- •Змістовий модуль 1. Загальні основи педагогіки
- •1. Педагогіка як наука, її становлення і розвиток.
- •2. Предмет та основні категорії педагогіки. Завдання педагогіки.
- •3. Система педагогічних наук, зв’язки педагогіки з іншими науками.
- •4. Напрями, течії зарубіжної педагогіки.
- •1. Методика науково-педагогічного дослідження.
- •2. Методи науково-педагогічного дослідження та їх характеристика.
- •3. Етапи педагогічного дослідження.
- •1. Поняття про особистість, її розвиток та формування.
- •2. Рушійні сили і закономірності розвитку особистості.
- •3. Роль спадковості, середовища й діяльності в розвитку особистості.
- •4. Роль активності і спілкування в розвитку і формуванні особистості.
- •5. Вікові етапи розвитку особистості школяра, їх характеристика та врахування в навчально-виховному процесі.
- •Змістовий модуль 2. Теорія освіти
- •1. Волкова н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – к.: «Академія», 2001 –576 с.
- •5. Фіцула м.М. Педагогіка.: Навчальний посібник для студентів вищіх навчальних закладів освіти. – к.: “Академія”, 2001. – 528 с.
- •1. Дидактика як галузь педагогіки. Основні етапи розвитку дидактики.
- •2. Категорії дидактики.
- •3. Взаємозв’язок дидактики та методик викладання окремих предметів.
- •4. Актуальні проблеми дидактики.
- •1. Волкова н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – к.: «Академія», 2001 –576 с.
- •6. Фіцула м.М. Педагогіка.: Навчальний посібник для студентів вищіх навчальних закладів освіти. – к.: “Академія”, 2001. – 528 с.
- •1. Особливості навчання та його рушійні сили. Методологічні основи процесу навчання.
- •2. Основні функції та компоненти процесу навчання.
- •3. Структура процесу навчання.
- •4. Психолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів.
- •5. Види навчання.
- •1. Волкова н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – к.: «Академія», 2001 –576 с.
- •5. Педагогика /в.А.Сластенин, и.Ф.Исаев и др. – м., 1997.
- •1. Закономірності навчання.
- •2. Характеристика принципів навчання та шляхи їх реалізації у сучасній школі.
- •1. Волкова н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – к.: «Академія», 2001 –576 с.
- •1. Поняття «методи навчання», «прийоми навчання», «засоби навчання». Різні підходи до класифікації методів навчання.
- •2. Характеристика методів організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності учнів.
- •3. Характеристика методів стимулювання і мотивації навчальної діяльності учнів.
- •4. Характеристика методів контролю та самоконтролю у навчанні.
- •5. Проблема оптимального вибору методів навчання.
- •1. Волкова н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – к.: «Академія», 2001 –576 с.
- •4. Фіцула м.М. Педагогіка.: Навчальний посібник для студентів вищіх навчальних закладів освіти. – к.: “Академія”, 2001. – 528 с.
- •1. Розвиток форм організації навчання. Класно-урочна система навчання, її переваги і недоліки.
- •2. Типологія та структура уроку. Тематичне і поурочне планування.
- •3. Характеристика нетрадиційних уроків. Шляхи підвищення ефективності уроку.
- •Змістовий модуль 3. Теорія виховання
- •1. Процес виховання, його специфіка, компоненти і рушійні сили.
- •2. Етапи процесу виховання. Управління процесом виховання.
- •3. Самовиховання, його сутність, умови, етапи, прийоми реалізації.
- •4. Перевиховання, його сутність, функції, етапи, принципи реалізації.
- •5. Сутність і особливості національного виховання.
- •Тема 5, Суть процесу виховання
- •6. Результати та підвищення ефективності процесу виховання.
- •1. Основні закономірності процесу виховання.
- •2. Характеристика принципів виховання і шляхи їх реалізації у виховному процесі.
- •Поняття про методи, засоби та прийоми виховання.
- •2. Методи формування свідомості особистості
- •3. Методи формування досвіду суспільної поведінки та діяльності
- •4. Методи стимулювання поведінки та діяльності вихованців
- •5. Методи контролю та аналізу ефективності виховного процесу
- •Методи самовиховання
- •Генетико-моделюючий метод виховання
- •6. Умови оптимального вибору і ефективного застосування методів виховання
- •Поняття про дитячий колектив. Сутність, ознаки, функції, структура і типи колективу .
- •2. Динаміка та етапи розвитку колективу. Закони розвитку колективу.
