
- •Письменицький а.А., Слинько д.В., Спаський а.С. Теорія держави і права Харків
- •Елементи структури системи права...............................................................86
- •Теорія юридичного процесу.......................................................121-128
- •Теорія правосвідомості і правової культури..............137-142
- •Теорія держави і права. Предмет і метод пізнання.
- •Загальнонаукові методи:
- •Спеціально-наукові методи:
- •Теорія виникнення держави
- •Формування передумов виникнення держави і права в умовах первісного суспільства
- •Наукові концепції виникнення держави
- •Етапи формування української державності
- •Теорія форми держави
- •Форма державного правління
- •Форма державного устрою
- •Форма державного політичного режиму
- •Теорія механізму держави.
- •Поняття та структура механізму держави
- •Поняття і класифікація функцій держави
- •Форми здійснення функцій держави
- •Теорія громадянського суспільства
- •Походження теорії громадянського суспільства
- •Елементи структури громадянського суспільства
- •Співвідношення громадянського суспільства і держави
- •Теорія правової держави
- •Історичні передумови виникнення концепції правової держави
- •Принципи правової держави
- •Співвідношення права і закону в правовій державі
- •Теорія демократії
- •Поняття і юридичні ознаки демократії
- •Форми прояву демократії
- •Форми безпосередньої демократії
- •Форми представницької демократії
- •Перспективи розвитку демократичних засобів реалізації влади в Україні
- •Поняття, ознаки, функції і принципи права
- •Поняття і сутність наукових підходів до праворозуміння.
- •Право як нормативний регулятор суспільних відносин
- •Функції права
- •Принципи права
- •Теорія взаємодії людини і права
- •Біопсихосоціальна природа людини і вплив на неї права
- •Свобода особи і право
- •Об'єктивне право і міра свободи особи
- •Правовий статус особистості.
- •Правовий статус особистості, права громадянина, права людини
- •Інститут прав людини в Україні
- •Теорія норми права
- •Правові та інші соціальні норми
- •Поняття норм права, їх місце і роль у регулюванні суспільних відносин
- •Структура норм права
- •Види норм права, їхнє місце і роль у правотворчості і реалізації права
- •Теорія системи права
- •Елементи структури системи права.
- •Поняття системи права і її основні ознаки
- •Елементи структури системи права
- •Критерії (підстави) розподілу юридичних норм по галузях права
- •Приватне і публічне право.
- •Система права і система законодавства
- •Систематизація законодавства.
- •Правова система суспільства: поняття, основні види.
- •Теорія джерел (форм) права
- •Поняття форми (джерела) права
- •Правовий звичай
- •Нормативно-правовий договір
- •Нормативно-правовий акт
- •Правовий прецедент
- •Теорія правотворчості
- •Поняття, функції та види правотворчості
- •Стадії законотворчості
- •Законодавча техніка та юридична техніка.
- •Теорія тлумачення норм права
- •Поняття і мета тлумачення юридичних норм
- •Способи тлумачення юридичних норм
- •Види тлумачення
- •Види тлумачень за обсягом
- •Види тлумачення-роз'яснення
- •Види офіційного тлумачення- роз'яснення
- •Поширювальне, обмежувальне тлумачення і законність
- •Прогалини в праві. Аналогія закону й аналогія права
- •Теорія правовідносин
- •Поняття і види правовідносин
- •Об'єкт правовідносин.
- •Поняття і види суб'єктів правовідносин
- •Зміст правовідносин
- •Поняття і види юридичних фактів
- •Теорія реалізації норм права
- •Поняття й основні форми реалізації норм права
- •Правозастосування як особлива форма реалізації норм права. Поняття і риси
- •Основні стадії процесу застосування норм права
- •Теорія юридичного процесу
- •Поняття і зміст юридичного процесу
- •Стадії юридичного процесу
- •Загальні начала юридичного процесу
- •Правові процедури і судові процеси
- •Теорія правомірної поведінки, правопорушення і юридичної відповідальності
- •Правомірна поведінка
- •Правопорушення: поняття, види, склад
- •Причини правопорушень
- •Юридична відповідальність: поняття, ознаки, види
- •Підстави і мета юридичної відповідальності
- •Принципи юридичної відповідальності
- •Обставини, що виключають юридичну відповідальність
- •Теорія правосвідомості і правової культури
- •Поняття та ознаки правової свідомості
- •Основні ознаки правосвідомості
- •Структура правосвідомості
- •Правова культура
- •Правовий нігілізм
- •Теорія законності, правопорядку, дисципліни
- •Поняття і гарантії законності
- •Поняття правопорядку
- •Дисципліна
- •Теорія правового регулювання
- •Поняття і види правового регулювання
- •Механізм правового регулювання: поняття елементи стадії
- •Стадія формування і дії норм права
- •Контрольні питання з курсу “Теорія держави і права”
- •Алфавітно-предметний покажчик
Систематизація законодавства.
