MIHICTEPCTBO OCBITИ I HAУKИ, MOJIOДІ TA CПOPTУ УKPAЇHИ

ГOJIOBHE УПРАВЛІННЯ OCBITИ I HAУКИ

ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВМІСЬКРАДИ

(КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ)

КИЇВСЬКЕ ТЕРІТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ МАЛОЇ АКАДЕМІІ НАУК УКРАЇНИ

(КИЇВСЬКА МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК )

Відділення:

Секція:

Базова дисципліна:

УКРАЇНА – ТУРИСТИЧНА МЕККА

РОБОТУ ВИКОНАВ:

статус у МАН: слухач

Шпагіна Анастасія Миколаївна

29 Грудня 1998 р.

Учениця 9 класу

Спеціалізованої школи №252

ім. В. Симоненка

Оболонського району

Вул. Рокосовського, 3, кв. 507

Мобільний: 096-799-21-00

Домашній: 432-83-35

Педагогічний керівник: вчитель

Київ-2013

УКРАЇНА – ТУРИСТИЧНА МЕККА

Тези

Тема: Україна - туристична Мекка

Шпагіної Анастасії, учениці 9-б класу, спеціалізованої школи №252, Оболонського району м.Києва

Педагогічний керівник: вчитель

Мета роботи: дослідити вплив туризму на економіку України. Дізнатися найбільш відвідувані місця держави.

Теоретичне і практичне значення: дослідження визначається тим, що матеріал даної роботи може бути використаний, як туристичний посібник.

Завдання цієї роботи: дослідити вплив туризму на економіку України.

Тури́зм — тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування.

Зміст

1. Вступ.

2. Основна частина.

1. Історія туризму в Україні.

2. Туристичні об’єкти України.

   1. 7 чудес України

   2. Найбільш відвідувані місця

3. Міста та їх сфери відвідування.

4. Вплив на економіку.

5. Карпатський регіон. Розвиток туризму та вплив на економічну ситуацію.

6. Перспективи розвитку туризму в Україні та вплив соціальних, демографічних та інших факторів на туристичний ринок.

3. Практична частина.

4. Висновок.

1. Вступ.

Туризм є важливою галуззю економіки України. Щороку Україну відвідують понад 20 мільйонів туристів (25млн. іноземних громадян у 2008), насамперед з Росії та Східної Європи, а також Західної Європи та США. Структура в’їзного потоку за країною походження виглядає таким чином: країни СНД — 11,9млн. осіб (63% загального в’їзного потоку), країни ЄС — 6,3млн. осіб (33%), решта країн — 0,6млн. осіб (4%).

За даними Всесвітньої організації туризму (UNWTO), Україна входить до десятки лідерів міжнародного туризму за кількістю відвідувань, посідає 7 місце в 2008 році.

Зростання туристичної активності перервала Перша світова війна. Лише після її закінчення розпочався новий етап у розвитку міжнародного туризму - етап індустріалізації.

Комерційна спрямованість діяльності туристичних фірм дозволяє вважати туризм галуззю бізнесу. Дослідження багатьох аспектів, пов'язаних із залученням та обслуговуванням туристів, - від планування і підготовки маршрутів до будівництва спеціалізованих комплексів, від роботи з клієнтами до розвитку інфраструктури окремих регіонів - дає підстави віднести туризм до сучасної індустрії відпочинку, лікування, розваг та бізнесу.

Туристична індустрія - це система виробничих, транспортних, торговельних, сервісних підприємств і засобів розміщення, призначена для задоволення попиту на туристичні товари і послуги, підготовку кадрів та процес виробництва, реалізації і споживання туристичного продукту на основі використання природних багатств, матеріальних і духовних цінностей суспільства.

Розвитку туризму в 20-30-х роках XX ст. сприяв бурхливий розвиток нових видів транспорту - автомобільного та авіаційного. Однак цей період характеризується і низкою чинників, які гальмували його розвиток. Це насамперед світова економічна криза 1929-1933 років та початок Другої світової війни. Вся Європа лежала в руїнах. Треба було відновлювати дороги, залізниці, електростанції, вокзали, готелі тощо.