- •Органи учнівського самоврядування
- •5. Шляхи згуртування дитячого колективу. Колективні творчі справи.
- •6. Вплив колективу на особистість дитини.
- •1. Завдання, обов’язки і функції класного керівника.
- •2. Зміст, форми і методи виховної роботи.
- •3. Планування роботи класного керівника.
- •Змістовий модуль 4. Школознавство Лекція 15. Система освіти в Україні.
- •1. Волкова н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – к.: «Академія», 2001 –576 с.
- •4. Фіцула м.М. Педагогіка.: Навчальний посібник для студентів вищіх навчальних закладів освіти. – к.: “Академія”, 2001. – 528 с.
- •1. Структура освіти. Органи освіти: їх функції та структура.
- •2. Управління освітою: принципи, методи та функції.
- •1. Волкова н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – к.: «Академія», 2001 –576 с.
- •4. Фіцула м.М. Педагогіка.: Навчальний посібник для студентів вищіх навчальних закладів освіти. – к.: “Академія”, 2001. – 528 с.
- •1. Роль методичної роботи в підвищенні рівня професійної підготовки вчителя. Завдання, зміст та функції методичної роботи.
- •2. Форми методичної роботи та їх характеристика.
- •1. Волкова н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – к.: «Академія», 2001 –576 с.
- •4. Фіцула м.М. Педагогіка.: Навчальний посібник для студентів вищіх навчальних закладів освіти. – к.: “Академія”, 2001. – 528 с.
- •1. Обов’язки директора школи та його заступників.
- •2. Річний план роботи школи.
- •3. Зміст, види та методи внутрішкільного контролю.
1. Волкова н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – к.: «Академія», 2001 –576 с.
2. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: Навч. пос. – К.: Вища школа, 1995 – 237 с.
3. Лозова В.І., Москаленко П.Г., Троцко Г.В. Педагогіка. Розділ “Дидактика” - К.:ІСДОУ, 1993. – 140 с.
4. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. – К., 1999. – С. 89-108.
5. Педагогика. Учебное пособие. /под редакцией П.И.Пидкасистого. – М., 1998. – 640 с.
План
Поняття «методи навчання», «прийоми навчання», «засоби навчання». Різні підходи до класифікації методів навчання.
Характеристика методів організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Характеристика методів стимулювання і мотивації навчальної діяльності учнів.
Характеристика методів контролю та самоконтролю у навчанні.
Проблема оптимального вибору методів навчання.
1. Поняття «методи навчання», «прийоми навчання», «засоби навчання». Різні підходи до класифікації методів навчання.
За Фіцулою. Методом навчання називають спосіб впорядкованої взаємозв'язаної діяльності викладачів і учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.
Прийом навчання - це деталь методу, тобто часткове поняття по відношенню до загального поняття "методу".
Різні підходи до класифікації методів:
а) за джерелами передачі і характером сприйняття інформації: словесні, наочні і практичні (С.П.Петровський, Е.Я.Галант);
б) у залежності від основних дидактичних завдань, які вирішуються на конкретному етапі навчання: методи оволодіння знаннями, формування умінь і навичок, застосування одержаних знань, творчої діяльності, закріплення, перевірки знань, умінь і навичок (М.О. Данилов, Б. П. Єсипов);
в) у відповідності з характером пізнавальної діяльності учнів по засвоєнню змісту освіти виділяють такі методи, як пояснювальне-ілюстративні, репродуктивні, проблемного викладу, частково-пошукові, дослідницькі (М.М.Скаткін, І.Я.Лернер).
При цілісному відході виділяють три великі групи методів навчання:
а) організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності;
б) стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності;
в) контролю і самоконтролю навчально-пізнавальної діяльності.
Метод навчання — взаємопов'язана діяльність викладача та учнів, спрямована на засвоєння учнями системи знань, набуття умінь і навичок, їх виховання і загальний розвиток.
У вузькому значенні метод навчання є способом керівництва пізнавальною діяльністю учнів, що має виконувати три функції: навчаючу, виховну і розвиваючу. Він є складним педагогічним явищем, в якому поєднані гносеологічний, логіко-змістовий, психологічний, педагогічний аспекти. Складовою методу навчання є прийом навчання.
Прийом навчання — сукупність конкретних навчальних ситуацій, що сприяють досягненню проміжної (допоміжної) мети конкретного методу.
Чим багатший арсенал прийомів у структурі методу, тим він повноцінніший та ефективніший.
