23

Лекція. Соціальн0-педагогічне консультування випускників дитячих будинків і шкіл-інтернатів План

1. ОСОБЛИВОСТІ КОНСУЛЬТАЦІЙНОЇ РОБОТИ З ВИПУСКНИКАМИ ДИТЯЧИХ БУДИНКІВ І ШКІЛ-ІНТЕРНАТІВ.

2. ОСНОВНІ ЕТАПИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ

3. ОСНОВНІ ВИМОГИ До СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА, що ПРОВОДИТЬ КОНСУЛЬТУВАННЯ.

1. Особливості консультаційної роботи з випускниками дитячих будинків і шкіл-інтернатів

Консультування — професійна допомога людині в ухваленні оптимального рішення, збереження, підвищення якості життя. Слово «консультування» походить від латинського соnsulatio, що означає «нараду». Консультування може бути юридичним, медичним, психологічним, соціально-психологічним, соціально-педагогічним залежно від ситуації, в якій необхідно приймати рішення. У широкому сенсі консультування — це те, чим займаються консультанти, а слово «консультант» зазвичай асоціюється із словами «радник», «помічник», «наставник». Ці функції близькі один одному і завжди цінувалися. Більшість словників визначають консультанта як людини, «підготовленої для давання порад по особистих, соціальних або психологічних проблемах» [Тлумачний словник російської мови Ушакова].

Коли людина стикається з соціально-педагогічними проблемами, він потребує соціально-педагогічного консультування.

Соціально-педагогічне консультування випускників установ для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, засноване на гуманістичному підході, припускає передусім суб'єктне відношення до людини.

Як суб'єкт власного життя молода людина — випускник сирітської установи має мотиви і стимули до розвитку, його активність спрямована на адаптацію і виживання, він, як правило, здатний сам нести відповідальність за своє життя. Тому необхідною умовою проведення консультаційної роботи являється бажання випускника отримати допомогу в вирішенні питань (утруднень), а також готовність прийняти на себе відповідальність за зміну своєї життєвої ситуації.

Зазвичай межі відповідальності випускника варіюють від високої активності і самостійності, коли підліток, молода людина дійсно являється хазяїном власного життя і сам прагне шукати вихід із скрутних ситуацій, до високої інфантильності і залежності від інших, тоді основне «замовлення» на роботу припускає «Вирішите за мене. Скажіть, як потрібно». На жаль, це дуже характерно для випускників.

Інфантильність, залежність від думки оточуючих, бажання відповідати думці оточення про себе і свою персону є одними з основних рис особи випускників, що накладає певний відбиток на роботу фахівців, які займаються проблемами випускників сирітських закладів.

І оскільки інфантильність є поширеною рисою, в ході консультаційної роботи часто необхідно мотивувати випускника до роботи, робити спеціальні дії для пробудження його власної активності і відповідальності.

Тут хотілося б сказати про позицію соціального педагога, який будує свою роботу з випускником. Допомагаючий дорослий, яким є соціальний педагог, — не гуру, не батько, не учитель. Він не може і не має права читати моралі, засуджувати, залякувати, формально інструктувати, «читати мораль» або просто загравати з випускником. Головна і основна його позиція — позиція прийняття, безоціночна позиція, що дає можливість молодій людині зрозуміти, що його підтримають і приймуть, що він має право на помилки і помилки, так само як і дорослий, який йому допомагає, і головне, що саме тут він може отримати ту підтримку, яку чекає.

Позитивний настрій, зміцнення віри у власні сили і можливості, «дозвіл» на проби і помилки (не помиляється тільки той, хто не живе), певний розподіл ролей в ході консультації між дорослою і молодою людиною — «ти хазяїн..., а я твій помічник, тільки ти знаєш, як побудувати своє життя.». — є тим стержнем, на якому будується робота будь-якого допомагаючого дорослого, у тому числі і соціального педагога, з випускником.