Після Другої світової війни соціальні зміни та технічний прогрес, пожвавлення науково-технічного, торгового, економічного, культурного, екологічного й іншого співробітництва між країнами практично всіх континентів значно прискорили розвиток туризму. У 1950 році кількість іноземних туристів, зареєстрованих в усьому світі, перевищила довоєнний рівень і досягла 25 млн. осіб. Міжнародна інтеграція, розширення міжнародного поділу праці, відкриття кордонів, забезпечення більш легкого доступу в інші країни, розвиток транспорту і зв'язку, підвищення рівня життя значної частини суспільства були загальними тенденціями розвитку. Зростанню популярності туризму сприяло телебачення. Воно дало людям можливість, не виходячи з дому, знайомитися з новими землями, і це викликало бажання побачити все на власні очі.

На початку 60-х років туризм став справді міжнародною індустрією. Щороку за кордон виїжджало 70 млн. туристів. У середині 90-х років їх налічувалося вже 500 млн. Почала розвиватися курортна сфера. Туристична індустрія давала прибутки навіть в тих галузях господарства, які безпосередньо не були з нею пов'язані.

Основною ознакою цього етапу можна вважати монополізацію галузі туризму, тобто виділення її в самостійну складову сфери послуг. В умовах зростання психологічних навантажень, інтенсифікації життя людей в індустріальних країнах туризм стає ефективним засобом рекреації. З предмету розкоші він перетворюється необхідність для населення високорозвинених країн. У кінці XX ст. спостерігається збільшення попиту на туристичні послуги серед людей середнього і нижче середнього статку. Це ще більше диференціювало туристичний ринок, розрахований на людей з різним матеріальним становищем, різними інтересами, метою і вимогами до рівня сервісу. До цього періоду належить створення великих транснаціональних компаній.

Нині близько 100 млн. людей в усьому світі зайняті в туристичній індустрії. Вони обслуговують близько півмільярда туристів на рік, причому їх кількість щороку зростає. Якщо взяти за базовий 1950 рік, коли тільки організованими на комерційній основі турами було охоплено 25 млн. осіб, то можна спостерігати зростання кількості людей, охоплених туристським оборотом: 1960 - туристів стало в 2,8 рази більше, 1980 - у 10 разів, 1990 - у 18 разів, 2000 - у 28 разів більше.

Сьогодні від туризму певною мірою залежить економіка понад 125 країн. Розвиток малих та середніх центрів обслуговування туристів є одним із факторів підвищення рівня добробуту, населення, адже він дає можливість створювати нові робочі місця та сприяє зростанню екологічної, культурної та соціальної освіченості.

Таким чином, розвитку міжнародного туризму сприяли політичні, економічні, технічні, культурологічні та соціальні фактори. Інтенсивний його розвиток спостерігається в країнах зі сприятливою внутрішньою і зовнішньою політикою, стійким економічним розвитком, високим рівнем культури, розвиненою соціальною інфраструктурою.

2. Основна частина.

1. Історія туризму в Україні.

До 1914 туризм в Україні був мало розповсюджений. До перших спроб належить студентська екскурсія 1876 в Крим (під проводом професора Новоросійського університету М.Головінського), мандрівки студентів високих шкіл у Галичині у 1880-их p.p. (сполучені з доповідями, концертами тощо; учасником їх був І.Франко, який для мандрівників написав вірш «Сонце по небі колує»), заснування Гуртка любителів природи, гірського спорту і кримських гір у 1880-х pp. у Ялті, Кримського гірського клубу у 1890-х pp. (з філіями в Одесі і в Ялті, Севастополі, Кишиневі й інших містах). Ширшу діяльність виявляло на Правобережжі Російське товариство туристів і Польське краєзнавче товариство, а в Галичині Польське товариство татшанське. Там таки у 1900-х pp. активну туристичну діяльність виявляло товариство «Сокіл», яке заснувало туристичну (під проводом К. Ґутковського) і велосипедну (голова Я. Вінцковський) секції.

Інтенсивніший туристичний рух поширився і набрав організованіших форм з 1920-их р. 1924 у Львові засновано мандрівнокраєзнавче товариство «Плай» з філіями в інших містах, що влаштовували прогулянки Львовом, Карпатами (на горі Плісце «Плай» мав свою туристичну станцію) тощо. Широкі маси молоді охоплював мандрівками Пласт і Карпатський лещетарський клуб.

Значно сильніше (зокрема в Карпатах) був розвинений польський туристичний рух (на Закарпатті — чеський). Після більшовицької окупації Західної України 1939 року всі спортові товариства, у тому числі й туристичні, були змушені припинити свою діяльність.

