
- •1. Державна мова – мова професійного спілкування.
- •2. Мовне законодавство в Україні.
- •3. Правовий статус української мови
- •4. Державна мова. Офіційна мова. Критерії надання державного або офіційного статусу.
- •5. Мовна політика.
- •7. Комунікативне призначення мови в професійній сфері.
- •8. Професійна мовнокомунікативна компетенція.
- •9. Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
- •10.Культура мови. Комунікативні ознаки культури мови.
- •11. Мова і культура мовлення в житті професіонального комунікатора
- •12. Типологія мовних норм
- •13.Орфоепічні норми
- •14.Акцентуальні норми сучасної укр.Мови у професійному спілкуванні.
- •15.Лексичні норми сучасної укр.Мови у професійному спілкуванні
- •16.Морфологічні норми сучасної укр.Мови у професійному спілкуванні.
- •17.Синтаксичні норми сучасної української мови в професійному спілкуванні
- •18. Стилістичні норми сучасної української мови в професійному спілкуванні.
- •19. Орфографічні норми сучасної української мови в професійному спілкуванні.
- •20.Пунктуаційні норми
- •21. Словники та їх роль у професійному спілкуванні. Типи словників.
- •22. Мовний етикет. Стандартні етикетні ситуації.
- •23.Функціональні стилі
- •24.Класифікація стилів
- •25. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового та розмовного стилів.
- •26. Офіційно-діловий стиль ,його особливості та різновиди
- •27. Науковий стиль ,його особливості та різновиди
- •28. Текст як форма реалізації професійної діяльності.
- •29. Види і форми усного професійного спілкування.
- •30. Основні закони спілкування.
- •Вимоги до усного професійного мовлення.
- •31. Невербальні компоненти спілкування.
- •32.Ораторська компетенція. Риторика як мистецтво.
- •33. Види і жанри публічного мовлення.
- •34. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання.
- •35. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування
- •37. Підготовка до публічного виступу
- •38. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи та принципи презентацій.
- •39. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування.
- •40. Ділова бесіда. Функції та види ділових бесід. Співбесіда з роботодавцем
- •41. Дискусія. Ділова суперечка
- •42. Нарада, збори, переговори, «мозкові штурми», як форми колективного обговорення професійних проблем.
- •43. Документ. Класифікація документів.
- •44. Національний стандарт україни на оформлення документів. Склад реквізитів документів.
- •45. Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків документів.
- •46. Оформлювання сторінки. Вимоги до тексту документа.
- •47. Документація з кадрово-контрактних питань. Резюме. Характеристика….
- •48.Довідково-інформаційні документи. Службова записка. Доповідна записка. Пояснювальна записка. Довідка. Протокол, витяг із протоколу. Прес-реліз. Повідомлення про захід. Звіт
- •49. Службові листи
- •50. Наукова комунікація як складник фахової діяльності.
- •51. Українська термінологія у професійному спілкуванні.
- •52. Історія і сучасні проблеми української термінології.
- •53. Термін та його ознаки. Термінологія як система.
- •54. Способи творення термінів.
- •55. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькогалузева термінологія.
- •56. Кодифікація і стандартизація термінів
- •57. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки.
- •58. Оформлювання результатів наукової діяльності. Жанри наукових праць.
- •59. План, тези, конспект як важливі засоби організації розумової праці.
- •60. Анотування і реферування наукових текстів.
- •61. Основні правила бібліографічного опису, оформлювання покликань.
- •62. Реферат як жанр академічного письма. Складники реферату.
- •63.Стаття як самостійний науковий твір.Вимоги до наукової статті.
- •64.Основні вимоги до мови та оформлювання курсової й бакалаврської робіт
- •65.Рецензія,відгук
- •66.Науковий етикет.
- •67. Суть і види перекладу
- •68. Особливості науково-технічного перекладу та його види
- •69.Компютерний переклад
54. Способи творення термінів.
Наукові терміни української мови, зокрема економічні, утворюються такими основними способами:
1. Вторинна номінація - використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: чиста конкуренція, ринок праці. Це найдавніший спосіб термінотворення.
2. Словотвірний - утворення термінів за допомогою префіксів (надвиробництво, перепродукція), суфіксів (оподаткування, оборотність), складанням слів і основ (матеріаломісткість), скороченням слів (СЕП (система електронних платежів), СЕЗ (спеціальні економічні зони).
3. Синтаксичний - використання словосполучень для називання наукових понять: державне замовлення. Синтаксичний спосіб - найпродуктивніший спосіб творення термінів у наш час.
4. Запозичення — називання наукового поняття іншомовним словом: контролінг, ліверидж.
55. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькогалузева термінологія.
Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни можна поділити на
три основні групи:
Загальнонаукові терміни, тобто терміни, які вживаються практично в усіх
галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон,
концепція, теорія, аналіз, синтез і т. д. Слід зазначити, що такі
терміни в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення,
пор.: валютна система, осушувальна система, теорія економічного ризику.
До цієї категорії відносять і загальнотехнічну термінологію (машина
(дощувальна машина), пристрій, агрегат).
Міжгалузеві терміни ( це терміни, які використовуються в кількох
споріднених або й віддалених галузях. Так, економічна наука має
термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками,
наприклад: амортизація, екологічні витрати, санація, технополіс,
приватна власність.
Вузькогалузеві терміни ( це терміни, характерні лише для певної галузі,
наприклад: лізинг, банківська гарантія, зрошувальна вода, дрена, чип.
56. Кодифікація і стандартизація термінів
Кодифікація термінів — це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.
Перекладні словники — найпоширеніший тип сучасних термінологічних словників. Серед двомовних термінологічних словників поряд з російсько-українськими найчастотнішими є англійсько-українські, латинсько-українські тощо. Термінологічні словники можуть бути тримовними, значно рідше — чотирьох-семимовними.
Енциклопедично-довідкові словники подають пояснення наукових понять, а не просто фіксують терміни. Словникова стаття в лексикографічних працях такого типу складається з двох частин — назви поняття і його означення (дефініції).
Тлумачно-перекладні словники — це праці змішаного типу, які перекладають термін іноземною мовою (або кількома мовами) і подають його тлумачення.
Стандартизація термінології — це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія є обов'язковою для вживання в офіційних наукових, ділових, виробничих текстах.
Термінологічний стандарт укладають за таким алгоритмом:
1) систематизація понять певної галузі науки чи техніки; поділ їх на категорії (предмети, процеси, якості, величини тощо); розмежування родових та видових понять;
2) відбирання усіх термінів галузі, узятої для стандартизації (терміни вибирають зі словників різних років видання, статей, підручників, періодики, рукописів та ін. джерел);
3) поділ термінів на групи:
а) вузькоспеціальні терміни; б) міжгалузеві; в) загальнонаукові (загальнотехнічні); стандартизації повинні підлягати лише вузькоспеціальні терміни);
4) вибирання із групи термінів-синонімів нормативного терміна (інші терміни подають також, але з позначкою “нерекомендований”);
5) підбирання еквівалентів англійською, німецькою, французькою, російською мовами з відповідних міжнародних стандартів;
6) формулювання українською мовою означення поняття;
7) рецензування стандарту фахівцем та мовознавцем.