128. Низинні луки

1. у заплавах річок займають до 40 % загальної площі луків. Розташовуються на середньо високому рельєфі заплави. Домінують такі трави: куничник наземний, лисохвіст лучний, мітлиця біла, костриця червона, гребінник звичайний, трясучка середня. Потребують поверхневого поліпшення, підсіву цінних трав, внесення добрив. Урожай 20-50 ц/га сіна

2. поширені у заплавах річок Степу та Лісостепу. Займають 10 % усіх площ луків. Розміщуються на найвищих ділянках заплав, середніх та верхніх частинах схилів на дерново-лучних, темно-сірих та чорноземних ґрунтах. У травостої: типчак борознистий, келерія, тонконіг вузьколистий, свинорий пальчастий. Урожай до 10 ц/га. Покращують поверхнево та докорінно

3. займають 3-5 % площі. Поширені на бідних дерново-підзолистих ґрунтах заплав річок Полісся. Слід докорінно поліпшувати

4. займають 20-30 % площ. Поширені на надмірно зволожених оглеєних, лучно-болотяних, мулувато-глеєвих і торфо-глеєвих ґрунтах. Переважають: тоонкооніг болотяний, лепешняк плавучий, осока струнка, бекманія, мітлиця собача, очеретянка та інші. Отримують 20-35 ц/га сіна. Потребують осушення

5. займають 15-20 % площі. Поширений щучник, моління, мітлиця собача, осоки, різнотрав’я. Урожай низькоякісного сіна 20-30 ц/га. Потребують корінного покращення

6. розміщуються переважно у Поліській зоні, частково у Лісостепу. Ці луки трапляються часто з болотами. Розміщені вони в низинах, улоговинах, річкових долинах і перебувають в умовах постійного та надмірного зволоження. Багато солончаків, які потребують гіпсування. Основні трави - осоки, вологолюбні злаки, ситники, пухівки. Урожай - 15-30 ц/га. Вимагають докорінного поліпшення

129. Верхові болота-торфовища:

1. розміщені у соснових лісах на вододілах із піщаними ґрунтами, мають рН 3-4,5, низьку зольність. Тут ростуть сфагнові мохи, журавлина, багно звичайне, карликова сосна. Малопридатні для створення луків

2. займають посереднє місце між попередніми. Їх використовують для отримання торфу

3. мають рН 5,2-6, фосфору 0,5-1,2 %, азоту - 2-5 %, кальцію - 2-4 %. Це цінні землі і після осушення - гарні луки

130. Перехідні болота-торфовища:

1. розміщені у соснових лісах на вододілах із піщаними ґрунтами, мають рН 3-4,5, низьку зольність. Тут ростуть сфагнові мохи, журавлина, багно звичайне, карликова сосна. Малопридатні для створення луків

2. займають посереднє місце і показники якості. Їх використовують для отримання торфу

3. мають рН 5,2-6, фосфору 0,5-1,2 %, азоту - 2-5 %, кальцію - 2-4 %. Це цінні землі і після осушення - гарні луки

131. Низинні болота - торфовища:

1. розміщені у соснових лісах на вододілах із піщаними ґрунтами, мають рН 3-4,5, низьку зольність. Тут ростуть сфагнові мохи, журавлина, багно звичайне, карликова сосна. Малопридатні для створення луків

2. займають посереднє місце між попередніми. Їх використовують для отримання торфу

3. мають рН 5,2-6, фосфору 0,5-1,2 %, азоту - 2-5 %, кальцію - 2-4 %. Це цінні землі і після осушення - гарні луки

132. Поверхневе поліпшення природних кормових угідь - це:

1. система заходів по підтримці сінокосів та пасовищ у культурному стані й підвищенні їх урожайності без повного знищення (порушення) дернини

2. система заходів по догляду за сінокосами та пасовищами, при якій повністю знищується природна дернина малопродуктивних, вироджених природних кормових угідь і утворюється новий травостій з цінних багаторічних трав

3. система заходів по догляду за сінокосами та пасовищами, при якій обробіток ґрунту проводять безполицевими плугами на глибину до 16 см

4. система заходів по догляду за сінокосами та пасовищами, при якій покращується якість травостою за допомогою поверхневого підкошування трав

