1)Рух Опору в Україні (1941-1944р.Р.)

Умови зародження руху Опору в Україні та головні його етапи

22 червня 1941 року фашистська Німеччина напала на Радянський Союз. На території захопленій ворогом, у відповідь на запроваджений «Новий порядок» поширився антифашистський рух Опору. В Українському антифашистському русі Опору існувало в основному 2 течії: радянський рух Опору (партизани і підпільники) та національно-визвольний рух на чолі з ОУН, який крім боротьби проти німців, вів активну антирадянську і антипольську діяльність, домагаючись основної мети – розбудови соборної України.

Найефективнішою формою руху Опору став партизанський рух. На Україні загальна чисельність партизан сягала 300 тисяч осіб.

В другій половині 1942 року, коли було створено центр - Український штаб партизанського руху на чолі з генералом Т.Строкачем, радянський рух опору значно розширився і активізувався. Відновилась діяльність багатьох підпільних обкомів КП(б)У. Наприкінці 1942 року в Україні діяло вже 800 партизанських загонів і груп. Виникли великі партизанські загони і з’єднання під командуванням С.Ковпака, О.Федорова, О.Сабурова, М.Попудренка, М.Наумова, П.Вершигори та ін. В 1943 році С.Ковпак здійснив Карпатський рейд. Гучного резонансу серед населення окупованих територій мали рейди Я.Мельника, М.Наумова, О.Сабурова, О.Федорова з Лівобережної України на правий берег Дніпра, у район білорусько-українського Полісся.

Особливу активність партизанський і підпільний рух проявив в 1943 році, коли ним в окупаційній зоні було підірвано багато ешелонів і майже півтори тисячи залізничних мостів. «Рейкова війна» стала однією з основних форм партизанської боротьби, яка завдала відчутного удару ворогу, зриваючи постачання фронту.

Важливою складовою руху Опору була діяльність підпільників. Всього в роки війни в Україні діяли 23 обкоми КП(б)У та 9 підпільних обкомів комсомолу, 3.5 тис. підпільних організацій і груп.

Особливо активну війну у ворожому тилу вела молодь. Всього в діяльності підпільних організацій на 1942 рік брали участь 100 тисяч чоловік.

Форми боротьби: важливе місце у діяльності підпілля займала масово політична робота серед населення, саботаж економічних дій німців, диверсії, перешкоджання вивозу населення на роботи до Німеччини, збір розвідданих.

Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що партизанський рух відображав несхитну волю і прагнення всього народу відстояти свою Батьківщину.

2)Державотворчі процеси в Україні у 90-х р.Р. Хх ст.

З 90-х років XX ст. починається новий етап в історичній долі України, пов'язаний з розбудовою незалежної демократичної держави. Він став наслідком глибокої кризи більшовицького тоталітаризму.

Поворотною датою для України стало 24 серпня 1991 p., коли Верховна Рада ухвалила Постанову та Акт проголошення незалежності України, затверджені конституційною більшістю. Перед незалежною демократичною державою з неподільною та недоторканною територією постали завдання створення принципово нових політичних механізмів та економічного фундаменту суспільства, які за своїм змістом набували характеру широкомасштабної трансформації.

Верховна Рада ухвалила Закон "Про державний кордон України". Встановлювалася недоторканність кордонів, регламентувався їхній режим, порядок охорони, перетину. Водночас було прийнято закон "Про прикордонні війська України"

У захисті незалежної держави, свобод і гідності людини велика роль належить Збройним Силам. Тому проблемам створення їх приділялося багато уваги з боку Президента і Верховної Ради України. На момент проголошення української незалежності на території нашої держави налічувалося 726 тис. військовослужбовців колишньої Радянської армії. Реформування українських Збройних Сил розпочалося за постановою Верховної Ради України від 24 серпня 1991 р.

Важливою складовою нової держави є її атрибутика: гімн, герб та прапор. 15 січня 1992 р. Президія Верховної Ради, розглянувши питання про Державний гімн України, затвердила музичну редакцію Державного гімну, автором музики якої є М. Вербицький на слова "Ще не вмерла Україна" П. Чубинського. А 28 січня сесія Верховної Ради ухвалила постанову і "Про Державний прапор України". Ним став національний синьо-жовтий стяг. 19 лютого 1992 р. Верховна Рада постановою "Про Державний герб України" затвердила тризуб як малий герб держави, вважаючи його головним елементом великого герба України.

Важливого значення після проголошення незалежності України набувало відродження парламентаризму. 26 червня 1994 р. відбулися перші повноцінні вибори на багатопартійній основі до Верховної Ради та органів місцевої влади. Загалом до рад усіх рівнів було обрано 162 445 депутатів, до Верховної Ради — 338 депутатів із 450. Лише чотири партії змогли утворити парламентські фракції: комуністи — 90 депутатів, Народний рух — 22, Селянська партія — 21, соціалісти — 15. Головою Верховної Ради обрали О. Мороза.

У червні 1994 р. відбулися вибори Президента України. У другому турі перемогу здобув Л. Кучма.

Та найважливішою подією у створенні української державності, історичним досягненням провідників республіки середини 90-х років стало ухвалення 28 червня 1996 р. Конституції України. Цей надзвичайно важливий Основний Закон держави було схвалено завдяки зусиллям конструктивних сил парламенту. Подальший розвиток конституційного законодавства заблокувала опозиція.

Таким чином, у І пол. 90-х років в Україні було створено принципово нові механізми влади, запроваджено атрибути державності, що значною мірою сприяло утвердженню незалежності України і розбудові правової демократичної держави.

Білет № 21