1.Східнослов’янський племена – предки українців – напередодні утворення держави.

Східнослов'янські племена — група слов'янських племен, розташована на території сучасної України, Білорусі та малої частини Росії, предками яких були анти й дуліби (волиняни), вони проживали на території між Карпатами, Прип'яттю та Середнім Подніпров'ям. Археологічними дослідженнями простежується зв'язок від населення празької культури V—VII століть.

Основною галуззю господарства слов’янських племен було орне землеробство. Для обробітку землі використовували рало іззалізним наконечником, а потім – плуг із череслом і лемешем. У землеробстві поряд із перелоговою системою викорис-товувались дво - і трипілля. Слов’яни вирощували пшеницю, жито, просо, ячмінь, гречку. Розвивалось і тваринництво – на м’ясо, сировину для виробництва різних речей, а домашня худоба використовувалась в основному як тяглова сила. Допоміжну роль у господарстві займали полювання, рибальство. Важливе значення для економічного розвитку східних слов’ян мало відокремлення ремесла від землеробства, що сприяло виникненню товарного виробництва, яке у VIII-X ст. не лише активізувало внутрішній обмін, а й розширило внутрішню і зовнішню торгівлю. Виділяються такі галузі ремесла: добування і обробка заліза, ткацтво, деревообробка, прядіння, обробка шкіри, гончарство, ювелірне виробництво та ін.

2. Воєнні дії на території України 1914 – 1917 рр.

Війна в Галичині була трагедією для українського народу. Українство воювало на боці обох воюючих країн. Російська адміністрація і командування жорстоко розправлялися з так званими "мазепинцями", тисячами вивозячи їх до Сибіру, закривалися українська преса, книгарні, уніатські костьоли тощо.

Одразу після початку Першої світової війни українські землі перетворилися на театр бойових дій або прифронтову зону між російською армією та військами австро-німецького блоку. На цій території діяв російський Південно-Західний фронт, до якого у 1916 р. додався ще й Румунський.

Значної поразки російські війська завдали австро-угорським арміям у Галичині. Зазнавши початкових невдач, російські війська на початку вересня перейшли в рішучий наступ і в ряді битв розбили головні сили австро-угорців, відкинули їх за Карпати і до Кракова. Німеччина була змушена перекинути у Галичину значну частину військ для підтримки свого союзника, але зазнала поразки в наступі на Варшаву. У той же час австро-угорські війська були викинуті із Сербії.

Білет № 4

1. Виникнення та розвиток Київської Русі

Київська Русь – ранньофеодальна держава східних слов’ян , яка виникла в результаті об’єднання східнослов’янських племен, що відбувалося протягом кількох десятиліть і завершилося наприкінці ІХ ст.

Основні передумови утворення східнослов'янської державності:

- на початок VIII ст. в цілому завершився процес розселення слов'ян і утворення територіально визначених великих і малих союзів племен;

- наявність у східнослов'янських союзів племен певних відмінностей у культурі й побуті;

- поступове переростання союзів племен у племінні князівства ;

- формування навколо Києва першої східнослов'янської держави.

Головні етапи процесу об'єднання східних слов'ян в одну державу:

а) створення князівства (держави) із столицею в Києві;

б) захоплення влади в Києві новгородським князем Олегом;

в) об'єднання майже всіх східнослов'янських племен в одну державу Київську Русь.