3) Екологічна відвертість підприємства:

1) прийняття керівництвом підприємства обґрунтованого рішення про практичне використання принципу екологічної від­вертості (екологічної прозорості);

2) публічна декларація підприємством принципу екологічної відвертості;

3) поширення як позитивної, так і негативної інформації про екологічну діяльність підприємства;

4) визначення днів відкритого доступу населення і громад­ськості на підприємство;

5) залучення підприємством представників населення і широ­кої громадськості до прийняття рішень, пов’язаних з істотним впливом на навколишнє середовище і використанням природних ресурсів.

4) Екологічне інформування і робота з персоналом:

1) прийняття керівництвом підприємства обґрунтованого рі­шення про розвиток системи екологічного інформування персоналу;

2) систематична розробка і поширення серед персоналу спе­ціальних інформаційних матеріалів, що відображають наміри і результати екологічної діяльності підприємства;

3) розробка спеціальних екологічних освітніх програм і необ­хідних методичних матеріалів для різних груп персоналу, фахів­ців підприємства, осіб, що приймають рішення;

4) практична реалізація розроблених інформаційних і освітніх програм;

5) оцінка ефективності екологічного інформування та утворен­ня персоналу;

5) Добровільні екологічні зобов’язання підприємства:

1) наявність і декларування підприємством добровільних екологічних зобов’язань по відношенню до персоналу;

2) наявність і декларування екологічних зобов’язань по відношенню до населення, що проживає в зоні впливу підпри­ємства;

3) наявність і декларування підприємством добровільних зобов’язань по відношенню до екологічної громадськості;

4) наявність і декларування підприємством екологічних зобо­в’язань по відношенню до інвесторів;

5) наявність і декларування підприємством добровільних еко­логічних зобов’язань по відношенню до органів місцевого само­врядування.

6) Формування і поширення екологічної програми під­приємства:

1) прийняття керівництвом підприємства рішення про форму­вання і поширення екологічної програми;

2) розробка структури екологічної програми, що містить опис екологічної політики і цілей, екологічних зобов’язань, якісних і кількісних критеріїв оцінки ефективності екологічного управ­ління, першочергових і довгострокових задач;

3) розробка та оформлення тексту екологічної програми;

4) тиражування екологічної програми підприємства;

5) поширення екологічної програми підприємства (ознайом­лення персоналу, передача в засоби масової інформації, надання звіту екологічної громадськості, розсилка зацікавленим особам).

7) Взаємодія підприємства з екологічною громадськістю:

1) визначення кола громадських екологічних організацій і рухів, а також окремих їх представників, зацікавлених в оцінці і розв’язанні екологічних проблем підприємства;

2) організація і проведення круглих столів з різних еколо­гічних проблем підприємства з участю екологічної громадськості;

3) організація і проведення днів відкритих дверей з екологічних проблем підприємства із запрошенням екологічної громадськості;

4) поширення серед громадськості екологічної програми і екологічної звітності підприємства;

5) залучення екологічної громадськості в процедури прий­няття підприємством екологічно значущих рішень (наприклад, організація громадських екологічних слухань і суспільних еколо­гічних експертиз).