1. Люблінська унія та її наслідки.

Люблінська унія (1569)

За нею проголошувалася об’єднання Польщі та Литви у федеративну державу – Річ Посполиту (республіка). На чолі її мав бути спільно обраний шляхтою король, який ставав і великим князем Литовським. Водночас Польща зберігала окремий державний і політичний статус. В Литві також зберігалося своє законодавство, уряди, військо, фінансова система. Проте у Литві ліквідовувались власні сейми, вона позбавлялася права на зовнішні відносини і втрачала політичну самостійність у Речі Посполитій.

Політичний устрій Речі Посполитої базувався на шляхетській демократії, тобто шляхта обирала короля.

Люблінська унія мала для України як позитивні так і негативні наслідки.

Позитивні:

1. Позитивним її результатом держави було те, що в межах однієї держави об’єдналися більшість українських земель. Це сприяло культурному і політичному згуртуванню українського народу.

2. В Україні розширювалася мережа освітніх закладів, зросли впливи культури Західної Європи.

Негативні:

1. Для селян і міщан зросли повинності і податки.

2. Українське населення стало зазнавати національних релігійних утисків: за належність до православної віри, людей переслідували, обмежували їхні політичні, економічні та особисті права. Багато українських князів і шляхтичів забували рідну мову і спольщувалися, тобто уподібнювали себе з поляками прийнявши їхню культуру, мову і католицьку віру.

Багато православних міщан не мирилися зі своїм приниженим становищем, прагнучи підняти рівень освіти простих людей і поширювали серед населення друковану літературу – це були громадські національної релігійної організації міщанства (братства).

2. Український державотворчий процес

Боротьба за державність України наприкінці 1917—1920 pp. відбувалася в умовах запеклої громадянської війни та іноземної інтервендії. У цій боротьбі можна виділити кілька етапів. На першому -етапі національну революцію очолювала Центральна Рада. В листопаді 1917 p. було проголошено Українську Народну Республіку (УНР). Другий етап — це правління з кінця квітня 1918 p. гетьманщини в умовах окупації України австрійськими та німецькими військами. Особливою проблемою було утворення в 1918 p. Західної Української Народної Республіки (ЗУНР). І нарешті, майже паралельно з утворенням ЗУНР на більшій частині України, починаючи з листопада 1918 p., проходило відновлення УНР на чолі з Директорією і об'єднання її з ЗУНР. Це також був визначний етап в національно-державному будівництві.

В цей період було прийнято чотири Універсали:

I – автономія

III – проголошення УНР

IV – проголошення Незалежності України

В цей же період було прийнято:

1) національну валюту

2) національні символи: герб, прапор, гімн

3) свій парламент – ЦР

4) посада Президента – Грушевського

Початок XX століття подарував Україні шанс у справі відродження української державності.

Білет № 9

Білет № 10

Білет № 11

Білет № 12

Білет № 13

1.Політичний розвиток України.

Першочерговим завданням незалежної України було державне будівництво. Проте державотворчі процеси ускладнювалися тим, що тривалий час у нас діяла Конституція УРСР 1978р., до якої в умовах розбудови постійно вносились поправки (протягом 5 років було внесено близько 200). Закони, які приймалися, нерідко суперечили чинній Конституції і це підривало принципи законності.

Але суспільство поступово рухалося вперед у своєму політичному розвитку, державотворенні:

– Законом від 17.09.1991 р. назву УРСР було замінено на споконвічну назву держави – Україна.

– 8 жовтня 1991р. прийнято Закон „Про громадянство України”, яким визначено статус її населення. Громадянство України отримали усі, хто проживав на її території і не був громадянином іншої держави.

– У листопаді цього ж року було прийнято „Декларацію прав національностей України” і Закон „Про національні меншини в Україні”, який зафіксував право кожного народу на розвиток своєї національної мови, культури, відродження історико-культурних традицій і т. ін.

–Прийнято також низку законів про розбудову Збройних сил України та її правоохоронних органів.

– На початку 1992 р. було затверджено державну символіку України: Державний прапор синьо-жовтого кольору, герб – тризуб, Державний гімн – „Ще не вмерла Україна”.

Важливу роль у суспільно-політичному житті України відіграв процес виникнення політичних партій, розвиток багатопартійної системи. Проте зміцненню і консолідації новоутворюваних партій перешкоджало зокрема те, що був відсутній „Закон про політичні партії в Україні”, який вступив в силу лише 28 квітня 2001р. Розвиток соціально-політичних, державотворчих процесів гальмувало й те, що у нас створено понад 100 політичних партій різного спрямування, які часто виступали дестабілізуючим фактором у Верховній Раді і суспільстві в цілому.