5. система заходів по догляду за сінокосами та пасовищами, при якій повністю знищується верхній шар трави з наступною боротьбою з бур’янистою рослинністю

133. Поверхневе поліпшення доцільне у тому випадку, коли у травостої збереглися не менше:

1. 20-25 % цінних кормових трав

2. 25-30 % цінних кормових трав

3. 30-35 % цінних кормових трав

4. 40-45 % цінних кормових трав

134. До технічних прийомів поверхневого поліпшення луків відносяться:

1. культуртехнічні заходи (розчистка чагарників, знищення купин, кротовин, мурашників, збір каміння, сміття, хмизу)

2. заходи з поліпшення та регулювання водного режиму

3. поліпшення поживного режиму

4. заходи по догляду за дерниною та травостоєм (боронування, обробіток дисковими знаряддями, фрезування, боротьба з бур'янами, підсів трав

5. покращення лісових та улаштування лучно-паркових пасовищ

6. лущення, оранка зяблева і передпосівна культивація ґрунту

7. знищення дернини і посів нової травосуміші

135. Купини діляться на:

1. землерийні

2. мурашині

3. мохові

4. скотобійні

5. осокові

6. пневі

7. валунні

8. заячі

9. гравійні

10. торфові

136. Знищувати купини доцільно, коли їх не більше:

1. 25-35 % площі

2. 35-45%

3. 45-55%

4. 55-65%

137. Осушення луків проводять:

1. відкритою системою за допомогою мережі каналів із шлюзами

2. очищенням природних струмків, джерел та проток

3. за допомогою закритої дренажної сітки

4. оранкою з грунтопоглибленням

5. перекриттям течії річки

6. насадженням лісополос

138. На 1 га зрошуваного пасовища можна утримувати:

1. 4-5 корів

2. 1-2 корови

3. 6-8 корів

4. 8-10 корів

139. Зрошування проводять:

1. за допомогою дощування дощувальними установками ДДН-70, ДДН-100, КИ-50, ДФ-120, УДС-25, "Радуга", "Фрегат", "Волжанка"

2. затриманням повеневих вод у водосховищах за допомогою шлюзів

3. за допомогою штучних або природних лиманів на півдні

4. близько великих міст затопленням лук стічними водами, попередньо очищеними

5. природними опадами

6. по борознах, кільцями, бваловуванням

140. З бур’янами борються наступним чином:

1. вчасним обкошуванням країв осушувальних каналів, доріг, меж;

2. осушенням заболочених луків

3. сівбою очищеним насінням трав

4. високою агротехнікою

5. застосуванням правильних сівозмін

6. загінною системою випасання

7. підкошуванням загонів, де провели випас

8. хімічними та агротехнічними (механічними) заходами

9. обробкою фунгіцидами

10. очисткою зерна

141. Корінне поліпшення луків - це

1. система заходів по підтримці сінокосів та пасовищ у культурному стані й підвищенні їх урожайності без повного знищення (порушення) дернини

2. система заходів по догляду за сінокосами та пасовищами, при якій повністю знищується природна дернина малопродуктивних, вироджених природних кормових угідь і утворюється новий травостій з цінних багаторічних трав

3. система заходів по догляду за сінокосами та пасовищами, при якій обробіток ґрунту проводять безполицевими плугами на глибину до 16 см

4. система заходів по догляду за сінокосами та пасовищами, при якій покращується якість травостою за допомогою поверхневого підкошування трав

5. система заходів по догляду за сінокосами та пасовищами, при якій повністю знищується верхній шар трави з наступною боротьбою з бур’янистою рослинністю

142. Проводять корінне поліпшення луків при наявності менше

1. 20-25 % цінних трав у травостої, великої кількості купин, чагарників (більше 25-35 %) площі

2. 40-45 % цінних трав у травостої, великої кількості купин, чагарників (більше 35-45 %) площі

3. чагарників більше 55-65 % площі

4. 20-25 % чагарників, великої кількості купин, цінних трав у травостої (більше 25-35 %) площі

143. Корінне поліпшення лукопасовищних сівозмін включає:

1. осушення

2. зрошення

3. очищення та переорювання луків

4. сівбу сумішок багаторічних, а також однорічних трав

5. удобрення

6. обробка фумігантами

144. Короткотривалі сіножаті використовуються:

