Кашель може бути:

• Постійним;

• Періодичним;

• Приступоподібним.

Характер кашлю:

• Сухий

• Вологий (з виділенням харкотиння)

Наприклад:

- при бронхіальній астмі харкотиння буває слизисте, безбарвне, в’язке;

- при бронхопневмонії – слизисто-гнійне;

- при прориві абсцесу легені у просвіт бронха або при бронхоектазах – гнійне.

За наявності харкотиння необхідно забезпечити хворого індивідуальною плювальницею, на дно якої перед користуванням налити трохи 0,5% р-ну хлораміну.

Харкотиння відправити до лабораторії протягом 2 год. з моменту його збирання. Для виявлення мікобактерій туберкульозу харкотиння збирають протягом 1-3 діб. Для виявлення атипових клітин харкотиння необхідно негайно відправити до лабораторії, бо ці клітини швидко руйнуються. Знезаражують харкотиння автоклавуванням, використовують дезінфікуючі розчини.

Догляд за хворими з кашлем.

1. Хворому надати зручного положення (сидячи або напівсидячи).

2. Дати тепле питво (молоко з натрію гідрокарбонатом або наполовину з

мінеральною водою типу боржом).

3. Гірчичники, банки на грудну клітку.

4. Хворого вкрити, щоб запобігти переохолодженню організму.

5. Забезпечити доступ свіжого повітря.

Якщо кашель супроводжується виділенням значної кількості харкотиння, хворому рекомендується по декілька годин на добу перебувати у дренажному положенні, яке сприяє кращому відходженню харкотиння.

3. Кровохаркання та легенева кровотеча, надання допомоги

Кровохаркання – це виділення крові або харкотиння з кров’ю з дихальних шляхів при кашлі.

Виділення крові може бути незначним, у вигляді прожилок. Значне виділення крові спостерігається при легеневій кровотечі (смерть настає протягом кількох хвилин).

Причини виникнення кровохаркання:

• бронхіт;

• бронхоектатична хвороба;

• абсцес;

• рак і туберкульоз легенів;

• пневмонія;

• стеноз мі трального отвору;

• тромбоз легеневої артерії;

• первинна легенева гіпертензія;

• набряк, травма легенів тощо.

Легеневу кровотечу треба відрізняти від стравохідної та шлункової. Кров змішана з харкотинням, яскраво-червоного кольору, піниста. Кров при шлунковій кровотечі змішана з блювотинням, вона подібна до кавової гущі, в ній трапляються залишки їжі.

Допомога:

1. Підвищене положення, щоб кров не потрапила в бронхи.

2. Покласти хворого при можливості на уражений бік.

3. Не дозволяти розмовляти.

4. На ділянку грудної клітини покласти міхур з льодом.

5. Дати ковтати невеличкі шматочки льоду.

При значній кровотечі – джгути на верхні та ніжні кінцівки на 1-2 год.

4. Патологічні типи дихання

Внаслідок порушення діяльності дихального центру виникають патологічні типи ядухи:

• Куссмауля – дуже сповільнене і глибоке дихання («велике дихання»). Воно супроводжується звучним шумним вдихом і посиленим видихом, після якого наступає пауза. Таке дихання є характерним для азотемічної уремії та діабетичної коми.

• Чейна-Стокса – зміна ритму дихання, яке характеризується хвилеподібним збільшенням і зменшенням амплітуди дихання з наявністю пауз між хвилями тривалістю 40-50 с. Після паузи наступають рідкі дихальні рухи, спочатку поверхневі, а потім більш глибокі й часті. Потім дихальні рухи знову стають поверхневими і рідкими, що продовжується до нової паузи. Таке дихання вказує на тяжке захворювання мозку, на розлад мозкового кровообігу.

• Біота – характеризується рівномірним за глибиною диханням з періодичним виникненням тривалих пауз (від кількох секунд до півхвилини). Такі типи дихання часто спостерігаються в агональному стані хворого. Вони є показником погіршення стану хворого.

В разі появи патологічного дихання медсестра повинна негайно повідомити лікаря.