2. Українська Народна Республіка.

Украї́нська Наро́дна Респу́бліка (УНР) — українська держава, що існувала в 1917–1920 роках на території України зі столицею в Києві. До квітня 1918 року очолювалася Центральною Радою на чолі з Михайлом Грушевським; після грудня 1918 року — Директорією.

Проголошена 7 листопада 1917 року, після більшовицького жовтневого перевороту, як автономна республіка у складі Російської республіки. 22 січня 1918 року, після українсько-більшовицької війни, проголошена незалежною державою. 10 червня 1917 року вимога надати Україні автономію у складі Росії. 3 липня 1917 року Центральна Рада доповнює свій склад представниками національних меншин. Користувалася міжнародною підтримкою Німецької імперії. Після поразки останньої в Першій світовій війні опинилася в міжнародній ізоляції. Проводила внутрішню політику, спираючись на соціалістичну популістичну ідеологію. 22 січня 1919 року об'єдналася із Західно-Українською Народною Республікою. Ліквідована в ході поразки українських визвольних змагань.

Білет № 5

Білет № 6

Білет № 7

1. Початок польського та литовського володарювання на українських землях.

Поразка у Лівонській війні з Росією підштовхнула уряд Литви до остаточного об’єднання з Польщею. На спільному сеймі представників обох держав у місті Любліні 1 липня 1569р. було проголошено унію. За її умовами Велике князівство Литовське об’єднувалося з Польським королівством в єдину державу- Річ Посполиту. Після Люблінської унії до складу Польщі увійшли воєводства: Руське(Галичина), Белзьке, Волинське, Подільське, Брацлавське, Київське. За литовським князівством залишилося Брестське воєводство на Пінщині.Українському народові загрожувало повне національне знищення. Польські магнати і шляхта жорстоко визискували українських селян. Польський закон дозволяв феодалам карати селянина навіть смертю. Люблінська унія повернула Україну до Заходу, зумовила піднесення релігійної, національної, економічної, збройної активності у боротьбі за виживання.

Великі литовські князі і польські королі вважали українські землі власністю своїх держав і розпоряджалися ними в інтересах панів. Поступово розбудовуються міста, які стають осередками ремесла, промислів, торгівлі, культури, політичного життя(Галич, Львів, Кам’янець-Подільський, Київ та ін.).

2. Боротьба за владу в Україні у іі половині 1919 р.

Настав 1919 р. - один із найкривавіших років у новітній історії України та в історії громадянської війни. Шість ворогуючих армій почали боротьбу на території України: армія УНР, радянська або червона, білогвардійська, польська, частини країн Антанти і анархістська Н Махно. Крім того, в Україні діяли десятки великих і сотні дрібних банд та озброєних загонів. Практично перервався зв'язок із зовнішнім світом, запустіли голодуючі міста, села наглухо замкнулися в самообороні. Південь країни майже повністю контролювався бандами отамана Григор'єва (до 15 тис. чоловік) і "батька" Махна (до 50 тис. бійців). В Одесі, Миколаєві, Херсоні і Севастополі висадилися війська Антанти. Але, найбільш масштабними на території України були дії "червоної" та "білої" армій.

3 січня 1919 р. частини Червоної армії знов захопили Харків. Через три дні тут було оголошено про створення Української Соціалістичної Радянської Республіки (УРСР) на чолі з X. Раковським, столицею УРСР стало місто Харків. Наступ більшовиків прийняв лавиноподібний характер: 12 січня вони зайняли Чернігів, 19 січня - Полтаву, 27 січня - Катеринослав, а 5 лютого вступили до Києва. Директорія втекла до Вінниці. У лютому 1919 р. В. Вінніченко подав у відставку та емігрував до Відня, залишив країну і М. Грушевський. Лідером Директорії став С. Петлюра. Спроба укласти військовий союз із Махном повністю провалилася, а незабаром "батько" разом із отаманом Григор'євим перейшов на бік "червоних", що дозволило більшовикам узяти під контроль південь України. Велика частина території України опинилася під владою більшовиків.

Білет № 8