
- •Письменицький а.А., Слинько д.В., Спаський а.С. Теорія держави і права Харків
- •Елементи структури системи права...............................................................86
- •Теорія юридичного процесу.......................................................121-128
- •Теорія правосвідомості і правової культури..............137-142
- •Теорія держави і права. Предмет і метод пізнання.
- •Загальнонаукові методи:
- •Спеціально-наукові методи:
- •Теорія виникнення держави
- •Формування передумов виникнення держави і права в умовах первісного суспільства
- •Наукові концепції виникнення держави
- •Етапи формування української державності
- •Теорія форми держави
- •Форма державного правління
- •Форма державного устрою
- •Форма державного політичного режиму
- •Теорія механізму держави.
- •Поняття та структура механізму держави
- •Поняття і класифікація функцій держави
- •Форми здійснення функцій держави
- •Теорія громадянського суспільства
- •Походження теорії громадянського суспільства
- •Елементи структури громадянського суспільства
- •Співвідношення громадянського суспільства і держави
- •Теорія правової держави
- •Історичні передумови виникнення концепції правової держави
- •Принципи правової держави
- •Співвідношення права і закону в правовій державі
- •Теорія демократії
- •Поняття і юридичні ознаки демократії
- •Форми прояву демократії
- •Форми безпосередньої демократії
- •Форми представницької демократії
- •Перспективи розвитку демократичних засобів реалізації влади в Україні
- •Поняття, ознаки, функції і принципи права
- •Поняття і сутність наукових підходів до праворозуміння.
- •Право як нормативний регулятор суспільних відносин
- •Функції права
- •Принципи права
- •Теорія взаємодії людини і права
- •Біопсихосоціальна природа людини і вплив на неї права
- •Свобода особи і право
- •Об'єктивне право і міра свободи особи
- •Правовий статус особистості.
- •Правовий статус особистості, права громадянина, права людини
- •Інститут прав людини в Україні
- •Теорія норми права
- •Правові та інші соціальні норми
- •Поняття норм права, їх місце і роль у регулюванні суспільних відносин
- •Структура норм права
- •Види норм права, їхнє місце і роль у правотворчості і реалізації права
- •Теорія системи права
- •Елементи структури системи права.
- •Поняття системи права і її основні ознаки
- •Елементи структури системи права
- •Критерії (підстави) розподілу юридичних норм по галузях права
- •Приватне і публічне право.
- •Система права і система законодавства
- •Систематизація законодавства.
- •Правова система суспільства: поняття, основні види.
- •Теорія джерел (форм) права
- •Поняття форми (джерела) права
- •Правовий звичай
- •Нормативно-правовий договір
- •Нормативно-правовий акт
- •Правовий прецедент
- •Теорія правотворчості
- •Поняття, функції та види правотворчості
- •Стадії законотворчості
- •Законодавча техніка та юридична техніка.
- •Теорія тлумачення норм права
- •Поняття і мета тлумачення юридичних норм
- •Способи тлумачення юридичних норм
- •Види тлумачення
- •Види тлумачень за обсягом
- •Види тлумачення-роз'яснення
- •Види офіційного тлумачення- роз'яснення
- •Поширювальне, обмежувальне тлумачення і законність
- •Прогалини в праві. Аналогія закону й аналогія права
- •Теорія правовідносин
- •Поняття і види правовідносин
- •Об'єкт правовідносин.
