Відкриття вченими корисних властивостей
Вчена А.А.Бачинська (1914) відмічала, що напій чайного гриба є ефективним для діяльності шлунково-кишкового тракту. Рекомендується вживати по одній склянці (100 мл) напою перед їжею з поступовим збільшенням дози.
Професор С.Базаревський повідомляє у "Correspondence for the Association of Nature Researchers" (Рига, 1915), що серед латиського населення Балтійсько-Російських областей був відомий з народних традицій напій "Brinum-Ssene", що дослівно означає "Диво-гриб". Згідно Базаревському, латиське населення вважало, що цьому грибові властива "чудодійна сила лікування багатьох хвороб".
Професор Б.Ліндер (1917—1918) повідомляє, що цей засіб, головним чином, використовувався, як регулятор кишкової діяльності, а також при лікуванні геморою.
Член Таємної Ради, професор, доктор Рудольф Коберт (1917—1918) згадує, що напій з грибом Комбуча був "незмінним засобом проти ревматизму".
Професор, доктор Вільгельм Хеннеберг (1926) повідомляє, що в Росії він мав назву "чайний квас" і використовувався, як "засіб проти всіх хвороб, а особливо проти запорів".
Згідно доктору Мадаусу "Biologic Healing Arts" (1927), гриб і його метаболіти мають чудовий вплив на регенерацію стінок клітин, отже це – чудовий засіб проти атеросклерозу.
Г.Валдеск (1927) розповідав про роки Першої Світової війни в Росії-Польщі (1915), де йому пропонували покуштувати "диво-напій" з метою вилікування його запору та порадили завжди тримати цей "російський секретний домашній засіб" під рукою, пояснивши, що він "допомагає при багатьох хворобах" і, "завдяки природно утвореній кислоті, успішно протистоїть проблемі старіння, продовжуючи життя".
Доктор Максим Бінг (1928) рекомендує Комбуча-гриб, як "дуже ефективний засіб при атеросклерозі, подагрі та недостатній травній діяльності". При використанні нових (свіжих) культур, "сприятливий вплив проявляється у зниженні кров'яного тиску, зникненні почуття тривожності, роздратування, болів, запаморочення та інших симптомів атеросклерозу". "Уповільнене перетравлювання їжі і його наслідки також можуть бути швидко усунені". Вживання напою Комбуча "дає особливо сприятливі результати при очищенні судин і капілярів мозку".
В 1961 році доктор медичних наук Валентин Коехлер повернувся до обговорення терапевтичного використання глюкуронової кислоти в своїй статті "Глюкуронова кислота – надія для хворих на рак" у періодичному виданні "Медична практика". Глюкуронова кислота – це одна з утворених у процесі бродіння Комбуча-квасу речовин. Глюкуронова кислота здатна не тільки до детоксикації організму, але й поліпшувати загальний стан здоров'я та інтенсифікувати окислення метаболітів.
Доктор Е.Араунер (1929) після подання різноманітних медичних повідомлень приходить до висновку: "Гриб Комбуча або екстракт є чудовим засобом профілактики діабету, а особливо при проблемах старіння, таких, як атеросклероз, високий тиск крові з наслідками типу запаморочення, подагра, геморой, а також приємний послаблюючий засіб". Доктор повідомляє, що в його рідній країні чайний гриб використовували протягом сторічч через те, що він виліковував такі побутові хвороби, як утома, знервованість, початкові проблеми старіння, атеросклероз, млявість кишкової діяльності, подагра, ревматизм, геморой і діабет.
Ганс Айріон, що був директором "Хімічної академії" (Браунсцвейг), пише у своєму "Course for Druggist Specialty Schools" (1944, т.2, стр.405): "завдяки вживанню напою, що називають чайний квас, досягається надзвичайний активізуючий ефект у діяльності ендокринної системи організму людини та виведенні метаболітів. Чайний квас рекомендують як чудовий засіб для профілактики подагри й ревматизму, фурункульозу, атеросклерозу, високого тиску крові, знервованості, млявості кишкової діяльності й проблеми старіння. Напій дуже корисний для спортсменів і людей, зайнятих напруженою розумовою працею. З метаболітами також виводиться і надмірне судинне відкладення жирів. З напоєм в організм людини потрапляють речовини, що руйнують відкладення, типу холестерину, перетворюючи їх у розчинні форми, які легко виводяться..."
Вперше у книжковому виданні опис чайного гриба з'явився у 1954 році. Ця праця написана на 54 сторінках російською мовою і має назву "Чайний гриб і його лікувальні властивості". Автор, Г.Ф.Барбанчик, описує застосування чайного гриба, як лікувального засобу, в терапевтичній клініці Омської лікарні для річкових робітників. Він повідомляє про успішну терапію тонзилітів, різноманітних внутрішніх хвороб, а особливо порушень кислотно-лужного балансу шлунка, кишкових запалень, дизентерії, атеросклерозу, високого кров'яного тиску, склерозу та ін.
У публікації "Діагностика раку по аналізу крові, лікування раку, передзлоякісного стану, та інших порушень обміну речовин із використанням Комбучи та препаратів Колі-бактерій", доктор Скленар повідомляє, що вітаміни, молочна і глюкуронова кислоти є ефективними засобами, щодо знищення шкідливих мікроорганізмів (вірусів, бактерій, грибів) і руйнування отруйних відкладень сечової кислоти, холестерину та ін.".
Готфред Мюллер, засновник міжнародного "Salem Children's and Youth Villages", схвалює чайний гриб – Комбучу: "це подарунок від небес, особливо при критичному стані здоров'я"