Тема: Фінансова санація підприємств План

1. Фінансова криза на підприємстві та причини її виникнення;

2. Встановлення неплатоспроможності підприємства;

3. Санація підприємства та джерела її проведення.

1. Фінансова криза на підприємстві та причини її виникнення;

Фінансову кризу підприємства характеризують по трьох основних параметрах:

> причини виникнення;

> вид кризи;

> стадія розвитку кризи. Причини фінансової кризи

Фактори, що обумовлюють фінансову кризу підприємства, розділяють на зовнішні (екзогенні) і внутрішні (ендогенні).

Основні екзогенні фактори фінансової кризи, тобто не залежні від діяльності підприємства, рис. 11.1:

Рис. 11.1. Екзогенні фактори кризи на підприємстві

Основні ендогенні фактори фінансової кризи, тобто залежні від підприємства:

o низька якість менеджменту;

o дефіцити в організаційній структурі;

o недоліки у виробничій сфері;

o низький рівень кваліфікації персоналу;

o низький рівень маркетингу і втрата ринків збуту;

o прорахунки в інвестиційній політиці;

o дефіцит інновацій;

o дефіцит фінансування;

o недостатній контроль;

o незадовільна робота служб, підрозділів підприємства.

Види і фази криз

Стратегічна криза виникає в умовах зруйнованого виробничого потенціалу і відсутності довгострокових факторів успіху.

Криза прибутковості виникає в умовах наявності перманентних збитків, що "з'їдають" власний капітал підприємства і призводять до незадовільно структури балансу.

Криза ліквідності виникає у випадку неплатоспроможності підприємства або наявності реальної погрози втрати платоспроможності.

Між різними видами криз існують зв 'язки - стратегічна криза породжує кризу прибутковості, що у свою чергу призводить до кризи платоспроможності. Закономірним результатом розвитку симптомів фінансової кризи є надмірна кредиторська заборгованість, неплатоспроможність і банкрутство підприємства.

Фактори, що зумовлюють різні види кризи

Стратегічна криза	Криза прибутковості	Криза ліквідності
• неправильний вибір виробничого майданчика (місця розташування підприємства) • неефективна політика збуту та асортиментна політика • недосконале планування та прогнозування • помилкова політика диверсифікації • неефективний апарат управління • дефіцити в організаційній структурі • відсутність виробничої програми • зайві виробничі потужності • відсутність або недієздатність системи контролінгу • форс-мажорні обставини	• несприятливе співвідношення цін та собівартості • невиправдане завищення цін • зростання собівартості за стабільних цін • зменшення обороту від реалізації продукції • збитковість окремих структурних підрозділів • придбання збиткових підприємств • значні запаси готової продукції на складі • високі витрати на персонал • високі процентні ставки; • форс-мажорні обставини • неефективна маркетингова політика	• невраховані вимоги золотого правила фінансування (конгруентність строків) • незадовільна структура капіталу • відсутність або незначний рівень страхових (резервних) фондів • незадовільна робота з дебіторами • надання незабезпечених товарних кредитів • великий обсяг капіталовкладень із тривалим строком окупності • великі обсяги низьколіквідних оборотних активів • зниження кредитоспроможності підприємства • високий рівень кредиторської заборгованості • форс-мажорні обставини

Ідентифікація глибини фінансової кризи дозволяє вибирати ефективні шляхи для її подолання. Слід ураховувати, що різні види криз тісно взаємопов'язані між собою, як за причинами виникнення, так і за наслідками (стратегічна; криза прибутковості; ліквідності). З метою раціонального застосування відповідного підходу щодо антикризових дій необхідно розрізняти глибину кризи.

Виділяють три фази кризи:

- фаза, що безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства за умови його переходу на режим антикризового управління;

- фаза, що загрожує подальшому існуванню підприємства і вимагає термінового проведення фінансової санації;

- кризовий стан підприємства, що веде до його ліквідації.

Для виявлення потенційної загрози банкрутства підприємства та своєчасного розроблення запобіжних заходів використовують спеціальні методи його прогнозування - тестування та дискримінантний аналіз.

Слід зазначити, що аналіз ймовірності банкрутства підприємства може здійснюватися на основі як неформалізованих, так і формалізованих моделей. Неформалізовані моделі прогнозування банкрутства ґрунтуються на фундаментальному підході, який передбачає при визначенні ймовірності оголошення підприємства - об'єкта дослідження - банкрутом урахування максимальної кількості чинників через обробку фінансової інформації, отриманої як із внутрішніх, так і зовнішніх джерел. Специфіка організації прогнозування банкрутства на основі фундаментального підходу дає змогу використовувати таку модель для потреб внутрішнього планування, не відносячи її до складу комплексного фінансового аналізу.

Більшість сучасних українських підприємств знаходяться в кризовому стані, який вимагає впровадження активних антикризових заходів. Це вимагає від менеджменту підприємства конкретних скоординованих дій з виходу з нього. Для цього необхідне чітке розуміння процесів, що протікають на даний момент на підприємстві. У зв'язку з цим виникає необхідність у визначенні суті концепції активного антикризового управління, на яких стадіях розвитку кризи його необхідно застосовувати і за допомогою яких фінансових процедур, що існують на даний момент, його необхідно здійснювати.