6.4. Особливості маркетингової діяльності у сфері екологічних послуг

Розвиток екологічно орієнтованого бізнесу в Україні здій­снюється без координації взаємодії всіх суб’єктів природоохорон­ної діяльності, крім того відсутній ефективний механізм форму­вання, підтримки та стимулювання такої діяльності. Світовий досвід свідчить, що неможливо забезпечити екологічну та еконо­мічну ефективність без активної маркетингової стратегії на всіх рівнях природоохоронної діяльності. Маркетингова діяльність сприятиме поєднанню інтересів суспільства і природного середо­вища; виробника і споживача; формуванню еколого-орієнтованих потреб споживача і виробника.

В основі маркетингової діяльності (як в сфері товарного ви­робництва, так і в системі послуг) лежить концепція екологічного маркетингу, яка в свою чергу, ґрунтується на використанні кон­цепції соціально-етичного маркетингу і є її складовою частиною.

В основі екологічного маркетингу у сфері послуг лежить взаємодія таких елементів:

1) розумний прибуток і його зростання;

2) формування екологічно свідомого попиту на ринку;

3) зростання якості життя і діяльності через збільшення цінності (екологічної, безпечної, соціально значущої) послуги;

4) екологічна свідомість і висока екологічна культура служ­бовців, що працюють у сфері надання цих послуг;

5) внутрішня якість, інформованість і фаховість обслугову­вання, що забезпечить максимальне пристосування до вимог стійкого розвитку.

Маркетингова діяльність у сфері екологічних послуг потре­бує більше, ніж чотири традиційних складових комплексу екологічного маркетингу. Ф. Котлер виділяє у сфері послуг по­няття внутрішнього, зовнішнього та двостороннього маркетингу На нашу думку, у сфері екологічних послуг, ці види маркетингу трансформуються таким чином (рис.12.).

Внутрішній маркетинг означає, що у сфері екологічних послуг необхідно звертати особливу увагу на екологічну свідомість роботи персоналу. Крім забезпечення основних традиційних елементів комплексу маркетингу (екологічно чистий продукт (послуга), ціноутворення, просування, розподіл), потрібно навчати та мотивувати службовців, зайнятих у процесі надання екологічних послуг і весь обслуговуючий персонал до роботи в екологічно свідомій команді, що об’єднана спільною метою. Недостатньо і неефективно для надання екологічних послуг формувати окремий

екологічний відділ, весь персонал повинен бути обізнаним з необхідністю і важливістю екологічної складової у професійній спеціалізованій діяльності.

Складові успіху підприємств, що надають екологічні послуги:

1) Задоволення потреб зацікавлених сторін

2) Забезпечення безпеки продукції, послуг, виробничих та інших процесів

3) Стабільність діяльності

4) Соціальна відповідальність

Маркетинг екологічних послуг

Зовнішній комплекс екологічного маркетингу:

1) Покупці

2) Посередники

3) Довкілля

4) Політико–правові чинники

5) Екологічні партії, рухи, державні, громадські організації

Внутрішній комплекс екологічного маркетингу:

1) Послуга

2) Ціна

3) Просування

4) Розповсюдження

5) Персонал

6) Фізичне середовище

7) Представлення на ринку

Рис.12. Три види маркетингу у сфері екологічних послуг

Отже, до традиційно чотирьох складових комплексу марке­тингу включається п’ята складова – персонал, тобто акцен­тується увага на постійному навчанні персоналу, орієнтованого на екологічно свідомого покупця. Саме підтримка та участь всього персоналу, що зайнятий у процесі надання послуг, життєво важлива для успішної співпраці з клієнтом, а, відповідно, і для успіху компанії в цілому.

Шоста складова частина комплексу маркетингу – присто­соване до специфіки послуги екологічно орієнтоване, досконале фізичне середовище, в якому відбувається процес надання послуг, або спілкування з клієнтом. Тобто, інтер’єр, внутрішня обстановка повинні максимально відповідати як характеру послуги, так і екологічним вимогам. І остання, сьома складова частина — представлення послуги. Пропозиція послуги на ринку повинна точно відповідати екологічному іміджу підприємства (організації). Для підприємств та організацій, що працюють у сфері екологічних послуг легше виділити унікальність послуги, створивши екологічний імідж, акцентуючи увагу на загально­прийнятій екологічній символіці, а також за допомогою еколо­гічних торгових знаків та марок.

Зовнішній комплекс екологічного маркетингу включає в себе формування ринку екологічно свідомих покупців; роботу із посередниками; взаємодію із партіями і громадськими органі­заціями екологічного спрямування; політико-правове забезпе­чення екологічно-збалансованої діяльності; усвідомлення щодо проблем довкілля і прогнозування тенденцій розвитку.

Зовнішній і внутрішній комплекси повинні тісно взаємодіяти між собою.

Двосторонній маркетинг: якість послуги часто залежить від взаємовідносин покупця і продавця. Кожна взаємодія повинна забезпечувати порозуміння щодо важливості екологічних питань i_v відповідно, отримання екологічної послуги.

На нашу думку, основними завданнями екологічного марке­тингу у сфері послуг в Україні на сучасному етапі виступають:

1) формування ринку екологічних товарів та послуг;

2) створення системи екологічних знаків, символіки та марок, доведення їх до широких верств населення шляхом багаторівне­вої екологічної освіти;

3) просування на ринок екологічних товарів та послуг з відпо­відним маркуванням;

4) інформаційна підтримка екологічно орієнтованого бізнесу;

5) доведення до споживачів і створення позитивного ринкового іміджу екологічно чистій продукції, екологічно орієнтованим підприємствам та організаціям;

6) інтегрування у світову систему екосертифікації, екомарку- вання та інших видів екологічних послуг;

7) повномасштабне вивчення поточних справ у сфері екології на підприємствах, у регіонах, на державному та глобальному рівнях;

8) чіткі та ґрунтовні висновки з моніторингу, аудиту, звітності, обліку;

9) розробка реальної екологічної політики з чіткими цілями і програмою дій;

10) спостереження за розвитком «екологічної програми» (де­кларації про довкілля) для запобігання її старіння у зв’язку зі змінами в законодавстві та ринкових умов;

11) інвестиції в екологічне навчання та освіту персоналу, екологічні технології;

12) освітні та допоміжні програми для споживачів з метою підви­щення їх екологічної відповідальності шляхом інформування;

13) послуг із повернення продукції, переробці або обміну;

14) освітні програми для постачальників;

15) створення системи взаємопов’язаних послуг і товарів, коаліцій і забезпечення взаємозв’язків між ними;

16) вклад в екологічні міжнародні та національні програми;

17) більша орієнтація на маркетингові цінності, продаж благ, а не продукції; збереження корпоративних (іміджевих, еколо­гічних) а не товарних цінностей.