Форми прояву демократії

Демократизм у державі визначається рівнем розвитку народовладдя, тобто тим, наскільки встановлені процедури виявлення та здійснення волі народу можуть реально вплинути на управління справами держави і суспільства. Пряме народовладдя, тобто безпосередня участь громади у здійсненні державної влади, є саме такою формою, що забезпечує найбільший рівень впливу народу на діяльність державних структур. Саме ця форма народовладдя виникла історично першою. Адже ще за умов первісного суспільства перше народовладдя вже здійснювалось у вигляді загальних зборів членів даної спільноти людей.

Після виникнення перших держав перше народовладдя функціонувало як народні збори. Участь усіх вільних громадян у роботі народних зборів мала забезпечувати прийняття рішень, що відповідали інтересам більшості громадян даного державного утворення. Класичним прикладом функціонування народних зборів як першого прояву народовладдя може бути організація влади в державах-полісах за часів античної Греції.

Із часом класичні зразки здійснення першого народовладдя через ряд причин, зокрема, внаслідок суттєвого зростання кількості населення і території держави, стали практично неприйнятними. Це зумовило виникнення нових форм прояву першого народовладдя, або, як його ще називають, безпосередньої демократії.

Із подальшим розвитком і зростанням держав, ускладненням їх політичних систем вирішувати всі питання загальнодержавного значення шляхом залучення до цих процесів усього населення держави, що постійно збільшується, стало неможливим. У зв’язку з цим виникає і впроваджується в суспільну практику є така форма народовладдя як представницька. Її сутність полягає в тому, що абсолютна більшість загальнодержавних питань вирішується вже не всіма громадянами держави, а виключно їх певними групами. Такі групи розглядаються як повноважні представники населення держави, котрі від імені та за дорученням його приймають загальнообов’язкові рішення.

Чинна Конституція визначає, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Здійснення влади народом відбувається за Конституцією, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Ст. 69 Конституції України визначає, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

Із вищевикладеного видно, що юридичні науки розрізняють інститути безпосередньої демократії, які забезпечують пряме волевиявлення, або безпосереднє здійснення волі громадян у питаннях державного та суспільного життя, й інститут представницької демократії, який забезпечує реалізацію волі громадян через обраних ними представників — депутатів та інших виборних осіб.

До форм і інститутів безпосередньої демократії можна віднести такі: референдум, органи місцевого самоврядування, мітинги, збори, демонстрації. А до форм і інститутів представницької демократії — вибори, політичні партії та громадські організації, діяльність уповноваженого по правам людини.

Багатогранність безпосередньої демократії полягає насамперед у розмаїтті форм її реалізації, сфер застосування у суспільному та державному житті, неможливості формально уніфікувати юридичні наслідки її запровадження.

Залежно від власного розуміння прямої демократії, сучасні вчені включають до її системи ті чи інші форми.

Зокрема, Г. Х. Шахназаров визнає тільки вищі форми безпосередньої демократії — голосування і референдум.⁸

В. Ф. Коток зараховував до форм безпосередньої демократії революції, з’їзди, наради трудящих, вибори у представницькі органи влади, імперативний мандат (накази виборців, звітність депутатів перед виборцями, відкликання депутатів), референдум.⁹ М. П. Фарберов вказує (поряд з іншими) на наступні форми народовладдя: наради трудящих із питань державного управління, звітність депутатів та інших посадових осіб перед народом, робітничий контроль над виборами, сільські сходи, народні зібрання, всенародні обговорення найважливіших законопроектів і обговорення проектів рішень місцевих рад.¹⁰

Конституція України не дає вичерпного переліку форм безпосередньої демократії, через які здійснюється волевиявлення народу. Закріплюються найбільш визнані та поширені, а саме: референдум і вибори.