1. на протязі 2-3 років з великою кількістю бобових трав у травостої

2. 4-6 років

3. більше семи років

145. Середньотривалі сіножаті використовуються:

1. на протязі 2-3 років з великою кількістю бобових трав у травостої

2. 4-6 років

3. більше семи років

146. Довготривалі багаторічні сіножаті використовуються:

1. на протязі 2-3 років з великою кількістю бобових трав у травостої

2. 4-6 років

3. більше семи років

147. Прискорене залуження це:

1. сівба лучних трав після оранки та розробки дернини без попереднього висіву польових культур, що дає можливість отримання у перший рік користування двох укосів сіна 50-100 ц/га

2. скорочення терміну залуження травостою шляхом зменшення кількості агротехнічних прийомів та мінімалізації

3. безпокривне вирощування травостою шляхом висіву в середині липня після висіву польової культури і поверхневого обробітку ґрунту

148. Попередні культури в сінокосозмінах це:

1. польові культури, які вирощують до сівби лучних трав

2. сінокоси, що вирощувалися в сівозмінах до останнього часу

3. попередники основних культур

4. тимофіївка лучна, костриця лучна, конюшина лучна

149. Попередні культури необхідні для того, щоб:

1. дати можливість добре розробити дернину, купини, які з першого разу неможливо розробити

2. поборотися з бур'янами, малоцінними травами, які залишилися, особливо кореневищними

3. створити сприятливі умови розкладу дернини

4. нагромадити поживні речовини шляхом мінералізації слабо розкладених торфовищ

5. створити несприятливі умови розкладу дернини

6. нагромадити поживні речовини шляхом демінералізації

150. Попередніми культурами можуть бути:

1. на вологих та кислих ґрунтах овес, вико-овес, капуста, бруква

2. на середньозволожених зернові, просапні та конопля з льоном

3. у посушливих умовах вирощують пшеницю, просо, кукурудзу, на другий рік - коноплі, льон, на третій рік - просапні, овочі, зернові

4. на вологих та кислих ґрунтах зернові, просапні та конопля з льоном

5. на середньозволожених капуста, бруква, цукровий буряк

6. у посушливих умовах овес, вико-овес капуста, бруква

151. Лучна сівозміна включає два періоди:

1. польовий

2. лучний

3. попередній

4. безпокривний

5. розвинутий

6. підготовчий

152. Дернина розробляється, покращується аерація ґрунту, проводиться боротьба з бур’янами та малоцінними травами, а також отримується високий урожай багаторічних трав (два роки), однорічних трав (два роки), просапних культур (два роки), зернових із підсівом трав (один рік) під час:

1. лучного періоду

2. польового періоду

3. підготовчого періоду

4. безпокривного періоду

153. Тривалість лучного періоду, за даними І.В.Ларіна, Г.С.Кияка, М.В.Куксіна складає:

1. 2-4 роки на суходолах, низинних луках, чорноземах

2. 3-6 років на заплавних луках, пилувато-піщаних, супіщаних, та суглинкових ґрунтах

3. 4-7 років на осушених торфовищах

4. 4-7 роки на суходолах, низинних луках, чорноземах

5. 6-7 років на заплавних луках, пилувато-піщаних, супіщаних, та суглинкових ґрунтах

6. 3-5 років на осушених торфовищах

154. Переваги випасу на пасовищах:

1. пасовищний період триває 5-6 місяців

2. зелена пасовищна трава містить майже у півтора рази більше поживних речовин, у 10 разів вітаміну А, ніж сіно з цієї ж трави

3. тварини, які випасаються на пасовищі, здорові, більш стійкі проти захворювань, дають міцне покоління

4. кращі породи тварин виведені при випасанні худоби на пасовищах

5. пасовищний корм - найдешевший, повноцінний, поживний, що дає змогу отримувати найвищі удої молока без підгодівлі концентрованими кормами

6. урожайність трав на пасовищі більша, ніж в польових умовах

7. в травосумішах пасовищних трав найвищий уміст білка, порівняно до бобових трав сівозміни

155. Початок і кінець випасання трав на пасовищі характеризується наступним:

1. тварин виганяють на пасовища при температурі 10⁰ і випас починають з 2-3 годин на добу

