давно́, з да́вніх-даве́н, з ді́да-пра́діда, ма́ло-пома́лу, пові́к-ві́ки, ра́дий-раді́сінький, си́ла-силе́нна, ти́хий-тихе́сенький.

Примітка. Два однакових іменники, з яких один має форму називного відмінка, а друге — орудного, пишуться окремо; кіне́ць кінце́м, одни́м одна́, честь че́стю, чин чи́ном. Так само й займенники: сама́ самото́ю.

в)Поєднання слів, що означають приблизність: день-дру́гий, годи́на-дві, не сього́дні-за́втра, три-чоти́ри.

Примітка. Поєднання слів зі значенням приблизності або певних числових меж можуть складатися й з двох числівників, позначених цифрами. У таких випадках між ними ставимо тире: 3–4 (дні), учні 8–10 класів.

г)Складні вигуки та звуконаслідування: гей-ге́й, ого-го́, бом-бо́м.

д)Звуки в словах, що вимовляються протяжно: По-о-дай, а то во-о-ни наморились уже й та-а-к біля мене (А. Тесленко); По-о-лк, стій!

е)Літерні абревіатури з належними до них цифрами: Ту-154, ЗІЛ-111;

є)Літерні найменування паралельних класів у школах: 7-А, 10-В.

ж)Терміни, до складу яких входить літера алфавіту: П-поді́бний, Т-поді́бний;

з)Літерні скорочення складних слів, які пишуться разом або через дефіс: с.-г. — сільськогосподарський, с.-д. — соціал-демократ, соціал-демократичний, ст.-сл. — старослов’янський. Але скорочення, утворені від словосполук, пишемо окремо: с. г. — сільське господарство.