Об'єкт правовідносин.
Об'єкт правовідносини – певне особисте чи соціальне благо, для одержання (придбання) і використання якого установлюються взаємні суб'єктивні юридичні права й обов'язки. Алексєєв С. С. визначає об'єкт таким чином – це предмет навколишнього світу, матеріальне чи нематеріальне благо, із приводу якого склалися правовідносини.
Варто мати на увазі, що поняття об'єкта правовідносин може бути визначено й в іншій формі.
Слад правовідносин
Об’єкт правовідносин
Суб’єкт правовідносин
Зміст правовідносин
Юридичні факти
Об'єкт правовідносин – це матеріальне чи не матеріальне благо у виді права на що-небудь, стійких соціальних зв'язків (правопорядок, суспільний спокій), із приводу яких складаються правовідносини.
Так, у відносинах купівлі-продажу об'єктом буде виступати не сам товар, як предмет торгівлі (саме так можна зрозуміти категорію “об'єкт правовідносин” з пояснень професора, академіка С. С. Алексєєва), а право власності на даний товар. Такий висновок логічно напрошується при вивченні механізму цих правовідносин, якщо задаватися питанням про те, що саме претерпуває зміни у процесі втілення в життя правовідносин.
Види об'єктів правовідносин також можна розглядати в двох аспектах.
У першому роз'ясненні це:
Матеріальні:
а) фізичний стан людини (життя, здоров'я і т. д.);
б) фізичні дії уповноваженого суб'єкта;
в) фізичні дії зобов'язаного суб'єкта;
г) речі, стан природних об'єктів, явищ.
Нематеріальні:
а) морально-психологічний стан людини;
б) визначені соціальні властивості і риси об'єднань;
в) духовні цінності.
У другому роз'ясненні це:
Матеріальні:
а) право на фізичний стан людини (право на життя, здоров'я і т. д.);
б) право на фізичні дії уповноваженого суб'єкта;
в) право на фізичні дії зобов'язаного суб'єкта;
г) право на речі, майно, послуги (право власності на квартиру).
Нематеріальні:
а) право на інтелектуальну власність;
б) право на ділову репутацію;
в) право на честь, гідність.
Об'єкти повинні бути визнані державою в якості таких. Іншими словами, вони повинні бути передбачені в чинному законодавстві держави.
Крім того, за зв'язком із суб'єктами, об'єкти правовідносин можуть бути:
а) віддільні;
б) невіддільні.
Поняття і види суб'єктів правовідносин
Суб'єкт правовідносин – це правоздатний суб'єкт громадського життя, що є носієм юридичних прав і обов'язків.
Суб'єкт правовідносин – це фізична чи юридична особа, яка володіє властивістю правосуб'єктності і виступає стороною в регульованих правом суспільних відносинах.
Суб'єкт права на думку професора Алексєєва С.С. – це особа, що володіє правосуб'єктністю.
ПРАВОСУБ'ЄКТНІСТЬ – це передбачена нормами права здатність особи бути учасником правовідносин, тобто це засіб визначення кола суб'єктів правовідносин.
Правосуб’єктність формується з трьох складових елементів:
правоздатність;
дієздатність;
деліктоздатність.
ПРАВОЗДАТНІСТЬ – це закріплена в законодавстві і забезпечена державою можливість суб'єкта мати юридичні права і юридичні обов'язки, тобто просто володіти ними.
Якісна сторона правоздатності визначається етапами її виникнення та припинення. Так, у фізичних осіб загальна правоздатність виникає з моменту народження (початок фізіологічного процесу народження). Частково правоздатність може виникати і на більш ранньому етапі. Так, право на життя, що захищається чинним законодавством в Україні, у людського плоду виникає, приблизно, з 12 тижня розвитку тому, що кримінальним законодавством (в Україні) передбачається відповідальність за незаконне переривання вагітності (аборт). Припинення загальної правоздатності у фізичних осіб настає у зв'язку з біологічною смертю. Тут важливо враховувати відмінність видів смерті клінічної і біологічний. Ці особливості вивчені медичною наукою і використовуються в юриспруденції. Частково правоздатність фізичних осіб здатна переживати людину. Так право особи на передачу майна в спадщину здійснюється уповноваженими суб'єктами вже після її смерті. Іншими словами, право такого суб'єкта реалізується вже після його смерті.
У юридичних осіб правоздатність виникає з моменту офіційної реєстрації та припиняється при ліквідації, реорганізації таких підприємств, установ, організацій (передбачається законодавством також припинення правоздатності відповідно до рішення, постанови суду).
ДІЄЗДАТНІСТЬ – це закріплена в законодавстві і забезпечена державою здатність особи самостійними діями здійснювати юридичні права і виконувати юридичні обов'язки.
Це розмежування стосується в основному громадян, тому що здатність своїми діями самостійно здійснювати права й обов'язки залежить від віку і стану здоров’я (зокрема психічного стану) особи. Малолітній, душевнохворий – є правоздатними, але не у всіх випадках дієздатними. У відношенні таких громадян установлюється опіка чи піклування.
ДЕЛІКТОЗДАТНІСТЬ – здатність особи нести юридичну відповідальність за скоєне правопорушення.
Види суб'єктів правовідносин:
ЛЮДИ (фізичні особи): громадяни держави, іноземці, особи без громадянства (апатриди), особи з подвійним громадянством (біпатриди), біженці і т. ін.
ОБ'ЄДНАННЯ (юридичні особи).
Юридична особа – це підприємство, організація, установа, що володіє відособленим майном, зареєстрованим статутом своєї діяльності, юридичною адресою, печаткою, рахунком у фінансовій банківській установі (статистичним і податковим кодами), правом виступати в якості позивача чи відповідача в цивільному, господарському чи третейському судочинстві і від свого імені здобувати і реалізовувати права і виконувати юридичні обов'язки.
Юридичні особи бувають:
а) державні (держава в цілому, державні організації);
б) суспільні (організації, рухи, органи громадської самодіяльності, підприємства й установи).
3. СОЦІАЛЬНІ СПІЛЬНОСТІ: народ (нація), територіальні спільності, трудові колективи.
Алексєєв С. С. розрізняє наступні види суб'єктів правовідносин:
1. ІНДИВІДУАЛЬНІ СУБ'ЄКТИ (як і у працях П.М. Рабіновича).
2. ОРГАНІЗАЦІЇ (некомерційні і комерційні організації – держорганизації, приватні фірми, суспільні об'єднання і т. ін.).
ДЕРЖАВА, ДЕРЖАВНІ І МУНІЦИПАЛЬНІ ОБ'ЄДНАННЯ (держава, держутворення – республіка, область, край, муніципальні адміністративно-територіальні утворення – міста). Необхідно бачити розходження правосуб'єктності особи у сфері публічного права й в сфері приватного права. У сфері публічного права – це, в основному, питання юридичної субординації і підпорядкованості. У сфері приватного права – існує принципова юридична рівність усіх суб'єктів незалежно від їхнього статусу.
Види правоздатності:
загальна – здатність особи бути взагалі суб'єктом права;
галузева – здатність особи бути учасником галузевих правовідносин;
спеціальна – здатність особи бути учасником певного кола правовідносин у межах окремої галузі права.