2. не слід дуже рано випасати тварин весною та після великих дощів, бо це може привести до зниження продуктивності травостою

3. восени припиняють випас за три тижні до сталих морозів, щоб трав не змогла добрати запасних поживних речовин

4. раніше починають випасати худобу на суходолах та схилах і пізніше - в низинах, заплавах та на болотах

5. найкраще спасувати багаторазово загінним способом, бо це не приводить до зниження урожайності травостою

6. випасати починають на початку відростання трави і закінчують перед випаданням снігу, що дає можливість максимально використати травостій

156. Оптимальна висота травостою під час ПЕРШОГО спасування повинна складати у Лісостепу:

1. для лучно-степових, цілинних та пирійних пасовищ 12-15 см

2. для сіяних багаторічних трав - 15-18 см

3. пирійних та бур’янистих перелогів, балкових пасовищ - 18-20 см

4. для лучно-степових, сіяних багаторічних трав 5-6 см

5. для сіяних багаторічних трав 12-15 см

157. Оптимальна висота спасування сіяних багаторічних трав у Степу

1. 3-4 см

2. 4-5 см

3. 5 см

4. 7-8 см

5. 8-10 см

158. Оптимальна висота спасування сіяних багаторічних трав у Лісостепу

1. 3-4 см

2. 4-5 см

3. 5 см

4. 7-8 см

5. 8-10 см

159. Оптимальна висота спасування сіяних багаторічних трав на Поліссі

1. 3-4 см

2. 4-5 см

3. 5 см

4. 7-8 см

5. 8-10 см

160. Кількість спасувань на пасовищі у зоні Лісостепу

1. 2-1 випасання проводиться на однорічних, природних злаково-бобових пасовищах

2. 2-3 на альпійських та ковило-типчакових

3. 3-4 на суходільних, низинних, заболочених, субальпійських пасовищах

4. 3-6 разів на сіяних багаторічних бобово-злакових пасовищах

5. 6-7 разів на сіяних багаторічних бобово-злакових пасовищах на богарі

161. Системи випасання:

1. вільна або безсистемна

2. загінна

3. випасання на прив'язі

4. "із під ноги"

5. корпусна

6. причіпна

7. всесезонна

162. Вільна система випасання характеризується:

1. безсистемним випасом без урахування урожайності трав та можливої кількості тварин, що випасаються. При цьому часто буває надмірне випасання, а у деякі період 15-20 % зеленої маси не використовується тваринами

2. тим, що тварини перебувають у загонах недовго, добре поїдають молоді рослини, як із трав так і з бур’янів. Тварини при цьому рухаються повільно, менше витоптують травостій

3. безсистемним випасом з урахуванням урожайності трав та продуктивності пасовища. При цьому надмірне випасання приводить до збільшення продуктивності пасовища на 15-20 %

163. Загінна система випасання характеризується:

1. безсистемним випасом без урахування урожайності трав та можливої кількості тварин, що випасаються. При цьому часто буває надмірне випасання, а у деякі період 15-20 % зеленої маси не використовується тваринами

2. тим, що тварини перебувають у загонах недовго, добре поїдають молоді рослини, як із трав так і з бур’янів. Тварини при цьому рухаються повільно, менше витоптують травостій

3. системним випасом з урахуванням урожайності трав та продуктивності пасовища. При цьому надмірне випасання приводить до збільшення продуктивності пасовища на 15-20 %

164. У середньому на культурних пасовищах України необхідно для:

1. однієї голови ВРХ 0,4-0,5 га

2. теляти - 0,2 га

3. однієї свиноматки з приплодом - 0,2 га

4. коня - 0,25-0,3 га

5. лошати - 0,12-0,14 га

6. вівці - 0,07-0,08 га

7. коня - 0,4-0,5 га

8. теляти - 0,4 га

9. вівці - 0,7-0,8 га

10. однієї голови ВРХ 0,5-0,6 га

165. Від способу випасання інтенсивність випасу змінюється у межах

1. 50-60 % при вільному випасанні;

2. 60-70 % при випасанні у великих загінках (10-12 днів);

3. 80-90 % при випасанні у малих загонах різних тварин;

4. 70-80 % при порційному випасанні.

