7. Проблема адаптації людини до нових технологічних рішень.

8. Соціальна роль інформаційно-комунікаційних технологій. «Інформаційний спосіб життя». Е-економіка.

У сучасних умовах інформація стає реальним соціальним ресурсом, так як інформація здатна допомогти людині адаптуватися у житті в умовах невизначеності, пристосуватися до постійних змін, виробити нові стереотипи поведінки, що відповідають новим обставинам. Інформація є важливим ресурсом соціально - економічного, технологічного і культурного розвитку. Більше того, інформація сьогодні визначається головною вартістю цивілізації і отримує статус домінанти.

Інформаційне суспільство - суспільство, яке створюється внаслідок нової індустріальної революції на базі інформаційних і телекомунікаційних технологій та на базі інформації, яка є виразником знання людей. Завдяки технологічному прогресу в такому суспільстві оброблення, накопичення, отримання і обмін інформацією в будь якій її формі — звуковій, письмовій або візуальній — не обмежені за відстанню, часом і обсягами. Ця революція додає великих можливостей людському інтелекту і створює ресурси, що змінюють спосіб суспільної праці і суспільного життя.

Перехід до інформаційного суспільства в економічному та соціально-культурному плані є настільки важливим, що заради цієї мети міжнародна спільнота об'єднується, приймає декларативні документи й активно займається вивченням найкращих можливостей інтеграції менш розвинених країн у зазначені процеси.

Такий міжнародно-правовий документ як Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства (Окінава, 22 .липня 2000 року) присвячений, головним чином, питанням ефективного використання можливостей цифрових технологій, ліквідації електронно-цифрового розриву в області інформації та знань всередині держав і між ними. „Велика вісімка” (С8: Великобританія, Німеччина, Італія, США та ін.), прийнявши зазначену хартію, проголосила основні положення формування та розвитку інформаційного суспільства у різних країнах: інформаційно-комунікаційні технології є найбільш важливим фактором, що впливає на формування суспільства XXI сторіччя; інформаційно-комунікаційні технології впливають на образ життя людей, їх освіту та роботу, взаємодію держави та громадянського суспільства, стимулюють розвиток світової економіки, дають можливість займатися підприємницькою діяльністю більш ефективно та творчо вирішувати економічні та соціальні проблеми; інформаційно-комунікаційні технології дозволяють людині і суспільству ширше використовувати свій потенціал та реалізовувати свої наміри; функціонування глобального інформаційного суспільства засноване на стимулюючих розвиток .людини демократичних цінностях (вільний обмін інформацією та знаннями, взаємна терпимість та повага до особливостей інших людей) та ін.

кономічна інформатика - складова інформатики, напрям наукових досліджень повязаних із інформатизацією в економічних системах

Етапи рішення.

1. Вибір завдання

2. Складання моделі

3. Складання алгоритму

4. Складання програми

5. Введення вихідних даних

6. Аналіз отриманого розв'язку

Щоб людині прийняти рішення без ЕОМ, найчастіше нічого не треба. Подумав і вирішив. Людина, добре чи погано, вирішує всі виникаючі перед ним завдання. Правда ніяких гарантій правильності при цьому немає. ЕОМ ж ніяких рішень не приймає, а тільки допомагає знайти варіанти рішень. Цей процес складається з наступних етапів:

1. Вибір завдання.

Рішення завдання, особливо досить складною — досить важка справа, що вимагає багато часу. І якщо завдання обрана невдало, то це може призвести до втрати часу і розчарування в застосуванні ЕОМ для прийняття рішень. Яким же основним вимогам повинна задовольняти завдання?

A. Має існувати як мінімум один варіант її рішення, адже якщо варіантів рішення немає, значить вибирати нема з чого.

B. Треба чітко знати, в якому сенсі шукане рішення має бути найкращим, адже якщо ми не знаємо чого хочемо, ЕОМ допомогти нам вибрати найкраще рішення не зможе.

Вибір завдання завершується її змістовної постановкою. Необхідно чітко сформулювати завдання на звичайній мові, виділити мета дослідження, вказати обмеження, поставити основні питання на які ми хочемо отримати відповіді в результаті рішення задачі.

Тут слід виділити найсуттєвіші риси економічного об'єкта, найважливіші залежності, які ми хочемо врахувати при побудові моделі. Формуються деякі гіпотези розвитку об'єкта дослідження, вивчаються виділені залежності та співвідношення. Коли вибирається завдання і проводиться її змістовна постановка, доводиться мати справу з фахівцями в предметної області (інженерами, технологами, конструкторами і т. д.). Ці фахівці, як правило, чудово знають свій предмет, але не завжди мають уявлення про те, що потрібно для розв'язання задачі на ЕОМ. Тому, змістовна постановка задачі найчастіше виявляється перенасиченої відомостями, які зовсім зайві для роботи на ЕОМ.