- •Поняття і види суб'єктів правовідносин
- •Зміст правовідносин
- •Поняття і види юридичних фактів
- •Теорія реалізації норм права
- •Поняття й основні форми реалізації норм права
- •Правозастосування як особлива форма реалізації норм права. Поняття і риси
- •Основні стадії процесу застосування норм права
- •Теорія юридичного процесу
- •Поняття і зміст юридичного процесу
- •Стадії юридичного процесу
- •Загальні начала юридичного процесу
- •Правові процедури і судові процеси
- •Теорія правомірної поведінки, правопорушення і юридичної відповідальності
- •Правомірна поведінка
- •Правопорушення: поняття, види, склад
- •Причини правопорушень
- •Юридична відповідальність: поняття, ознаки, види
- •Підстави і мета юридичної відповідальності
- •Принципи юридичної відповідальності
- •Обставини, що виключають юридичну відповідальність
- •Теорія правосвідомості і правової культури
- •Поняття та ознаки правової свідомості
- •Основні ознаки правосвідомості
- •Структура правосвідомості
- •Правова культура
- •Правовий нігілізм
- •Теорія законності, правопорядку, дисципліни
- •Поняття і гарантії законності
- •Поняття правопорядку
- •Дисципліна
- •Теорія правового регулювання
- •Поняття і види правового регулювання
- •Механізм правового регулювання: поняття елементи стадії
- •Стадія формування і дії норм права
- •Контрольні питання з курсу “Теорія держави і права”
- •Алфавітно-предметний покажчик
Теорія правосвідомості і правової культури
Поняття та ознаки правової свідомості.
Структура правосвідомості.
Правова культура.
Правовий нігілізм.
Поняття та ознаки правової свідомості
Правосвідомість – це форма суспільної свідомості, предметом відбитку якої є правова дійсність, а саме відображення цього предмету виявляється в пізнаннях людей про нього, у їхньому відношенні до нього, у їх юридично значимій поведінці.
Основні ознаки правосвідомості
І. Правосвідомість – одна з форм суспільної свідомості. Інші форми суспільної свідомості – філософська, моральна, політична, екологічна і т. д. Правосвідомість від інших форм суспільної свідомості відрізняється насамперед предметом відбитку.
ІІ. Предмет відбитку правосвідомості – правова дійсність. Правова дійсність містить у собі:
1) право, що формується, – на стадії правоутворення і правотворчості;
2) право, що сформувалося, – позитивне право (його норми, принципи, інститути, галузі); природне право (його сучасне розуміння виражає універсальна концепція прав людини);
3) право, що реалізується, – у поведінці людей, діяльності юридичних осіб, правозастосовчих (правоохоронних, правозабезпечюючих) органів - органів внутрішніх справ, судів, прокуратур і та ін.
Таким чином, правова дійсність – поняття широке, воно припускає розгляд права в статиці і динаміці його буття. Правова дійсність – це разом узяті «право в книгах» і «право в житті», тобто право як належне і право як існуюче. Проте, позитивне право – система норм, що виходить від держави, це центральний, системоформуючий елемент правосвідомості.
Правосвідомість проявляється в знаннях людей про правову дійсність, у знанні ними стану правопорядку, законності, змісту норм позитивного права, у їх уявленнях про бажаний, передбачуваний зміст тих або інших норм позитивного права. Таким чином, правосвідомість – явище ідеальне, яке безпосередньо не спостерігається, відноситься до внутрішнього світу суб'єктів права.
Правосвідомість виявляється у відношенні людей до правової дійсності. Позитивні або негативні оцінки змісту позитивного права, стану законності, правопорядку, з погляду вузькогрупових або загальносоціальних інтересів, певною мірою надають правосвідомості політичний відтінок.
Правосвідомість виявляється в юридично значимій поведінці людей (правомірній, протиправній), тобто вона здійснює регулюючий вплив на поведінку людей. Позитивне право не може регулювати суспільні відносини, минаючи свідомість і волю людей – учасників цих відношень.
Суб'єкти правосвідомості – окремі люди, соціальні групи, суспільство в цілому. Індивідуальна правосвідомість похідна від суспільної, оскільки свідомістю володіє тільки людина, яка розвилася в суспільстві. Індивідуальність правосвідомості індивіда залежить від особливостей його долі, особистого досвіду, інтелекту.
Структура правосвідомості
Структура правосвідомості – це її внутрішня будівля, ті елементи, із яких вона складається. У структурі правосвідомості розрізняють:
елементи, що виражають знання правової дійсності;
елементи, що виражають відношення до правової дійсності;
елементи, що виражають мотивацію юридично значимої поведінки.
