3. Характеристика дисертації як результату наукового дослідження.

Дисертація у формі рукопису - це особливий вид наукового твору, який являє собою відображення засобами літератури наукового дослідження, в якому реалізується наукова творчість як процес наукового освоєння дійсності і як створення наукових цінностей, що збагачують саму науку.  Його предметом є система наукових понять, що забезпечують функціонування в науковій комунікації основних форм знання, що дає можливість реалізувати головні функції науки, такі як опис, пояснення, пророкування, узагальнення та систематизація явищ і фактів дійсності.  У такому творі фіксуються як вихідні передумови наукового дослідження, так і весь його хід та отримані при цьому результати. Тут не просто описуються наукові факти, а проводиться їх всебічний аналіз, де адекватно відображаються як загальнонаукові, так і спеціальні методи наукового пізнання, правомірність використання яких всебічно обгрунтовується в кожному конкретному випадку їх застосування.  З точки зору загальної динаміки розвитку науки дисертація вводить в науковий обіг нові уявлення, концепції і факти. У змісті такої роботи відбивається сутність в явищі, закономірність у випадковості, загальне в одиничному, внутрішнє у зовнішньому. Авторська концепція тут точно відображає проблемну ситуацію в науці і відповідає провідному напряму наукового пізнання. Тільки за цієї умови ця концепція визнається заможної в науковому сенсі, тобто забезпечує приріст наукового знання.  Об'єктивність - основна вимога до опису проведеного дослідження, яке випливає зі специфіки наукового пізнання, прагнучого встановити наукову істину. У той же час дисертація, будучи продуктом наукової творчості, представляє собою єдність об'єктивних наукових фактів і суб'єктивної їх оцінки.  Іншими словами, дисертація у своєму змісті не виключає суб'єктивних моментів, привнесених творчою індивідуальністю самого дисертанта, бо тут завжди присутні такі факти, що його знання і особистий досвід, погляди й уподобання, зумовлені суспільно-історичними умовами підготовки дисертаційної роботи.  Саме цим пояснюється, що в науці одна і та ж проблема по-різному осмислюється дослідниками. Кожен вчений підходить до її вирішення з позицій своїх знань та особистого досвіду. 

Своєрідність дисертації виявляється також і в тому, що в ній дисертант впорядковує на власний розсуд накопичені наукові факти та доводить наукову цінність або практичну значимість тих чи інших положень, спираючись не на авторитет, традиції чи віру, а "шляхом свідомого переконання в їх істинності на основі загальної значущості для наукової спільноти норм і критеріїв ".  Саме тут отримує найбільш повне відображення така властивість наукового пізнання, як критичність по відношенню до існуючих поглядам і уявленням, а це означає, що зміст дисертації характеризує така його особливість, як наявність у ньому дискусійного та полемічного матеріалу, пов'язаного з переглядом існуючих поглядів.  Специфіка дисертації обумовлює необхідність докази всіх наукових положень, зафіксованих у її змісті. Кожен факт, кожне авторське припущення отримує тут наукове пояснення або обгрунтування. Для цього дисертант в якості аргументів приваблює практично всі форми наукового обгрунтування і підтвердження.  Специфічно не тільки зміст, а й форма дисертації як особливого виду наукового твору, для якого характерна висока ступінь абстрагування, активне застосування засобів логічного мислення, докладне висвітлення порушених проблем і точність фактичних даних.  Для тексту дисертації типово велика кількість спеціальних понять, що вводяться без додаткових пояснень, і наявність великого математичного апарату. Орієнтуючись на читачів, професійна підготовка яких є найбільш високою, в текст дисертації включається весь наявний у розпорядженні її автора знаковий апарат (спеціальні терміни, латинські позначення, хімічні формули, графіки, діаграми, креслення, схеми, таблиці і т. п.), то є все, що складає "мова науки", який зрозумілий лише фахівцям.  Оскільки дисертація, як і будь-яке інше науковий твір, характеризується єдністю змісту і форми, то її комунікативна цінність багато в чому визначається ступенем відповідності структури такої роботи особливостям розробки її теми, тобто правильністю вибору послідовності викладу наукового матеріалу.  Тільки за умови вибору форми організації матеріалу, що найбільшою мірою відповідає особливостям предмета, дисертація здатна ефективно функціонувати в системі наукової комунікації.  Структура дисертації є одним з рівнів відображення авторської наукової концепції, засобом реалізації взаємозв'язку елементів змісту, яка визначається завданням відображення внутрішньої логіки розвитку дослідження.  Така структура максимально відображає значимість і наукову ємність кожного фрагмента, кожної частини тексту, акцентує увагу на найбільш важливих у науковому сенсі аспектах проведеного дослідження, а також дає можливість переконатися в логічній несуперечливості та послідовності дослідницької програми, закладеної в процесі формування нового знання.  Ефективність структури дисертаційної роботи в найбільшій мірі залежить від того, наскільки її текст відповідає критеріям цілісності, системності та зв'язності, а також критерієм пропорційності його частин.  Критерій цілісності зобов'язує розглядати властивості цілого і частин у їх нерозривній єдності. З точки зору цього принципу структура дисертаційної роботи представляє собою єдність всіх її елементів, а кожен елемент структури - частина твору в цілому. Порушення цього принципу неминуче тягне за собою хаотичність і еклектизм викладу наукового матеріалу.  Критерій системності вимагає розглядати елементи дисертації як систему, утворену їх взаємодією, що не допускає механічне, формальне об'єднання різнорідних елементів.  Зв'язність - критерій дисертаційної роботи, який є обов'язковою умовою існування її тексту як певної структури. Саме зв'язність забезпечує взаємозумовленість і співвіднесеність різних фрагментів тексту, що свідчить про ефективність обраної автором послідовності викладу наукової інформації.  Органічним якістю структури дисертаційної роботи є відповідність обсягу того чи іншого фрагмента тексту його смислової значущості та наукової ємності, Це якість забезпечує вагомість викладеної в такій роботі інформації, що відбиває авторську логіку мислення.  Традиційним елементом структури дисертації є додатки. У них поміщають описи експериментів, тексти нормативних документів, креслення, таблиці, графіки, карти, історичні пам'ятники наукової думки і т. п. Програми суттєво розширюють зміст дисертаційної роботи, дають додаткові відомості, які не увійшли в основний текст, формуючи тим самим більш цілісне уявлення про розглянутої в ньому науковій проблемі.  У дисертації її автору не прийнято давати оцінку викладеного матеріалу, оскільки стиль наукової мови - це безособовий монолог. Норми наукової комунікації строго регламентують характер викладу наукової інформації, вимагаючи відмови від висловлення власної думки в чистому вигляді. У зв'язку з цим автори дисертаційних робіт використовують мовні конструкції, що виключають вживання особових займенників. Особливо це стосується займенника "я".  Всі особисті пристрасті, експресивно-оцінні моменти свідомо виключаються з тексту дисертації. Її мовне оформлення дуже раціонально і знаходиться в межах наукового стилю мовлення, для якого основна вимога - максимум інформації при мінімумі витрачених на її вираження мовних засобів, об'єктивність, точність і доказовість усіх суджень та оцінок.