Методи навчання класифікують на загальні (можуть використовуватися в процесі навчання будь-яких навчальних предметів) і спеціальні (застосовуються для викладання окремих предметів, але не можуть бути використані при викладанні інших предметів).
За іншою класифікацією їх поділяють на: методи готових знань (учні пасивно сприймають подану викладачем інформацію, запам'ятовують, а в разі необхідності відтворюють її) і дослідницький метод (передбачає активну самостійну роботу учнів при засвоєнні знань: аналіз явищ, формулювання проблеми, висунення і перевірка гіпотез, самостійне формулювання висновків), який найбільш повно реалізується в умовах проблемного навчання.
Залежно від походження інформації виділяють: словесні, наочні та практичні методи; від мети: методи здобуття нових знань, метод формування умінь і навичок, метод застосування знань на практиці, методи творчої діяльності, методи закріплення знань, умінь і навичок, методи перевірки і оцінювання знань, умінь і навичок.
Досить розгалуженою є класифікація методів навчання за особливостями навчально-пізнавальної діяльності учнів, яку складають:
пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний) метод: викладач організує сприймання та усвідомлення учнями інформації, а учні здійснюють сприймання (рецепцію), осмислення і запам'ятовування її;
репродуктивний: викладач дає завдання, у процесі виконання якого учні здобувають уміння застосовувати знання за зразком;
проблемного виконання: викладач формулює проблему і вирішує її, учні стежать за ходом творчого пошуку (учням подається своєрідний еталон творчого мислення);
частково-пошуковий (евристичний): викладач формулює проблему, поетапне вирішення якої здійснюють учні під його керівництвом (при цьому відбувається поєднання репродуктивної та творчої діяльності учнів);
— дослідницький: викладач ставить перед учнями проблему, і ті вирішують її самостійно, висуваючи ідеї, перевіряючи їх, підбираючи для цього необхідні джерела інформації, прилади, матеріали тощо.
Залежно від особливостей викладання та учіння, в яких поєднуються методи викладання (діяльність викладача) з відповідними методами учіння (діяльність учнів):
інформаційно-повідомляючий метод викладання і виконавчий метод учіння. Передбачають викладання навчального матеріалу без докладного пояснення, узагальнення й систематизації, а учні — заучують його без достатнього аналізу та осмислення;
пояснювальний метод викладання і репродуктивний метод учіння. Викладач не тільки повідомляє певні факти, але й пояснює їх, домагаючись осмислення, засвоєння учнями (учні засвоюють матеріал на рівні розуміння і запам'ятовування);
інструктивно-практичний метод викладання і продуктивно-практичний метод учіння. Викладач інструктує учнів словесними, наочними або практичними способами, як виконувати певні практичні дії; учні за допомогою вправ відшліфовують різні уміння і навички;
пояснювально-спонукальний метод викладання і частково-пошуковий метод учіння. Викладач частину навчального матеріалу подає в готовому вигляді, іншу час тину — через проблемні завдання; учні засвоюють навчальний матеріал як за допомогою репродуктивного, так і творчого, дослідницького методу;
спонукальний метод навчання і пошуковий метод учіння. Викладач ставить перед учнями проблемні питання і завдання, організовуючи їх самостійну діяльність; учні самостійно здобувають і засвоюють нові знання в основному без допомоги викладача.
Беручи за основу логіку побудови навчального матеріалу, розрізняють індуктивні, дедуктивні та традуктивні методи; логіку викладання — аналітичні, систематичні, аналітико-синтетичні, аналогічно-індуктивні, синтетично-дедуктивні; характеру пізнавальної діяльності —: ілюстративні, продуктивні, творчі, акроматичні, катехізичні (запитальні) методи; ступінь самостійної роботи учнів у процесі навчання — подаючі методи (діяльність учнів в основному зводиться до сприймання словесної або наочної інформації), методи взаємодії викладача та учнів (наприклад, бесіда, дискусія тощо), методи самостійної роботи учнів; спосіб вирішення пізнавального завдання — емпіричні (засновані на досвіді, експерименті) і теоретичні (засновані на логічному аналізі) методи. Досить широко в педагогіці почали використовувати методи проблемного і програмованого навчання.
Так званий бінарний підхід до класифікації методів навчання, що враховує одночасно навчальну діяльність викладача і пізнавальну діяльність учнів, передбачає: методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності; методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності; методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності.
Така розгалуженість класифікаційних типів методів навчання цілком закономірна. Однак відсутність єдиної загальновизнаної системи методів спричиняє труднощі для обміну й поширення досвіду, невизначеність місця конкретного методу в різних класифікаційних системах.