166. Комбінований випас це:

1. щоб краще використати молодий травостій використовують по 1-2 дні почергово випасають високоудійних, потім малоудійних корів, потім молодняк, а на 4-5 день - нагульні гурти худоби, коней, овець. При цьому поїдається 90-95 % травостою

2. випас на вершинах балок, потім на полонинах, потім в нижніх частинах балок або прируслових пасовищах

3. випас дійного стада, потім телят, потім коней, а потім кіз і овець

167. Площа загону, рекомендована інститутом кормів:

1. 6-8 га - заплавні високоврожайні;

2. 15-20 га - низинні;

3. 15-25 га - лісові;

4. 10-25 га - болотяні;

5. 20-25 га - типчакові, ковилові, бур’янисті весняно-літні перелоги;

6. 8-12 га - тонконогові, пирійні перелоги.

168. Пасовищезміною називається:

1. така система використання пасовищ та догляд за ними, при якій змінюється у певному порядку (через рік, сезон або декілька років) строки та способи випасу пасовищ

2. правильна система випасання всього поголів’я худоби на різних пасовищах господарства

3. науково обґрунтована зміна пасовищ і польових культур в часі і по роках

169. При складанні схеми пасовищезміни передбачається введення наступних заходів:

1. щорічна зміна порядку використання загонів під випас тварин

2. періодичне використання частин загонів (2-4) під сінокіс, для чого відводять загони, із яких починають випас тварин у минулому році

3. періодичне пізнє скошування для збору насіння цінних кормових трав, а на сильно збитих пасовищах періодичне виділення "повного відпочинку" із проведенням агротехнічних заходів - внесенням добрив, підсівом трав

4. облаштування літнього табору

5. створення водопою, прогонів і огорожі

170. Пригінна система випасання пасовища використовується у тому випадку, коли пасовище від скотного двора розміщується на віддалі:

1. до двох кілометрів. При цьому тварин рано виганяють, ввечері приганяють на скотний двір, а також приганяють іноді на водопій та доїння

2. більше двох кілометрів. Для цього на пасовищі організовують літні будівлі, навіси для тварин, оборудують місце для водопою

3. до трьох кілометрів. При цьому тварин рано виганяють, ввечері приганяють на скотний двір, а також приганяють іноді на водопій та доїння

4. більше трьох кілометрів. Для цього на пасовищі організовують літні будівлі, навіси для тварин, оборудують місце для водопою

171. Відгінна система випасання пасовища використовується у тому випадку, коли пасовище від скотного двора розміщується на віддалі:

1. до двох кілометрів. При цьому тварин рано виганяють, ввечері приганяють на скотний двір, а також приганяють іноді на водопій та доїння

2. більше двох кілометрів. Для цього на пасовищі організовують літні будівлі, навіси для тварин, оборудують місце для водопою

3. до трьох кілометрів. При цьому тварин рано виганяють, ввечері приганяють на скотний двір, а також приганяють іноді на водопій та доїння

4. більше трьох кілометрів. Для цього на пасовищі організовують літні будівлі, навіси для тварин, оборудують місце для водопою

172. Методи визначення продуктивності пасовища:

1. укісний

2. зоотехнічний

3. використання кормових одиниць

4. математичний

5. агрономічний

6. біотехнічний

173. Ферми при загінному способі випасання повинні розміщуватись на віддалі від пасовищ для корів

1. 1-1,5 км

2. 0,5-1 км

3. 2,5 км

4. 5-6 км

5. без перегону

173. Ферми при загінному способі випасання повинні розміщуватись на віддалі від пасовищ для телят

1. 1-1,5 км

2. 0,5-1 км

3. 2,5 км

4. 5-6 км

5. без перегону

174. Ферми при загінному способі випасання повинні розміщуватись на віддалі від пасовищ для овець, кіз

1. 1-1,5 км

2. 0,5-1 км

3. 2,5 км

4. 5-6 км

5. без перегону

175. Ферми при загінному способі випасання повинні розміщуватись на віддалі від пасовищ для коней

1. 1-1,5 км

2. 0,5-1 км

3. 2,5 км

4. 5-6 км

5. без перегону

176. Ферми при загінному способі випасання повинні розміщуватись на віддалі від пасовищ для свиней

