114. Абсолютні суходоли

1. займають підвищені місця рельєфу - вершини та круті схили вододільних масивів. Для них характерна нестача вологи, або нерівномірний водний режим (води залягають на глибині понад 2-3 метри і не використовуються рослинами, а дощі, снігова вода стікають, не просочуються вглиб і також неповністю використовуються рослинами). Ці луки утворені на підзолистих, піщаних, супіщаних ґрунтах з низьким умістом гумусу та поживних речовин, як правило на землях, де раніше росли ліси

2. Займають горби та верхні частини схилів. У травостоях переважають біловус, костриця овеча, мітлиці та різнотрав'я. Вони низькопродуктивні, влітку часто вигорають та погано відростають

3. розміщені на підвищених місцях і невеликих схилах. Ґрунти середньо вологі, а тому у травостої зустрічаються тимофіївка лучна, грястиця збірна, тонконіг лучний, костриці лучна та червона, гребінник звичайний, конюшини лучна та біла, лядвенець рогатий, чина лучна, волошка, деревій, жовтеці. Урожай сіна 12-20 ц/га

4. утворились на пониженнях вододільних масивів із тимчасовим надмірним зволоженням навесні та восени. Розміщені переважно на дернових підзолах. Урожай сіна 10-20 ц/га. Переважає щучник дернистий, тонконоги, мітлиця біла, осоки, конюшина біла, жовтеці, гірчаки

5. розташовані у заплавах (долинах) річок і щороку затоплюються навесні, а іноді й влітку. Під час затоплення з водою наноситься мул, причому чим кращі землі навкруги тим більше поживних речовин мають луки. Тут зустрічаються лисохвіст лучний, костриця лучна, тонконіг лучний, тимофіївка. Можна знімати два укоси. Урожайність сіна 20-40 ц/га і більше

115. Нормальні суходоли

1. займають підвищені місця рельєфу - вершини та круті схили вододільних масивів. Для них характерна нестача вологи, або нерівномірний водний режим (води залягають на глибині понад 2-3 метри і не використовуються рослинами, а дощі, снігова вода стікають, не просочуються вглиб і також неповністю використовуються рослинами). Ці луки утворені на підзолистих, піщаних, супіщаних ґрунтах з низьким умістом гумусу та поживних речовин, як правило на землях, де раніше росли ліси

2. займають горби та верхні частини схилів. У травостоях переважають біловус, костриця овеча, мітлиці та різнотрав'я. Вони низькопродуктивні, влітку часто вигорають та погано відростають

3. розміщені на підвищених місцях і невеликих схилах. Ґрунти середньо вологі, а тому у травостої зустрічаються тимофіївка лучна, грястиця збірна, тонконіг лучний, костриці лучна та червона, гребінник звичайний, конюшини лучна та біла, лядвенець рогатий, чина лучна, волошка, деревій, жовтеці. Урожай сіна 12-20 ц/га

4. утворились на пониженнях вододільних масивів із тимчасовим надмірним зволоженням навесні та восени. Розміщені переважно на дернових підзолах. Урожай сіна 10-20 ц/га. Переважає щучник дернистий, тонконоги, мітлиця біла, осоки, конюшина біла, жовтеці, гірчаки

5. розташовані у заплавах (долинах) річок і щороку затоплюються навесні, а іноді й влітку. Під час затоплення з водою наноситься мул, причому чим кращі землі навкруги тим більше поживних речовин мають луки. Тут зустрічаються лисохвіст лучний, костриця лучна, тонконіг лучний, тимофіївка. Можна знімати два укоси. Урожайність сіна 20-40 ц/га і більше