2. Складання моделі

Під економіко-математичної моделлю розуміється математичний опис досліджуваного економічного об'єкта або процесу, при якому економічні закономірності виражені в абстрактному вигляді за допомогою математичних співвідношень. Основні принципи складання моделі зводяться до таких двох концепціям:

• 1. При формулюванні завдання необхідно досить широко охопити модельований явище. В іншому випадку модель не дасть глобального оптимуму і не буде відображати суть справи. Небезпека полягає в тому, що оптимізація однієї частини може здійснюватися за рахунок інших і на шкоду загальної організації.

• 2. Модель повинна бути настільки проста, наскільки це можливо. Модель повинна бути така, щоб її можна було оцінити, перевірити і зрозуміти, а результати отримані з моделі повинні бути ясні, як її творцю, так і особі, що приймає рішення.

На практиці ці концепції часто вступають у конфлікт, перш за все через те, що у збір і введення даних, перевірку помилок та інтерпретацію результатів включається людський елемент, що обмежує розміри моделі, яка може бути проаналізована задовільно. Розміри моделі використовуються як фактор, що лімітує, і якщо ми хочемо збільшити широту обхвату, то доводиться зменшувати деталізацію і навпаки.

Введемо поняття ієрархії моделей, де широта охоплення збільшується, а деталізація зменшується в міру того, як ми переходимо на вищі рівні ієрархії. На вищих рівнях у свою чергу формуються обмеження і цілі для нижчих рівнів.

При побудові моделі необхідно враховувати також і тимчасової аспект: горизонт планування в основному збільшується із зростанням ієрархії. Якщо модель довгострокового планування всієї корпорації може містити мало щоденних поточних деталей то модель планування виробництва окремого підрозділу складається в основному з таких деталей.

При формулюванні завдання необхідно враховувати такі три аспекти:

1. Досліджувані фактори: Цілі дослідження визначені досить вільно і у великій мірі залежать від того, що включено в модель. У цьому відношенні Легше інженерам, так як досліджувані фактори у них зазвичай стандартні, а цільова функція виражається у термінах максимуму доходу, мінімуму витрат або, можливо, мінімуму споживання якого-небудь ресурсу. У той же час соціологи, приміром, звичайно задаються метою «суспільної корисності» або в цьому роді і опиняються в складному становищі, коли їм доводиться приписувати певну «корисність» різним діям, висловлюючи її в математичній формі.

2. Фізичні кордону: Просторові аспекти дослідження вимагають детального розгляду. Якщо виробництво зосереджено більш як в одній точці, то необхідно врахувати в моделі відповідні розподільні процеси. Ці процеси можуть включати складування, транспортування, а також задачі календарного планування завантаження обладнання.

3. Часові межі: Тимчасові аспекти дослідження приводять до серйозної дилемі. Зазвичай горизонт планування добре відомий, але треба зробити вибір: Або моделювати систему в динаміці, з тим, щоб отримати тимчасові графіки, або моделювати статичне функціонування в певний момент часу.

Якщо моделюється динамічний (багатоетапний) процес, то розміри моделі збільшуються відповідно до числа розглянутих періодів часу (етапів). Такі моделі зазвичай ідейно прості, так що основна складність полягає скоріше в можливості вирішити задачу на ЕОМ за прийнятний час, ніж в умінні інтерпретувати великий обсяг вихідних даних. з Найчастіше буває досить побудувати модель системи в якийсь заданий момент часу, наприклад у фіксований рік, місяць, день, а потім повторювати розрахунки через певні проміжки часу. Взагалі, наявність ресурсів у динамічній моделі часто оцінюється приблизно і визначається факторами, що виходять за рамки моделі. Тому необхідно ретельно проаналізувати, чи дійсно необхідно знати залежність від часу зміни характеристик моделі, або той же результат можна отримати, повторюючи статичні розрахунки для ряду різних фіксованих моментів.

3. Складання алгоритму.

Алгоритм — це кінцевий набір правил, які дозволяють чисто механічно вирішувати будь-яку конкретну задачу з деякого класу однотипних задач. При цьому мається на увазі:

• вихідні дані можуть змінюватися в певних межах: (Масовість алгоритму)

• процес застосування правил до вихідних даних (шлях вирішення задачі) визначено однозначно: (детермінованість алгоритму)

• на кожному кроці процесу застосування правил відомо, що вважати результатом цього процесу: (Результативність алгоритму)

Якщо модель описує залежність між вихідними даними і шуканими величинами, то алгоритм являє собою послідовність дій, які треба виконати, щоб від вихідних даних перейти до шуканим величинам. Зручною формою запису алгоритму є блок схема. Вона не тільки досить наочно описує алгоритм, але і є основою для складання програми. Кожен клас математичних моделей має свій метод рішення, який реалізується в алгоритмі. Тому дуже важливою є класифікація завдань за видом математичної моделі. При такому підході завдання, різні за змістом, можна вирішувати з допомогою одного і того ж алгоритму. Алгоритми задач прийняття рішень, як правило, настільки складні, що без застосування ЕОМ реалізувати їх практично неможливо.