Законодавство даної держави являє собою не просту, механічну, випадкову сукупність чинних нормативно-правових актів. При такому порядку речей, наприклад, робота юристів-практиків була б украй скрутною, як у плані вивчення, так і у відношенні реалізації норм, закріплених у законодавстві. Таким чином, розмір коефіцієнта корисної дії законодавства багато в чому обумовлюється упорядкованістю нормативно-правових актів, їх існуванням у систематизованому вигляді.
Систематизація законодавства – це діяльність з удосконалювання законодавства, приведення всіх чинних нормативно-правових актів до єдиної, цілісної внутрішньо і зовнішньо узгодженої і несуперечної системи.
Серед основних форм систематизації законодавства розрізняють такі:
облік;
консолідація;
інкорпорація;
кодификація.
Облік, як найпростіша форма систематизації, здійснюється на постійній основі органами державної виконавчої влади шляхом присвоєння нормативному акту спеціального номера та внесення його у державний реєстр нормативно-правових актів, відповідно рівню юридичної сили. В Україні таку функцію здійснює міністерство юстиції.
Консолідація являє собою діяльність з упорядкування чинних нормативно-правових актів шляхом об'єднання їх, без зміни їхньої форми й змісту, у відповідному збірнику (друкованому виданні), – офіційному або неофіційному, що об'єднує нормативні акти в хронологічному, тематичному, алфавітному порядку. В даний час подібного роду друкарські видання доповнюють відповідні комп'ютерні бази даних (Законодавство України 1993-1996 рр.).
Інкорпорація, також припускає просте об'єднання нормативно-правових актів, без зміни їхньої форми й змісту, але з урахуванням, як правило, єдності сфери правового регулювання. Наприклад, „Законодавство України про оподатковування”.
При кодифікації (складна та найбільш досконала форма систематизації) упорядкування нормативних актів завжди відбувається на правотворчій основі (тобто шляхом видання нового нормативно-правового акту з юридичною силою закону), супроводжується переробкою їх змісту, спрощенням, позбавленням більшості прогалин та колізій і, як наслідок, – виданням єдиного нормативного акта, що є логічно і юридично ціліснісним, який регулює певну сферу або групу суспільних відносин і оформлений, наприклад, у вигляді основ законодавства, кодексу, статуту, положення. (Кримінальний Кодекс України).
Правова система суспільства: поняття, основні види.
Необхідно розмежовувати такі категорії як «система права», «правова система», «правова дійсність». Правова система суспільства – поняття більш широке, ніж система права. Під правовою системою мається на увазі сукупність і взаємодія об'єктивного права, вираженого в законодавстві, правової ідеології і юридичної практики, що визначають своєрідність правового життя однієї держави або групи держав із загальними ознаками (іншими словами – правова сім'я, група правових сімей).
Правова дійсність припускає ще ширше поняття, чим правова система. Це категорія, що охоплює будь-які прояви правового життя суспільства.
Серед розмаїтості існуючих у світі правових систем у юридичній науці прийнято виділяти такі види:
Романо-германська (континентальна, нормативна). Сформувалася в країнах континентальної Європи на основі Римського права. Базове джерело права цієї системи – нормативно-правовий акт, закон (писаное право). Характерний високий ступінь узагальнення нормативного регулювання, неперсоніфікованість юридичних норм (норми звернені до невизначено широкого кола суб'єктів). Для країн даної правової системи характерний також високий ступінь систематизації законодавства (у найбільш важливих сферах до рівня кодификації). Судочинство характеризується такими принципами: змагальність сторін, гласність, презумпція невинності.
Англо-саксонська (прецедентна, англо-американська). Сформувалася, споконвічно, у Великобританії в XI-XII ст.ст. Пізніше поширилася в Америку, країни Азії й Африки. Базується на накопиченні юридичної практики. Основним правовим джерелом даної системи є правовий прецедент. Підвидом англо-саксонської правової системи є англо-американська, де при прецедентній основі федерального законодавства в окремих штатах сформувалася нормативна континентальна правова система на основі запозиченого в Європі цивільного кодексу Наполеона.
