
- •Письменицький а.А., Слинько д.В., Спаський а.С. Теорія держави і права Харків
- •Елементи структури системи права...............................................................86
- •Теорія юридичного процесу.......................................................121-128
- •Теорія правосвідомості і правової культури..............137-142
- •Теорія держави і права. Предмет і метод пізнання.
- •Загальнонаукові методи:
- •Спеціально-наукові методи:
- •Теорія виникнення держави
- •Формування передумов виникнення держави і права в умовах первісного суспільства
- •Наукові концепції виникнення держави
- •Етапи формування української державності
- •Теорія форми держави
- •Форма державного правління
- •Форма державного устрою
- •Форма державного політичного режиму
- •Теорія механізму держави.
- •Поняття та структура механізму держави
- •Поняття і класифікація функцій держави
- •Форми здійснення функцій держави
- •Теорія громадянського суспільства
- •Походження теорії громадянського суспільства
- •Елементи структури громадянського суспільства
- •Співвідношення громадянського суспільства і держави
- •Теорія правової держави
- •Історичні передумови виникнення концепції правової держави
- •Принципи правової держави
- •Співвідношення права і закону в правовій державі
- •Теорія демократії
- •Поняття і юридичні ознаки демократії
- •Форми прояву демократії
- •Форми безпосередньої демократії
- •Форми представницької демократії
- •Перспективи розвитку демократичних засобів реалізації влади в Україні
- •Поняття, ознаки, функції і принципи права
- •Поняття і сутність наукових підходів до праворозуміння.
- •Право як нормативний регулятор суспільних відносин
- •Функції права
- •Принципи права
- •Теорія взаємодії людини і права
- •Біопсихосоціальна природа людини і вплив на неї права
- •Свобода особи і право
- •Об'єктивне право і міра свободи особи
- •Правовий статус особистості.
- •Правовий статус особистості, права громадянина, права людини
- •Інститут прав людини в Україні
- •Теорія норми права
- •Правові та інші соціальні норми
- •Поняття норм права, їх місце і роль у регулюванні суспільних відносин
- •Структура норм права
- •Види норм права, їхнє місце і роль у правотворчості і реалізації права
- •Теорія системи права
- •Елементи структури системи права.
- •Поняття системи права і її основні ознаки
- •Елементи структури системи права
- •Критерії (підстави) розподілу юридичних норм по галузях права
- •Приватне і публічне право.
- •Система права і система законодавства
- •Систематизація законодавства.
- •Правова система суспільства: поняття, основні види.
- •Теорія джерел (форм) права
- •Поняття форми (джерела) права
- •Правовий звичай
- •Нормативно-правовий договір
- •Нормативно-правовий акт
- •Правовий прецедент
- •Теорія правотворчості
- •Поняття, функції та види правотворчості
- •Стадії законотворчості
- •Законодавча техніка та юридична техніка.
- •Теорія тлумачення норм права
- •Поняття і мета тлумачення юридичних норм
- •Способи тлумачення юридичних норм
- •Види тлумачення
- •Види тлумачень за обсягом
- •Види тлумачення-роз'яснення
- •Види офіційного тлумачення- роз'яснення
- •Поширювальне, обмежувальне тлумачення і законність
- •Прогалини в праві. Аналогія закону й аналогія права
- •Теорія правовідносин
- •Поняття і види правовідносин
- •Об'єкт правовідносин.
- •Поняття і види суб'єктів правовідносин
- •Зміст правовідносин
- •Поняття і види юридичних фактів
- •Теорія реалізації норм права
- •Поняття й основні форми реалізації норм права
- •Правозастосування як особлива форма реалізації норм права. Поняття і риси
- •Основні стадії процесу застосування норм права
- •Теорія юридичного процесу
- •Поняття і зміст юридичного процесу
- •Стадії юридичного процесу
- •Загальні начала юридичного процесу
- •Правові процедури і судові процеси
- •Теорія правомірної поведінки, правопорушення і юридичної відповідальності
- •Правомірна поведінка
- •Правопорушення: поняття, види, склад
- •Причини правопорушень
- •Юридична відповідальність: поняття, ознаки, види
- •Підстави і мета юридичної відповідальності
- •Принципи юридичної відповідальності
- •Обставини, що виключають юридичну відповідальність
- •Теорія правосвідомості і правової культури
- •Поняття та ознаки правової свідомості
- •Основні ознаки правосвідомості
- •Структура правосвідомості
- •Правова культура
- •Правовий нігілізм
- •Теорія законності, правопорядку, дисципліни
- •Поняття і гарантії законності
- •Поняття правопорядку
- •Дисципліна
- •Теорія правового регулювання
- •Поняття і види правового регулювання
- •Механізм правового регулювання: поняття елементи стадії
- •Стадія формування і дії норм права
- •Контрольні питання з курсу “Теорія держави і права”
- •Алфавітно-предметний покажчик
Приватне і публічне право.
