МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра „Трактори та сільськогосподарські машини”
Сільськогосподарські машини
Методичні вказівки щодо виконання лабораторної роботи на тему:
„БУДОВА, ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПРОЦЕС РОБОТИ ТА РЕГУЛЮВАННЯ МАШИН ДЛЯ ЗБИРАННЯ ЗЕРНОБОБОВИХ КУЛЬТУР”
для студентів 2 курсу за напрямом підготовки 1301 „Агрономія”
спеціальностей 6.130100 „Агрономія” та 7.130102 „Захист рослин”
денної форми навчання
С
УМИ
– 2012
ББК
М 55
УДК 631.872
Укладачі: к.т.н., доцент Слугінов В.М., асистент Жабко А.І.
М 55 Сільськогосподарські машини. Методичні вказівки щодо виконання лабораторної роботи на тему: „ Будова, технологічний процес роботи та регулювання машин для збирання зернобобових культур ” для студентів 2 курсу за напрямом підготовки 1301 „Агрономія” спеціальностей 6.130100 „Агрономія” та 7.130102 „Захист рослин” денної форми навчання. – Суми: СНАУ, 2012. – 20 с., 5 рис.
Наведено методичні вказівки щодо виконання лабораторної роботи.
Рецензенти:
Руденко Віктор Аркадійович к.т.н., доцент кафедри „Трактори та сільськогосподарські машини” Сумського національного аграрного університету.
Саржанов Олександр Анатолійович к.т.н., доцент, завідувач кафедри „Експлуатації техніки” Сумського національного аграрного університету.
Відповідальний за випуск к.т.н., доцент кафедри ,,Трактори та сільськогосподарські машини” Сумського національного аграрного університету Слугінов В.М.
Рекомендовано до видання вченою радою навчально-наукового
інженерно-технологічного інституту СНАУ
(протокол № 9 від „21” травня 2012 р.)
© Сумський національний аграрний університет, 2012 р. Вступ
Збирання врожаю зернових культур є завершальним етапом усього процесу виробництва зерна. Тому від якості його виконання залежить не тільки частка врожаю, а й витрати, вкладені в усі попередні процеси, такі як внесення добрив, підготовка ґрунту, сівба.
Типи робочих органів зернозбиральних машин та їх технологічне налагодження, способи і терміни збирання зумовлюються певними характеристиками зернових культур. Це, зокрема, кількість стебел на 1 м2 площі, врожайність, співвідношення зерна до незернової частини за масою, довжина і міцність стебел, час та рівномірність дозрівання зерна, його полеглість, забур’яненість, вологість.
Кількість стебел на 1 м2, наприклад пшениці, може становити від 150 до 500 шт і більше, для машинного збирання їх має бути не менше ніж 250.
Урожайність різних культур також нерівномірна. Розрахунками встановлено, що врожайність пшениці може досягати 250 ц/га, а межу 100 – 120 ц/га багато господарств уже подолали. Потенціал озимого ячменю перевищив 90 ц/га, озимого жита 50 – 70 ц/га, а кукурудзи – 100 – 120 ц/га. Проте не в кожному регіоні навіть зернові культури можуть дати такий урожай.
Співвідношення маси зерна і незернової частини (як і врожайність) має виняткове значення для оптимального завантаження збиральної машини. Воно, як правило, становить 1:1,5 – 1:2 і тільки для окремих сортів – 1:0,8.
Відношення довжини стебла до його діаметра становить приблизно 300 – 400, а міцність тканин елементів стебла на розрив подібна до міцності сталі й сягає 15 – 20 кг/мм2.
Початок збиральних робіт та їхня тривалість залежать від ступеня стиглості зерна в колосі чи волоті. У пшениці, ячменю і жита зерно швидше дозріває в середній частині колоса і, не чекаючи дозрівання інших, намагається покинути колос для продовження свого роду. Причому це зерно найбільш повноцінне. Так, маса 1000 зернин середніх частин колосків озимої пшениці становить 45,5 – 48,9 г, нижніх – 42,3 – 46,9, а верхніх – 28,9 – 34,5 г. У просі зерно швидше дозріває у верхніх частинах волоті.
Втрати зерна озимої пшениці після 4 – 7 днів досягнення повної стиглості становлять 4 %, а через 17 – 20 днів – 27 %. Тому зернові культури слід зібрати впродовж 8 – 10 днів.
Відокремити зерно від колоса чи волоті також не просто, оскільки міцність зв’язку зерна з колосом різна і становить від 3 до 160 г на 1 см довжини, тобто відрізняється в 40 – 50 разів. Це зумовлюється і сортом, і вологістю, і видом культури. Так, за однакових умов зерно пшениці міцніше тримається в колосі порівняно із зерном жита чи ячменю. При вологості колоса 9,2 % сила зв'язку зерна вдвічі більша, ніж при вологості 6,4 %.
Отже, відокремлення зерна від колоса, колоса від стебла, а стебла від кореня висуває певні вимоги перед збиральною машиною.
Забур’яненість полів також ускладнює процес збирання хлібів. Як відомо, на час збирання стебла зернових злаків сухі, а бур'яни мають вологість близько 70 % і водночас їхнє насіння здебільшого зріле і може потрапити разом із зерном культурної рослини або обсипатися на землю. Тому в період вирощування культурних рослин необхідно активно боротися з бур’янами.
На жаль, це не єдині чинники, які ускладнюють збирання врожаю. Певні втрати врожаю відбуваються через розтягування термінів збирання, оскільки хліба полягають, зерно обсипається або проростає у колосі чи волоті, обламуються цілі колоски тощо.