1. 1-1,5 км

2. 0,5-1 км

3. 2,5 км

4. 5-6 км

5. без перегону

177. Стійбище (тирло) ВРХ улаштовують на підвищеному сухому місці на відстані:

1. 50-300 м від водопою

2. 300-500 м від водопою

3. 500-700 м від водопою

4. 700-750 м від водопою

178. Прогони влаштовують виходячи з наступних рекомендацій:

1. ширина прогону на 100 корів - 25 м завширшки

2. ширина прогону на 100 коней - 20 м завширшки

3. ширина прогону на 600-700 овець - 25 м завширшки

4. ширина прогону на 100 корів - 50 м завширшки

5. ширина прогону на 100 коней - 30 м завширшки

6. ширина прогону на 600-700 овець - 20 м завширшки

179. одна корова за стійловий період (160 днів) лишає на пасовищі:

1. 30-40 ц екскрементів

2. 50-80 ц екскрементів

3. 10-20 ц екскрементів

180. Під зеленим конвеєром розуміють:

1. організацію планомірного й безперебійного забезпечення тварин свіжими зеленими кормами з ранньої весни і до пізньої осені, у розмірах. які б повністю забезпечували потребу тварин у свіжому зеленому кормі

2. систему, яка складається з агрономічних, зооінженерних, ветеринарних та економічних заходів

3. поля з кормовими культурами

4. схему посіву та використання кормових сумішей трав

5. організацію сіяного культурного пасовища

6. розподіл зеленої маси, яку потрібно скормити тваринам подекадно і за весь період

181. Три типи зеленого конвеєра:

1. природний

2. штучний або сіяний

3. комбінований або змішаний

4. зелений

5. весняно-літньо-осінній

6. кормовий

182. Природний зелений конвеєр це коли:

1. вся потреба у зеленому кормі забезпечується за рахунок природних або культурних пасовищ. Тварини весь час знаходяться на пасовищі і повністю задовольняються пасовищним кормом. Це найдешевший зелений конвеєр, але не планує мий, дуже залежить від погодних умов.

2. коли вся потреба у зеленому кормі забезпечується за рахунок сіяних однорічних та багаторічних трав, які скошуються й завозяться у стійло. Його перевага у тому, що він планований і може бути більш урожайним. Недолік - дорогий.

3. використовують усі наявні пасовища, а недостачу корму покривають за рахунок сіяних трав на зелений корм.

183. Штучний зелений конвеєр це коли:

1. вся потреба у зеленому кормі забезпечується за рахунок природних або культурних пасовищ. Тварини весь час знаходяться на пасовищі і повністю задовольняються пасовищним кормом. Це найдешевший зелений конвеєр, але не планує мий, дуже залежить від погодних умов.

2. коли вся потреба у зеленому кормі забезпечується за рахунок сіяних однорічних та багаторічних трав, які скошуються й завозяться у стійло. Його перевага у тому, що він планований і може бути більш урожайним. Недолік - дорогий.

3. використовують усі наявні пасовища, а недостачу корму покривають за рахунок сіяних трав на зелений корм.

184. Комбінований або змішаний зелений конвеєр це коли:

1. вся потреба у зеленому кормі забезпечується за рахунок природних або культурних пасовищ. Тварини весь час знаходяться на пасовищі і повністю задовольняються пасовищним кормом. Це найдешевший зелений конвеєр, але не планує мий, дуже залежить від погодних умов.

2. коли вся потреба у зеленому кормі забезпечується за рахунок сіяних однорічних та багаторічних трав, які скошуються й завозяться у стійло. Його перевага у тому, що він планований і може бути більш урожайним. Недолік - дорогий.

3. використовують усі наявні пасовища, а недостачу корму покривають за рахунок сіяних трав на зелений корм.