Предмет і метод правового регулювання – поняття, пов'язані з традиційним підходом у вітчизняній загальнотеоретичній юридичній науці до побудови системи права. Інший підхід, відомий уже з часів Стародавнього Риму, припускає розподіл права на приватне право і публічне право. Такий розподіл, характерний для європейських держав. До приватного права відносять, наприклад, цивільне право, сімейне право і т. ін, а до публічного права – конституційне право, адміністративне право, кримінальне право і т. ін. Розмежування між приватним і публічним правом полягає в тому, що приватне право регулює відношення між індивідами і їх об'єднаннями децентралізовано, захищає інтереси окремих осіб у їхніх взаємовідносинах з іншими особами, а самі ці взаємовідносини характеризуються юридичною рівністю їх учасників по відношенню один до одного. Децентралізоване регулювання приватноправових відносин вказує на область свободи автономії особистості, автономії волі, приватної ініціативи індивідів і їх об'єднань, що виявляється у їх можливості самостійно визначати, використовувати або не використовувати свої юридичні права, вступати в договірні відношення або відмовлятися від своєї участі в подібного роду відносинах.
Публічно-правові відносини характеризуються юридичною нерівністю їх учасників, одним із яких завжди є держава в особі визначених державних органів, посадових осіб, наділених відповідними владними повноваженнями, що поширюються на контрагентів цих відношень –- протилежну сторону.
Публічне право регулює відповідні відношення, наприклад, між особистістю і державою, централізовано. Централізоване регулювання вказує на область необхідного, установлених державною владою імперативів у поведінці і діяльності суб'єктів права. Публічне право покликане служити інтересам усього суспільства в цілому.
Існуючих у “чистому вигляді” приватно-правових і публічно-правових галузей немає. Властиві елементи публіцизації приватного права, разом із наявністю приватноправового елемента в публічному праві, тобто централізоване регулювання певною мірою застосовується й у приватному праві, тоді як прояви децентралізованого регулювання властиві і публічному праву.
Система права і система законодавства
Система законодавства – це упорядкована множина всіх чинних нормативно-правових актів даної держави.
Терміни „система права” і „система законодавства” не збігаються за значенням, так само як і терміни „галузь права”, „галузь законодавства”. Система права і система законодавства співвідносяться як зміст і форма, тобто система законодавства є формою об’єктивізації системи права, будучи одночасно зовнішньою формою права, тоді як внутрішньою формою права є система права, оскільки зміст права складають норми, об'єднані в інститути і галузі права. У системі законодавства система права знаходить своє зовнішнє вираження, проте це вираження не є вичерпним, оскільки зовнішнє вираження правової норми як елемент системи права можуть знаходити не тільки в письмовому праві, але, зокрема, і в неписаних принципах права, звичаєвому праві, судових прецедентах, правосвідомості, нормативних розпорядженнях.
У структурі системи законодавства тих або інших держав можна розрізняти:
1) галузеве законодавство (карне, цивільне і т. ін., однойменне з відповідними галузями права);
2) комплексне законодавство (наприклад, екологічне, що містить правові норми різноманітних галузей права);
3) загально-федеральне законодавство і законодавство суб'єктів федерації (у федеративних державах);
4) загальнодержавне (загальнореспубліканське) законодавство і законодавство автономії (у державах, де вищий представницький орган автономії уповноважений видавати в межах своєї компетенції закони, що діють винятково на території автономії);
5) конституційне й інше законодавство, закони і підзаконні акти (по юридичній силі).