
- •Письменицький а.А., Слинько д.В., Спаський а.С. Теорія держави і права Харків
- •Елементи структури системи права...............................................................86
- •Теорія юридичного процесу.......................................................121-128
- •Теорія правосвідомості і правової культури..............137-142
- •Теорія держави і права. Предмет і метод пізнання.
- •Загальнонаукові методи:
- •Спеціально-наукові методи:
- •Теорія виникнення держави
- •Формування передумов виникнення держави і права в умовах первісного суспільства
- •Наукові концепції виникнення держави
- •Етапи формування української державності
- •Теорія форми держави
- •Форма державного правління
- •Форма державного устрою
- •Форма державного політичного режиму
- •Теорія механізму держави.
- •Поняття та структура механізму держави
- •Поняття і класифікація функцій держави
- •Форми здійснення функцій держави
- •Теорія громадянського суспільства
- •Походження теорії громадянського суспільства
- •Елементи структури громадянського суспільства
- •Співвідношення громадянського суспільства і держави
- •Теорія правової держави
- •Історичні передумови виникнення концепції правової держави
- •Принципи правової держави
- •Співвідношення права і закону в правовій державі
- •Теорія демократії
- •Поняття і юридичні ознаки демократії
- •Форми прояву демократії
- •Форми безпосередньої демократії
- •Форми представницької демократії
- •Перспективи розвитку демократичних засобів реалізації влади в Україні
- •Поняття, ознаки, функції і принципи права
- •Поняття і сутність наукових підходів до праворозуміння.
- •Право як нормативний регулятор суспільних відносин
- •Функції права
- •Принципи права
- •Теорія взаємодії людини і права
- •Біопсихосоціальна природа людини і вплив на неї права
- •Свобода особи і право
- •Об'єктивне право і міра свободи особи
- •Правовий статус особистості.
- •Правовий статус особистості, права громадянина, права людини
- •Інститут прав людини в Україні
- •Теорія норми права
- •Правові та інші соціальні норми
- •Поняття норм права, їх місце і роль у регулюванні суспільних відносин
- •Структура норм права
- •Види норм права, їхнє місце і роль у правотворчості і реалізації права
- •Теорія системи права
- •Елементи структури системи права.
- •Поняття системи права і її основні ознаки
- •Елементи структури системи права
- •Критерії (підстави) розподілу юридичних норм по галузях права
- •Приватне і публічне право.
- •Система права і система законодавства
- •Систематизація законодавства.
- •Правова система суспільства: поняття, основні види.
- •Теорія джерел (форм) права
- •Поняття форми (джерела) права
- •Правовий звичай
- •Нормативно-правовий договір
- •Нормативно-правовий акт
- •Правовий прецедент
- •Теорія правотворчості
- •Поняття, функції та види правотворчості
- •Стадії законотворчості
- •Законодавча техніка та юридична техніка.
- •Теорія тлумачення норм права
- •Поняття і мета тлумачення юридичних норм
- •Способи тлумачення юридичних норм
- •Види тлумачення
- •Види тлумачень за обсягом
- •Види тлумачення-роз'яснення
- •Види офіційного тлумачення- роз'яснення
- •Поширювальне, обмежувальне тлумачення і законність
- •Прогалини в праві. Аналогія закону й аналогія права
- •Теорія правовідносин
- •Поняття і види правовідносин
- •Об'єкт правовідносин.