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 7
БУДОВА, ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПРОЦЕС РОБОТИ ТА РЕГУЛЮВАННЯ МАШИН ДЛЯ ЗБИРАННЯ ЗЕРНОБОБОВИХ КУЛЬТУР
Мета роботи: вивчення загальної будови, технологічного процесу роботи та регулювання машин для збирання зернобобових культур.
План роботи
1. Способи збирання зернових культур.
2. Агротехнічні вимоги до зернозбиральних машин.
3. Валкові жатки.
4. Зернозбиральні комбайни.
5. Робочі органи та механізми комбайна РСМ-10 „Дон-1500”.
Обладнання, прилади, інструменти, матеріали
Жатка валкова начіпна ЖВН-6А; жатка самохідна зустрічно-потокова ЖРС-5; жатка широкозахватна реверсивна ЖВР-10А; збиральний самохідний комплекс УСК-17А „Степ”; зернозбиральний комбайн РСМ-10 „Дон-1500”; комбайн СК-5М „Нива”; комбайн „Енисей-1200”, плакати по сільськогосподарським машинам.
Теоретична частина
1. Способи збирання зернових культур
Зернові культури – це зернові злаки і зернові бобові, а також гречка.
До зернових злаків належать хлібні (пшениця, жито, ячмінь) просоподібні (просо, рис, овес, сорго, кукурудза). Суцвіттям хлібних злаків є колос, а просоподібних – волоть. У кукурудзи чоловіче суцвіття – волоть, жіноче – початок.
Пшеницю, жито і ячмінь ще називають зерновими колосовими, а гречку, просо, рис і овес – круп’яними. До зернових бобових культур належать горох, квасоля, соя тощо.
Збирають зернові культури комбайновим та індустріально-потоковим способами.
Комбайновий спосіб може бути однофазним (пряме комбайнування) і двофазним (роздільний спосіб збирання).
Однофазний спосіб передбачає послідовне виконання таких технологічних операцій: зрізування стебел, обмолочування, відділення зерна від вороху й очищення його від домішок, укладання соломи та полови у копиці чи валки на полі або подрібнення соломи і збирання її у візки. Цим способом збирають зернові культури з підсівом багаторічних трав при повній стиглості хлібів, коли вони низькорослі (до 50 см), перестояні або зріджені (менше 280 рослин на 1 м2).
Двофазний (роздільний) спосіб збирання полягає в тому, що спочатку зрізують стебла з укладанням їх у валки (перша фаза), а через 3 – 5 днів підбирають валки, обмолочують їх, відділяють зерно від вороху й очищають його від домішок, укладають солому і полову в копиці чи валки на полі або подрібнюють (друга фаза).
Цей спосіб збирання дає змогу починати жнива на 5 – 10 днів раніше ніж при однофазному і скошувати хліба у сприятливіших умовах, зменшувати втрати зерна.
Стебла у валках підсихають, зерно у колосках достигає і підсихає значно швидше, ніж на корені, в’януть і підсихають зрізані бур’яни. При цьому способі робота комбайна значно полегшується, зерно виходить повноцінніше, чистіше і сухіше. Значно сухішими збирають солому та полову. Застосування роздільного способу збирання збільшує збір зерна в середньому від 1 до 4 ц/га.
Затрати праці при роздільному способі збирання дещо збільшуються. Однак додаткові затрати праці покриваються за рахунок збільшення збору зерна, підвищення його якості і зниження затрат праці на післязбиральний обробіток зернового вороху.
Роздільним способом збирають культури, що нерівномірно достигають (просо, овес, горох та ін.), схильні до осипання і вилягання, забур’янені і загущені хліба (понад 300 – 350 рослин на 1 м2), високостеблові соломисті хліба тощо.
При індустріально-потоковому способі збирання обробіток урожаю проводять на стаціонарних або напівстаціонарних пунктах. Основні операції при використанні такого способу збирання: скошування, транспортування хлібів на стаціонарний пункт або на край поля, обмолот, виділення й очищення зерна.
Існує кілька варіантів індустріально-потокових технологій збирання. Так, при збиранні високоврожайних хлібів використовують індустріально-потокову технологію, за якою хлібну масу скошують, подрібнюють і завантажують у причіп, а потім транспортують на стаціонарний пункт. На пункті подрібнену масу підсушують і обмолочують. Виділяють зерно, полову та солому.
За іншою технологією хлібну масу скошують мобільною молотаркою, обмолочують і розділяють на два потоки: солому та невіяну частину (суміш зерна з половою). Невіяну частину транспортують на стаціонарний пункт, де розділяють її на зерно і полову.
У випадку збирання вологих хлібів зрізують і транспортують хлібну масу на стаціонарний пункт, де її підсушують, обмолочують і розділяють на зерно, полову і солому.
Застосовують потоковий спосіб збирання, коли хліба скошують, вивозять на край поля й складають у скирти, а потім обмолочують. Якщо хлібна маса волога, то її підсушують.
В залежності від призначення, зернозбиральні машини поділяються на:
жатки для скошування хлібної маси та укладання її у валки;
комбайни для скошування й обмолочування хлібної маси;
хедери низького зрізу та руслового типу до комбайнів;
підбирачі валків барабанного та транспортерного типів і платформи-підбирачі до комбайнів;
пристрої до комбайнів для збирання насінників трав, соняшнику, круп’яних та інших культур;
молотарки стаціонарні і самохідні;
машини для збирання, транспортування і скиртування незернової частини врожаю (соломи, полови);
підбирачі-ущільнювачі, підбирачі-скиртоутворювачі, прес-підбирачі, подрібнювачі, волокуші, скиртувальні агрегати тощо.