В УРСР туризм перейшов кілька етапів організаційних форм. У 1920-х pp., поряд згаданого вже Російського Товариства Туристів, організовано Товариство Радянський Турист (Радтур) при Нар. Комісаріаті РРФСР та його Український відділ — Укртура, а пізніше у 1928 — Товариство Пролетарського Туризму (ТПТ), об'єднані 1930 у Всесоюзне добровільне товариство пролетарського туризму та екскурсій (ТПТЕ). 1936 його ліквідовано, а туризм й альпінізм підпорядковано фізкультурним і профспілковим організаціям. Створене при Всесоюзній Центральній Раді Професійних Спілок (ВЦРПС) Туристично-Екскурсійне Управління (ТЕУ) ВЦРПС керувало туризмом у профспілках. Воно володіло 153 будинками туристів, але в Україні їх було мало і вони не задовольняли потреб туристів. По другій світовій війні постановою ВЦРПС (1962) створено в СРСР Центральну Раду Туризму як єдиний орган, що керує організацією Туризму і здійснює ідеологічний нагляд над радами Туризму всіх республік. У 1969 ЦК КПРС, Рада Міністрів СРСР і ВЦРПС ухвалили постанову «Про заходи для дальшого розвитку Туризму та екскурсій у країні», у якій партія та уряд розглядають туристично-екскурсійну справу як один з засобів комуністичного виховання; ці постанови обов'язкові й для УРСР. Згідно з ними керівництво туризму та екскурсіями в УРСР належить органові Укрпрофради — Республіканській раді в справах туризму та екскурсій. Тепер встановлено близько 2 300 екскурсій з визначеними маршрутами і відповідною політично-виховною програмою, про дотримання якої дбають близько 1 700 постійних і 3 000 тимчасово працюючих екскурсоводів. Республіканській Раді підпорядковані обласні ради в справах туризму та екскурсій, яким підлягають туристичні бази, готелі, кемпінґи тощо. У 1976 діяли 84 туристичні бази з філіями і притулками, 11 туристичних автомоторних баз тощо. Уся так звана матеріальна база туризму в Україні може одночасно прийняти й обслужити близько 60 000 мандрівників. Для дітей створено дитячі туристичні бази та шкільні табори з спеціально вишколеним керівництвом для організації політичного виховання. З метою популяризації Туризму введено масовий значок «Турист СРСР» III, II і І ступенів. В уніфікованій спортивній класифікації «пішохідні подорожі» мають 5 категорій складності: від найпростіших до походів, за виконання яких можна одержати звання «Кандидата в майстри спорту» чи «Майстра спорту СРСР».

Великою популярністю в колах туристів користуються Карпати, Закарпаття, Буковина, Крим, береги Дніпра (в районі могили Т. Шевченка біля міста Канева), а також і культурні центри з історичними й мистецькими пам'ятками: Київ, Львів, Харків,Одеса та ін. З різних засобів пересування для Туризму найменше поширені автотуристичні подорожі, бо не скрізь вистачає місць у кемпінґах і автотурбазах, бракує автомайстерень і запасних частин. З 1965 практикуються рейси Дніпром, далекі морські й річкові подорожі, туристичні подорожі по Чорному й Азовському морях. Для Туризму використовують і залізниці: туристичні потяги рухаються вночі, а вдень стоять на станціях, поки туристи оглядають місто. Існують ще так звані маршрути відпочинку: дводенні подорожі (автобусом, літаком, потягом, пароплавом тощо), які починаються у п'ятницю або в суботу ранком і закінчуються в неділю ввечері чи в понеділок вранці. У Карпатах і на Закарпатті поширений узимку лещетарський туризм.

Подорожами закордонних туристів в УРСР, як і в усьому СРСР, керує Всесоюзне державне товариство Інтурист з центром у Москві й уповноваженим у Києві. Воно планує усю туристичну діяльність з закордоном і туристичними фірмами та організаціями, складає маршрути іноземців територією СРСР (пересування закордонних туристів обмежене: переїхавши кордон, вони перебувають під постійним доглядом органів КҐБ). Інтурист керує готелями, кемпінґами тощо, які не завжди відповідають стандартові західному Туризму. Чимало українців, що живуть у діяспорі, відвідує щорічно УРСР. Це групові і рідше індивідуальні подорожі. Виїзди полагоджують філії Інтуриста та туристичного бюро українських підприємців.