- •Поняття і види суб'єктів правовідносин
- •Зміст правовідносин
- •Поняття і види юридичних фактів
- •Теорія реалізації норм права
- •Поняття й основні форми реалізації норм права
- •Правозастосування як особлива форма реалізації норм права. Поняття і риси
- •Основні стадії процесу застосування норм права
- •Теорія юридичного процесу
- •Поняття і зміст юридичного процесу
- •Стадії юридичного процесу
- •Загальні начала юридичного процесу
- •Правові процедури і судові процеси
- •Теорія правомірної поведінки, правопорушення і юридичної відповідальності
- •Правомірна поведінка
- •Правопорушення: поняття, види, склад
- •Причини правопорушень
- •Юридична відповідальність: поняття, ознаки, види
- •Підстави і мета юридичної відповідальності
- •Принципи юридичної відповідальності
- •Обставини, що виключають юридичну відповідальність
- •Теорія правосвідомості і правової культури
- •Поняття та ознаки правової свідомості
- •Основні ознаки правосвідомості
- •Структура правосвідомості
- •Правова культура
- •Правовий нігілізм
- •Теорія законності, правопорядку, дисципліни
- •Поняття і гарантії законності
- •Поняття правопорядку
- •Дисципліна
- •Теорія правового регулювання
- •Поняття і види правового регулювання
- •Механізм правового регулювання: поняття елементи стадії
- •Стадія формування і дії норм права
- •Контрольні питання з курсу “Теорія держави і права”
- •Алфавітно-предметний покажчик
Форми прояву демократії
Демократизм у державі визначається рівнем розвитку народовладдя, тобто тим, наскільки встановлені процедури виявлення та здійснення волі народу можуть реально вплинути на управління справами держави і суспільства. Пряме народовладдя, тобто безпосередня участь громади у здійсненні державної влади, є саме такою формою, що забезпечує найбільший рівень впливу народу на діяльність державних структур. Саме ця форма народовладдя виникла історично першою. Адже ще за умов первісного суспільства перше народовладдя вже здійснювалось у вигляді загальних зборів членів даної спільноти людей.
Після виникнення перших держав перше народовладдя функціонувало як народні збори. Участь усіх вільних громадян у роботі народних зборів мала забезпечувати прийняття рішень, що відповідали інтересам більшості громадян даного державного утворення. Класичним прикладом функціонування народних зборів як першого прояву народовладдя може бути організація влади в державах-полісах за часів античної Греції.
Із часом класичні зразки здійснення першого народовладдя через ряд причин, зокрема, внаслідок суттєвого зростання кількості населення і території держави, стали практично неприйнятними. Це зумовило виникнення нових форм прояву першого народовладдя, або, як його ще називають, безпосередньої демократії.
Із подальшим розвитком і зростанням держав, ускладненням їх політичних систем вирішувати всі питання загальнодержавного значення шляхом залучення до цих процесів усього населення держави, що постійно збільшується, стало неможливим. У зв’язку з цим виникає і впроваджується в суспільну практику є така форма народовладдя як представницька. Її сутність полягає в тому, що абсолютна більшість загальнодержавних питань вирішується вже не всіма громадянами держави, а виключно їх певними групами. Такі групи розглядаються як повноважні представники населення держави, котрі від імені та за дорученням його приймають загальнообов’язкові рішення.
Чинна Конституція визначає, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Здійснення влади народом відбувається за Конституцією, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Ст. 69 Конституції України визначає, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.
Із вищевикладеного видно, що юридичні науки розрізняють інститути безпосередньої демократії, які забезпечують пряме волевиявлення, або безпосереднє здійснення волі громадян у питаннях державного та суспільного життя, й інститут представницької демократії, який забезпечує реалізацію волі громадян через обраних ними представників — депутатів та інших виборних осіб.
До форм і інститутів безпосередньої демократії можна віднести такі: референдум, органи місцевого самоврядування, мітинги, збори, демонстрації. А до форм і інститутів представницької демократії — вибори, політичні партії та громадські організації, діяльність уповноваженого по правам людини.
Багатогранність безпосередньої демократії полягає насамперед у розмаїтті форм її реалізації, сфер застосування у суспільному та державному житті, неможливості формально уніфікувати юридичні наслідки її запровадження.
Залежно від власного розуміння прямої демократії, сучасні вчені включають до її системи ті чи інші форми.
Зокрема, Г. Х. Шахназаров визнає тільки вищі форми безпосередньої демократії — голосування і референдум.8
В. Ф. Коток зараховував до форм безпосередньої демократії революції, з’їзди, наради трудящих, вибори у представницькі органи влади, імперативний мандат (накази виборців, звітність депутатів перед виборцями, відкликання депутатів), референдум.9 М. П. Фарберов вказує (поряд з іншими) на наступні форми народовладдя: наради трудящих із питань державного управління, звітність депутатів та інших посадових осіб перед народом, робітничий контроль над виборами, сільські сходи, народні зібрання, всенародні обговорення найважливіших законопроектів і обговорення проектів рішень місцевих рад.10
Конституція України не дає вичерпного переліку форм безпосередньої демократії, через які здійснюється волевиявлення народу. Закріплюються найбільш визнані та поширені, а саме: референдум і вибори.