Так само як не можна дихати і жити за іншу людину, не можна за нього вирішувати і знаходити вихід із складних ситуацій, які являються особисто його ситуаціями. Навіть самий інфантильний підліток, молода людина, з числа дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків, може зробити це сам, спираючись на допомогу розуміючого дорослого, оскільки не існує абсолютно правильних або неправильних рішень, є рішення прийнятні, і неприйнятні, з точки зору конкретної людини. Необхідно пам'ятати, що всяка конкретна ситуація життя будь-якої людини завжди унікальна і, отже, унікальною по своїй течії, вирішуваним завданням, формам і методам буде будь-яка робота.

Таким чином, будь-яка консультація — це творча робота, що часто будується на основі інтуїтивного сприйняття людини людиною.

Специфіка консультаційної роботи з випускниками установ для дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків, обумовлюється також їх віком, потребами і ситуацією, в якій вони опинились.

Не викликає сумнівів, що по-різному буде будуватися робота з вихованцями, що ще проживають в установах, і випускниками, що вже зіткнулися з особливостями самостійного проживання. Вихованці ще погано представляють своє життя без привичного оточення і труднощі, з якими їм належить зустрітися. Проблеми, які дуже добре знайомі дорослим, сприймаються ними як проблеми найдорослішого. Проте перед випуском у них часто підвищується тривожність, з'являється «страх невідомості». Вони більше мотивовані, чим рік тому, цікавляться майбутніми змінами у своєму житті. Випускники ж після «рожевого періоду», коли «море по коліно», часто розгублені, агресивні або пригнічені і часом намагаються маніпулювати дорослими, щоб повернути той «безхмарний період», коли за них усі ре-шалі. І якщо допомагаючий дорослий займає позицію учителя, гуру, він тут же опиняється в пастці. Часто доводиться чути від таких допомагаючих дорослих, що випускники із задоволенням слухають, кивають головою і обіцяють зробити усе так, як говорить дорослий. Але при новому відвідуванні усе «дійство» повторюється знову і знову і не приносить ніяких змін в поведінці випускника.

Надії на те, що, розповідаючи випускникові про те, як потрібно поступити, можна чогось досягти, приречені на провал. Навіть виявившись перед необхідністю прийняти відповідальність на себе, випускникові доведеться вчитися це робити самому, хоча і за підтримки дорослого.

Важливою обставиною, звичайно ж, являється можливість отримання вихованцями досвіду такої роботи з дорослими під час проживання в установах для дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків. Значущість надання консультативної і індивідуальної допомоги вихованцям більше молодшого віку, а також значущість інших форм роботи: груповій, спрямованій на підвищення соціальній компетентності, навчання соціальним навичкам, необхідним для успішної адаптації в самостійному житті, надзвичайно велика. Це — основа, яка набагато полегшить роботу соціальних педагогів з випускниками цих установ. Адже основна мета — полегшити адаптацію випускників...

Безперечно також, що слід по-різному будувати роботу з дітьми, що мають різний рівень розвитку. Природно, що випускники загальноосвітніх установ або вихованці і випускники з коректувальних освітніх установ вимагають різного підходу внаслідок очікуючих їх неоднакових суб'єктивних і об'єктивних умов адаптації в майбутньому житті. Так, випускники коректувальних установ потребують більш детальному і наочному опрацюванню кожного питання. Будуючи з ними консультаційну роботу, необхідно розуміти, що тут потрібно якраз інструктуровання, як поступити в тому або іншому випадку. Часто необхідно детально прописати, що їм належить робити, а також встановити контроль за виконанням. Тут робота більше схожа на роботу з дітьми молодшого віку. Приходиться роз'яснювати дуже багато що, оскільки усвідомленість і словниковий запас таких випускників досить низькі, і слова, які зрозумілі соціальному педагогові, представляють для них певні труднощі. Наприклад, один з випускників довго не міг зрозуміти, хто така «Моссоцгарантия» і де її можна знайти. Інший випускник не розумів, як заповнювати квитанцію на оплату електроенергії. Часто написати заяву або просто подзвонити по телефону кудись, де знаходяться люди, які випускникам не відомі, представляє для них більші труднощі, і тому вони просто не роблять цього, не наважуючись розповісти дорослим, наділеним визначеними повноваженнями, що цього вони не знають або не уміють робити.

