3.1.3. Визначення планової чисельності робітників

Залежно від специфіки виробництва використовують різні методики визначення чисельності основних робітників. Основною є методика розрахунку на підставі трудомісткості робіт і ефективного (реального) фонду робочого часу одного робітника:

К_р=Т_е /ФЧ_в ,

де : К_Р - кількість робітників;

Т_е - трудозатрати;

ФЧ_в - ефективний фонд робочого часу.

Загальний показник трудозатрат, що необхідні для виконання виробничої програми, беруть з табл. 3.1. Для визначення річного ефективного (реального) фонду робочого часу необхідно розробити баланс робочого часу одного робітника (табл. 3.3), в якому обчислюються три види робочого часу:

• календарний – кількість днів у плановому році;

• номінальний – річний календарний фонд часу, зменшений на кількість вихідних і святкових днів;

• реальний, або ефективний, фонд робочого часу, одержаний після віднімання від номінального фонду робочого часу днів невиходів на роботу у зв’язку з відпустками, через хвороби тощо).

Таблиця 3.3

Розрахунок балансу робочого часу одного середньооблікового робітника

№ п/п	Показники	Результати
		за звіт- ний рік	за плано- вий рік
1	Календарний фонд робочого часу	365	365
2	Вихідні дні	104	106
3	Святкові дні	10	12
4	Номінальний фонд робочого часу, дн.	251	247
5	Неявки на роботу, дн:	45,5	47
	а) чергові та додаткові відпустки	30	32
	б) відпустки на навчання	2	1
	в) відпустки у звязку з вагітністю	1	1
	г) по хворобі	7	8
	е) невиходи дозволені законом	2	2
	є) невиходи з дозволу адміністрації	2	2
	ж) прогули	0,5	0
	з) цілодобові простої	1	1
	и) страйки	1	0
6	Ефективний (реальний) фонд робочого часу в днях	205,5	200

Плановий ефективний фонд робочого часу робітника формується на основі аналізу даних за звітний період з урахуванням змін, спричинених різними організаційними заходами, чи передбачених законодавчими актами тощо. У навчальних цілях планові показники необхідно збільшити стосовно до звітного року на величину відсотка, що дорівнює номеру студентської групи. При цьому слід пам'ятати, що втрати робочого часу, спричинені недоліками в організації виробничого процесу на підприємстві, не плануються.

3.2. Планування оплати праці цехового персоналу

Цеховий персонал – це управлінська складова виробництва на цеховому рівні. На лісогосподарських підприємствах цеховими підрозділами є: лісництва, деревопереробні цехи, нижні склади, базові розсадники, транспортний цех тощо. У курсовому проекті розрахунок витрат на оплату праці цехового персоналу роблять лише для підрозділів, що є частиною лісогосподарського виробництва, тобто лісництв та базових розсадників (якщо такі входять до складу підпри­ємства).

Фонд оплати праці цехового персоналу розраховують за тим же принципом, що й для робітників, тобто він включає всі види заробітної плати з відрахуваннями на соціальні потреби (табл. 3.4).

Заробітну плату розраховують за штатним розписом цехового персоналу та схемою посадових окладів, що діє на підприємстві. Перелік посад та кількість працівників у лісництвах визначають за штатним розписом кожного цехового підрозділу та записують у таблицю як суму в цілому по підприємству.

Розмір мінімальних окладів для кожної посади визначається галузевою тарифною угодою й залежить від того, до якої групи належить підприємство. Розмір дійсного окладу може коливатися за рішенням трудового колективу та керівництва лісгоспу. Але посадовий оклад не може бути меншим, ніж прийнято в галузевій угоді, зазначено у Кодексі законів України про працю. Належність підприємства до певної групи залежить від загальної чисельності працівників підприємства.

Таблиця 3.4