Тема 3.

1. Поняття запасів, їхня класифікація, причини створення.

2. Методики адміністративного спостереження за запасами.

3. Основні поняття теорії керування запасами.

1) Запаси – будь-який ресурс на складі, що використовується для задоволення майбутніх нестатків (напівфабрикати, сировина, деталі, готові вироби на складі, готівка для банків).

При традиційному підході до запасів їх групують так:

1. виробничі запаси (сировина, матеріали, усе необхідне для виробництва).

2. запаси готової продукції (для безперебійного постачання споживача).

При такому підході потреба в запасах визначається окремо по таких групах:

а) запаси поточного збереження - постійно обновлювана частина запасів, формованих на регулярній основі, регулярно споживаних у процесі чи виробництва реалізації споживачам.

б) запаси сезонного збереження (їхнє формування зв'язане із сезонними особливостями чи виробництва сезонним споживанням готової продукції).

в) Запаси цільового призначення (формування їх визначене специфічними цілями діяльності (зустрічна торгівля: взуття - шкіри, цукор - буряк і т.д.)).

В більшості галузей вартість запасів представляє собою самий вагомий актив, який знаходиться під управлінням. Досягнення ефективності придбання запасів та управління ними є приоритетною ціллю. Це можна пояснити значним зростанням вартості матеріалів, а значить і загальною собівартістю.

Існують наступні причини створення запасів:

1. дискретність поставок при безупинному споживанні;

2. упущений прибуток;

3. випадкові коливання в:

• попиті за період постачання;

• обсязі постачань;

• тривалості інтервалів між постачаннями;

4. передбачувані зміни кон'юнктури:

• сезонність попиту;

• сезонність виробництва;

• очікуване підвищення цін;

Причини мінімізації запасів на складах:

1. плата за фізичне збереження продукту протягом їхнього збереження;

2. втрати в кількості запасів;

3. моральне старіння продуктів під час їхнього збереження.

Методики адміністративного спостереження запасів.

Ціль методики адміністративного спостереження запасів полягає у визначенні тієї частини запасів підприємства, що вимагає найбільшої уваги з боку відділу постачання. Для цього кожен компонент запасів розглядається з погляду двох параметрів:

1. його частки в загальній кількості запасів підприємства

2. його частки в загальній вартості підприємства

Методика 20/80

Відповідно до неї виділяють компоненти запасів, що складають 20% їхньої загальної кількості і 80% їхньої вартості. Основна увага направляється на такі запаси.

Методика авс

Усі запаси підприємства поділяють на 3 групи:

А - 10% загальної кількості запасів і 65% їхньої вартості.

В - 25% загальної кількості запасів і 25% їхньої вартості.

С - 65% загальної кількості запасів і 10% їхньої вартості.

Класифікація запасів може бути заснована (у залежності від особливості підприємства) не тільки на показниках їхньої частки в загальній вартості, а й у загальній кількості. Якісь види запасів можуть бути віднесені до більш високого класу на підставі таких характеристик як проблеми з постачанням, вимоги до якості і т.д.

Переваги методики розподілу запасів на класи полягає у виборі порядку контролю і керування для шкірного класу запасів. При методиці АВС варто звернути увагу на:

Види запасів класу А вимагають більш уважного і частого проведення інвентаризації запасів. Правильність обліку запасів цієї групи також повинна підтверджуватися частіше.

Планування і прогнозування запасів класу А повинні характеризуватися більшим ступенем тісноти, чим В і С.

Для категорії запасів А потрібно намагатися створити страховий запас, щоб уникнути великих витрат, зв'язаних з їх відсутністю.

Методи, моделі і прийоми керування найчастіше застосовуються до запасів групи А и В.