185. Для найвищої урожайності сіна високої якості необхідно дотримуватись:

1. строків скошування трави у визначені фази вегетації їх

2. почерговість скошування різних типів травостою

3. відповідну висоту скошування

4. строки отримання повноцінних других укосів на сіно, якщо отава не використовується на випас

5. пасовищезміни

6. ранніх строків косіння, щоб збільшити термін використання сінокосу

186. У Лісостепу та Степу першими косять:

1. цілинні, ковилові та типчакові травостої

2. високі частини пойм, пирійні перелоги, дрібно бур'янисті, низинні, осокові, лисохвостові перелоги, сіяні багаторічні трави

3. крупно бур'янисті заплавні перелоги по глибоких балках, однорічні трави

187. На Поліссі - другими скошують:

1. дрібнотравні та заплавні луки на вищих місцях пойм рік

2. заплавні луки високого та середнього рівня, низинні луки, сінокоси на лісових галявинах, сіяні багаторічні трави

3. заплавні луки низького рівня, болотисті та торф’янисті луки, однорічні трави

188. Як правило, другий укіс займає від першого за урожайністю

1. 25-50 %

2. 15-30 %

3. 5-20 %

189. Причини поступового зниження урожаю у наступні роки при систематичному скошуванні однієї і тієї ж ділянки сіножаті першою декілька років:

1. порушення процесу накопичення поживних запасних речовин

2. слабкий розвиток кореневої системи

3. знижується пагоноутворення

4. змінюється ботанічний склад трав

5. цінні замінюються маловрожайними, бур’янами

6. покращується ботанічний склад трав

190. Чергування строків скошування сінокосів здійснюють у такі фази розвитку трав:

1. кущення

2. початок колосіння

3. колосіння

4. початок цвітіння

5. повне цвітіння

6. обсіменіння

7. початок кущення

191. Фізіолого-біохімічний процес (голодний обмін) сушіння трав обумовлюється:

1. тим, що у свіжоскошених рослинах поживні речовини не поступають, але вони живуть за рахунок накоплених раніше поживних речовин і при цьому проходить ще асиміляція вуглецю, водню, кисню та інших речовин: синтез переважає над розпадом. Тим часом вода і поживні речовини стають у мінімумі: розпад починає переважати над синтезом. Рослина починає відмирати.

2. розкладом відмерлих тканин під дією ферментів із зниженням води у сіні до 17% і 8-13% для трав’яного борошна

3. втратою каротину на 50-70%, білка на 25-30%, маси на 50-75%

4. висушуванням трави із зниженням води у сіні до 35-40%

192. Фізіологічний процес саморозкладу (автоліз) обумовлюється:

1. тим, що у свіжоскошених рослинах поживні речовини не поступають, але вони живуть за рахунок накоплених раніше поживних речовин і при цьому проходить ще асиміляція вуглецю, водню, кисню та інших речовин: синтез переважає над розпадом. Тим часом вода і поживні речовини стають у мінімумі: розпад починає переважати над синтезом. Рослина починає відмирати.

2. розкладом відмерлих тканин під дією ферментів із зниженням води у сіні до 17% і 8-13% для трав’яного борошна

3. втратою каротину на 50-70%, білка на 25-30%, маси на 50-75%

4. висушуванням трави із зниженням води у сіні до 35-40%

193. Сіно скошують і залишають у покосах до вмісту вологи

1. 50-55 %.

2. 30-50%

3. 25-30 %

4. 15-25%

194. Починають збирати сіно у копиці, особливо, якщо у травостої є бобові рослини, коли вологість його становитиме:

1. 50-55 %.

2. 30-50%

3. 25-30 %

4. 15-25%

195. Штучне сушіння трави відрізняється втратами поживних речовин

1. до 10 %

2. до 12%

3. до 15%

4. до 18%

196. Сіно скирдують при вологості:

1. 9-12%

2. 13-17%

3. 18-25%

4. 26-33%

197. Якщо неможливо досушити сіно до кондиційної вологості, то його можна скиртувати, пересипаючи сіллю при:

1. 9-12%

2. 13-17%

3. 18-25%

4. 26-33%

198. Сухе сіно, коли воно при скручуванні тріщить, ламається, при скручуванні розкручується має вологість:

1. < 15 %

2. 15-17 %

3. 18-20 %

4. 22-25 %

5. 26-28 %

199. Середньосухе сіно, коли воно при скручуванні шелестить, стебла не ламаються, при розкручуванні частково ламаються стебла, має вологість:

1. < 15 %

2. 15-17 %

3. 18-20 %

4. 22-25 %

5. 26-28 %

200. Вологе сіно, коли воно м’яке, легко скручується, стебла не ламаються, пучок не розкручується, має вологість:

1. < 15 %

2. 15-17 %

3. 18-20 %

4. 22-25 %

5. 26-28 %

201. Мокре сіно, коли воно при скручуванні зволожує долоню, при цьому з’являється роса на рослинах, має вологість:

1. < 15 %

2. 15-17 %

3. 18-20 %

4. 22-25 %

5. 26-28 %

202. 1 м³ пресованого сіна важить:

1. 60-80 кг

2. 100-200 кг

3. 300-400 кг

4. 400-500 кг

203. Об’єм скирти гостроверхової (шатрової) вираховують по формулі:

1. О=П´Ш:4´Д

2. О=(0,52´П-0,46´Ш)´Ш´Д

3. О=(0,52´П-0,44´Ш)´Ш´Д

4. О=(0,56´П-0,55´Ш)´Ш´Д

204. Об’єм скирти кругловерхої і високої вираховують по формулі:

1. О=П´Ш:4´Д

2. О=(0,52´П-0,46´Ш)´Ш´Д

3. О=(0,52´П-0,44´Ш)´Ш´Д

4. О=(0,56´П-0,55´Ш)´Ш´Д

205. Об’єм скирти кругловерхої середньої й низької вираховують по формулі:

1. О=П´Ш:4´Д

2. О=(0,52´П-0,46´Ш)´Ш´Д

3. О=(0,52´П-0,44´Ш)´Ш´Д

4. О=(0,56´П-0,55´Ш)´Ш´Д

206. Об’єм скирти плосковерхої вираховують по формулі:

1. О=П´Ш:4´Д

2. О=(0,52´П-0,46´Ш)´Ш´Д

3. О=(0,52´П-0,44´Ш)´Ш´Д

4. О=(0,56´П-0,55´Ш)´Ш´Д

207. Об’єм низької копиці вираховують по формулі:

1. О=ОК²:6´П:2

2. О=(0,52´П-0,46´Ш)´Ш´Д

3. О=(0,52´П-0,44´Ш)´Ш´Д

4. О=(0,04-0,012´ОК)´ОК²

208. Об’єм високої копиці вираховують по формулі:

1. О=ОК²:6´П:2

2. О=(0,52´П-0,46´Ш)´Ш´Д

3. О=(0,52´П-0,44´Ш)´Ш´Д

4. О=(0,04-0,012´ОК)´ОК²

209. Силосування це:

1. один із способів консервування та зберігання соковитих кормів - зеленої маси рослин, коренебульбоплодів, баштанних, різних відходів рільництва, овочівництва та промисловості, яка переробляє сільськогосподарську сировину

2. зберігання кормів, що забезпечується ретельною ізоляцією від повітря, а також консервацією їх молочною кислотою, яка утворюється у результаті життєдіяльності молочно-кислих бактерій

3. зберігання кормів, що забезпечується ретельною ізоляцією від повітря, а також консервацією їх молочною кислотою, яка утворюється у результаті життєдіяльності маслянокислих бактерій

210. Оптимальна вологість для приготування силосної маси:

1. 60-75%

2. 75-80%

3. 45-60%

4. 25-45%

211. Рослини для силосування подрібнюють до довжини 5 см і, відповідно, до 2-3 см за вологості:

1. 75-80 % і 60-70 %

2. 60-70 % і 75-80 %

3. 65-75 % і 75-80 %

4. 75-80 % і 65-75 %

212. Траншеї із стінами висотою 2,5 м закладають до:

1. 2 днів

2. 3 днів

3. 4 днів

4. 5 днів

5. 6 днів

6. 7 днів

212. Траншеї із стінами висотою 3,5 м закладають до:

1. 2 днів

2. 3 днів

3. 4 днів

4. 5 днів

5. 6 днів

6. 7 днів

213. Речовини, що сприяють силосуємості:

Речовини	Відповідь
Мурашина кислота НСООН	___1____	1. Консерванти
Препарати мінеральних кислот (ААЗ)	___1____	2. Ферментні препарати, які використовують для прискорення розвитку молочнокислих бактерій
Амілоризин Пх	___2____
Молочна кислота	_____1__
Амілосубтилін ГЗх	____2___
Азотні добавки	____1___
Концентрат низькомолекулярних кислот (КНМК)	____1___
Бісульфат натрію	____1___
Бактеріальні закваски з жому, бобових трав	___2____
Бензойна кислота	___1____