Випускники з особливими потребами часто нуждаються в навчанні найпростішим соціально-побутовим навичкам, тоді як випускники освітніх закладів більше потребують допомоги, пов'язаної з плануванням життєвої перспективи, розвитком відповідальності, умінням самостійно приймати рішення.

Аналіз обмежень і облік вищезгаданого при організації соціально-педагогічного консультування і організації життєдіяльності випускника — важлива частина роботи того, що веде консультаційну роботу.

Суб'єктивні наслідки — зміни у внутрішньому світі, житті, рівні розвитку соціальної поведінки випускника — також можуть стати предметом аналізу і спільної роботи соціального педагога з випускником.

Уміння побачити наслідки, які призводять до нехай невеликих змін в житті або в самому випускнику, — важлива складова роботи соціального педагога. Це дозволяє відчувати задоволення від співпраці і самому фахівцеві, і випускнику, з яким він працює.

У разі виникнення проблем, пов'язаних з особистими особливостями випускника, можна залучити до спільної роботи фахівця-психолога. Уміння побачити межі своєї компетентності і розподіляти відповідальність між різними фахівцями —надзвичайно важлива складова його роботи. Працювати ж з психологом соціальному педагогові, що консультує випускників, доводиться дуже часто.

Робота з випускниками соціального педагога часто починається після соціального патронажу випускників. Як правило, перший раз він зустрічається з випускником після отримання квартири або повернення в закріплене за ним житло. Соціальний педагог повинен пам'ятати, що колишнім вихованцям дуже важко встановлювати нові стосунки з незнайомими людьми — вони насилу до них звикають і далеко не відразу починають довіряти новим дорослим. Важливо мати можливість познайомитися з майбутніми клієнтами до того, як вони покинуть установу, в якій проживають. Тоді можна буде швидший знайти контакт і почати роботу.

«Замовлення» на роботу, мотивація консультованого на роботу, являючись, як ми вже відмічали, однією з необхідних умов початку соціально-педагогічного консультування, може пред'являтися випускником у вигляді питання, опису скрутної ситуації, недиференційованого прохання про допомогу, пропозиції обговорити значущу тему і так далі. У змісті «замовлення» необхідно виділити завдання випускника і чітко диференціювати їх відповідно до професійних можливостей соціального педагога, який проводить консультаційну роботу у рамках своєї компетенції.

Отже, зміст консультаційної роботи визначатиметься передусім змістом питань, в рішенні яких чоловік хоче отримати допомогу від фахівця.

Істотним моментом в роботі є і позитивна спрямованість консультаційної роботи, передбачає, що вирішення будь-якого питання повинне підвищувати можливості адаптації консультованого (див. схему 1). Важливо, що випускник буде здатний зробити невеликий крок в потрібному напрямі.

Далі можна рухатися у міру готовності випускника, що прийшов на консультацію.

Необхідно також пам'ятати, що консультаційна робота як одна з форм допомоги не може підмінити усі різноманітні і складні шляхи до адаптації вихованців і випускників: самостійні дії, допомога з боку оточення («соціальній мережі») — близьких, друзів, вихователів, наставників, педагогів і так далі; це одна з форм допомоги в рішенні скрутних ситуацій. Випускник, як ми вже відмічали, — суб'єкт живого спілкування. Під час цієї взаємодії відбувається знайомство з досвідом значущого дорослого. І це спілкування і досвід дорослого стають потім основою власних представлень випускників.

Консультаційна робота з випускниками повинна носити характер спільної діяльності, направленої на досягнення мети, сформульованої в ході спільного аналізу скрутної ситуації. В процесі такої спільної діяльності випускник бере рівноправну участь. Він — головна зацікавлена особа. За значимістю кроки, що робляться в ході роботи, відбивають передусім інтереси, прагнення, потреби і можливості самого випускника.

Схема 1