Всі ці елементи – взаємозалежні, оскільки свідомість являє єдність знання та відношення до неї, що виявляються у вольовій поведінці людей.
Знання правової дійсності, думка про те, яка вона є, якою повинна бути, виражають поняття, уявлення, погляди, судження, переконання, ідеї людей, що мають місце як в індивідуальній, так і в суспільній правосвідомості. Ідеї, тобто теоретичні принципи, що відбивають правову дійсність, з погляду соціальних інтересів, і спрямовані на затвердження або зміну існуючого правопорядку, лежать в основі так званої правової ідеології, покликаної активно впливати на правотворчість і правореалізацію. Ставлення до правової дійсності, що стало тією або іншою мірою предметом пізнання людей, виражають їх відповідні настрої, емоції, почуття. Всі вони охоплюються предметом “правова психологія”. Мотивацію юридично значимої поведінки виражають різного роду мотиви, установки.
Основні функції правосвідомості – це призначення правосвідомості людей у їх життєдіяльності. Основних функцій правосвідомості три:
пізнавальна;
оцінна;
регулятивна.
Градація основних функцій правосвідомості відповідає градації структури правосвідомості.
Пізнавальна функція правосвідомості припускає наявність у людей певних знань про правову дійсність. Насамперед, наявність знань про право як таке (позитивне, природне) і знання права – центральний пункт правосвідомості, передумова його інших функцій.
Оцінна функція правосвідомості припускає наявність у людей певного відношення (оцінки) правової дійсності, права. Характеристика оцінного відношення до оцінюваного предмета залежить від обраного критерію оцінки. Наприклад, відношення до певної норми права в різних людей може бути позитивним, індиферентним, негативним. Норма права може оцінюватися, як необхідна, справедлива, доцільна, ефективна і т. д.
Регулятивна функція правосвідомості припускає, що на основі знання правової дійсності, оцінного ставлення до неї у людей формується мотивація юридично значимої поведінки. До мотивації відноситься все те, що спонукає людину діяти (не діяти). Мотив – те, що спонукає людину вчиняти так чи інакше. У правовій сфері виражає оцінне ставлення людини з одного боку, до змісту норми права (до її диспозиції, санкції), а з другого – до своїх дій. Мотив у правовій сфері – це усвідомлений людиною особистий зміст її правомірної або протиправної дії (бездіяльності). Установка у правовій сфері – це готовність людини діяти визначеним чином (правомірно або протиправно). Інші функції правосвідомості – прогностична, виховна й ін. похідні від основних.
Вивчення правосвідомості в статиці пов'язано з дослідженням його структури, вивчення правосвідомості в динаміці пов'язано з дослідженням його функцій. Структура і функції правосвідомості характеризують його як явище системне.
Основні види правосвідомості:
по суб'єктах – індивідуальне, групове, суспільне. Жодний із цих видів правосвідомості не існує сам по собі, відокремлено від інших;
за рівнем глибини відбитку правової дійсності – повсякденна (емпірична), наукова (теоретична), фахова (професійна).
Повсякденна правосвідомість – це правосвідомість не юристів. Вона складається стихійно як результат осмислення людьми свого життєвого юридичного “досвіду”, оцінки фактів, що відносяться до правової дійсності, з погляду здорового глузду.
Наукова правосвідомість – це правосвідомість учених-юристів, вона складається на основі цілеспрямованих досліджень, застосування спеціальних методів пізнання, що припускають встановлення істини в результаті систематизації, узагальнення накопичених, фактів, що відносяться до правової дійсності. Затребувана наукова правосвідомість реалізується в правотворчості, служить удосконалюванню юридичної практики.
Фахова (професійна) правосвідомість – це правосвідомість юристів-практиків, які отримали юридичну освіту, що припускає володіння систематизованими знаннями, вміннями і навичками, необхідними для успішного виконання роботи в якості юрисконсульта, адвоката, нотаріуса, дізнавача, слідчого, судді, прокурора та ін. Фахова правосвідомість юристів-практиків, які застосовують право, знаходить своє вираження в рішеннях ними юридичних справ.