Релігійно традиційна правова система (мусульманська) сформувалася в країнах ближнього Сходу. Історичний початок цієї системи – релігійні постулати мусульманства. Джерелами права тут стають: релігійні догми Корану, законів шаріату – письмових джерел мусульманської релігійної ідеї; сунн – опису життя пророка Мухамеда – зразка поведінки для кожного мусульманина; кияс, іджма – індивідуальні рішення судді, прийняті у випадках відсутності необхідних правил у Корані та суннах на основі його особистого тлумачення догм Корану. Правосуддя характеризується збереженням відсутності принципу змагальності сторін, жорстокістю кримінально-правових покарань і залученням членів общини до участі в виконанні покарань.
Змішана правова система (правова система Індії). Особливість даної правової системи полягає в тому, що історія розвитку даної держави призводить до змішування елементів релігійно-традиційної, англо-саксонської і континетальной правових систем.
Заідеологізована (соціалістична) правова система. Історичний структурний початок дана система бере з континентального права. Основа – правова система, що формувалася у колишньому СРСР. Особливістю даної правової системи є заміна приватної власності і її правового регулювання на загальнонародну власність при переваженні державної власності. Крім того, відсутність правового регулювання в багатьох сферах суспільних відносин і монополія однієї ідеології призводить до пріоритету ідеологічних догм над нормами права. У сучасному світі дана правова система розвивається у Північній Кореї, Китаї (із деякими демократичними змінами), у республіці Куба.
Деякі вчені виділяють також у якості самостійних правових систем індуістську і правову систему звичаєвого права. Проте, через відсутність системи письмових джерел і чіткого регіону поширення, ці системи не завжди вносяться науковцями до самостійних різновидів у видах класифікації правових систем сучасності. Тобто з приводу їх відокремленості в самостійний різновид ще ведеться наукова дискусія в юриспруденції.
Україна, раніше у складі СРСР, відносилася до регіонів поширення заідеологізованої правової системи (правової системи соціалістичного права). З моменту проголошення незалежності і становлення суверенної України тут формуються ознаки континентального (романо-германського права).
Основна рекомендована література
Теорія держави і права / За ред. академіка М. В. Цвіка, проф. О. В. Петрішина, доц. В. Д. Ткаченка. – Х.: Прапор. – 2002. – С. 254–275; 211–219.
Скакун О. Ф. Теория права и государства. – Х.: Консум. – 2000. – С. 257–282.
Загальна теорія держави і права / За ред. проф. В. В. Копєйчикова. – К.: Юрінком. – 1996. – С. 170–177.
Додаткова література.
Алексеев С. С. Теория права. – М. – 1995. – С. 99–110.
Аннерс Є. История европейского права. – М., 1994.
Берман Г. Д. Западная традиция права: епоха формирования. – М. – 1994. – С. 48–60, 504–522.
Глунова Л. Б. Система правовых норм и отраслевое подразделение права // Правоведение. – 1987. – № 4.
Опришко В. Законодавство на перспективу // Політика і час. – 1996. – № 6. – С. 45–47.
Опришко В. Ф. Основні положення проекту концепції розвитку законодавтсва України до 2005р. // Концепція розвитку законодавства України. – Київ, 1996. С. 3-17.
Погорілко В., Малишко М. Правова система України: стан та перспективи розвитку //Віче, 1993, № 9. С. 23-24.
Погребной И. М. Теория права: Учебное пособие. – Х.: Основа, 2003. С. 63-71.
Поленина С. В. Система права и система законодательства // Правоведение, 1987. № 5.
Рабінович П.М. Законодавство сучасної України: до характеристики тенденції розвитку // Вісник Академії правових наук України. – Харків, 1996. – № 7. – С. 14-17.
Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави та права. – К., 1996. – С. 76-80.
Решетников Ф. М. Правовые системы стран мира. – М., 1993.
Теория права и государства / Под ред. проф. В. В. Лазарева. – М., 1996. – С. 260-276.
Тиунова Л. Б. Системные связи правовой действительности. – СП , 1991.
Тихомиров Ю. А Проблемы сравнительного законоведения // Государство и право. – М. – 1993, № 8.
Тихомиров Ю. А. Публичное право. – М., 1995.
Хропанюк В. Н. Теория государства и права. – М., 1996, с.289-306.
Шемшученко Ю. С. Конституційні засади системи законодавства України. // Вісник Академії правових наук України. – Харків. – Вип. І. – 1993. – С. 22-25.
Шемшученко Ю. С. Теоретичні засади концепції розвитку законодавства України // Право України. 1996. – № 8.
Шмельова Г. Г. Юридичні засоби удосконалення змісту і форми законодавства // Концепція розвитку законодавства України. – К., 1996.
Шмельова Г. Г. Кодифікація і особливості її здійснення в законотворчому процесі // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. – Львів, 1996.