Після розвалу СРСР правонаступником Інтуриста стає ЗАТ "Укрпрофтур" Федерації профспілок України. ЗАТ «Укрпрофтур» в наш час - найбільше в Україні туристичне підприємство. Обласні підприємства представництва і офіси його працюють в 23 містах України. Будучи об’єднаними в мережу подібних підприємств в рамках ЗАТ "Укрпрофтур" підприємства здатні обслуговувати туристів та туристичні групи по всій Україні.

2. Туристичні об’єкти України.

1. 7 чудес України

«Сім чуде́с Украї́ни» — сім історико-культурних пам'яток України. Список складено за версією оргкомітету всеукраїнської акції Сім чудес України 21 серпня 2007.

Історія акції Сім чудес. Всеукраїнська акція Сім чудес була ініційована Миколою Томенком і стартувала у травні 2007 року. Тоді регіональні оргкомітети представили своїх претендентів на звання Семи чудес. З них був складений список 100 претендентів: 7 липня 2007 року експертною радою був названий 21 номінант у боротьбі за це звання.

Організатори акції пообіцяли розмістити у туристичних довідниках інформацію іноземними мовами не тільки про «сім чудес», а про кожну 21 українську визначну пам'ятку, яку з гордістю можна показувати всьому світу. Можливо, після акції з'явиться і загальний перелік усіх історичних пам'яток країни, якого досі немає.

Номер	Зображення	Назва	Місце розташування
1.		Заповідник «Кам'янець»	Кам'янець-Подільський
2.		Києво-Печерська Лавра	Київ
3.		Софіївка	Умань
4.		Софія Київська	Київ
5.		Херсонес Таврійський	Севастополь
6.		Хотинська фортеця	Хотин
7.		Хортиця	Запоріжжя

Сім природних чудес України :

• Асканія-Нова поблизу Асканія-Нова, Херсонська область

• Граніт-степових землях Буг у Миколаївській області

• Дністровський каньйон, Дністер

• Мармурові печери в Криму

• Товтри Podillian Банки в Хмельницькій області

• Озеро Світязь входить до групи озер поблизу Шацьк, Волинська область

• Озеро Синевир в районі села Синевирська Поляна в Карпатах

Чудеса України були визначені за результатами інтернет-голосування (76889 голосів) і опитування 100 експертів: учених, істориків, культурологів і фахівців у галузі туризму.

Інтернет-користувачі, що взяли участь у голосуванні, і експерти - розійшлися в думці.

Рейтинг за голосами інтернет-користувачів:

1. Хортиця

2. Софіївка

3. Заповідник «Кам'янець»

4. Києво-Печерська Лавра

5. Хотинська фортеця

6. Херсонес Таврійський

7. Лівадійський палац

8. Музей писанки

9. Софія Київська

10. Острозький замок і Академія

11. Одеський оперний театр

12. Кам'яна Могила

13. Замок Паланок

14. Почаївська Лавра

15. Луцький замок

16. Антонієві печери

17. Держпром

18. Олеський замок

19. Святогірська Лавра

20. Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав»

21. Шевченківський заповідник у Каневі

Рейтинг за голосами експертів:

1. Києво-Печерська Лавра

2. Софія Київська

3. Софіївка

4. Херсонес Таврійський

5. Заповідник «Кам'янець»

6. Святогірська Лавра

7. Хортиця

8. Почаївська Лавра

9. Кам'яні могили

10. Лівадійський палац

11. Антонієві печери

12. Хотинська фортеця

13. Острозький замок і Академія

14. Одеський оперний театр

15. Олеський замок

16. Шевченківський заповідник у Каневі

17. Музей писанки

18. Замок Паланок

19. Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав»

20. Луцький замок

21. Держпром

Спеціальні відзнаки:

1. Лівадійський палац - музей визнано визначною пам'яткою новітньої історії;

2. Острозький замок та академію названо визначною пам'яткою духовної України;

3. «Музей-писанку» названо визначною пам'яткою сучасної України.

2. Найбільш відвідувані місця.

В Україні під охороною держави перебувають понад 140 тисяч нерухомих пам'яток історії та культури, а саме:

• понад 64 000 пам'яток археології;

• понад 54 000 пам'яток історії;

• близько 7 000 пам'яток монументального мистецтва;

• понад 15 600 пам'яток містобудування та архітектури.

Україна - країна з розвиненим туризмом, яку відвідують щорічно більше 20 мільйонів туристів (23,1 млн у 2007), насамперед зі Східної Європи, а також Західної Європи, США та Японії. Початок масового туризму на Україні припадає на середину 19-го століття.

Сфера туристичних інтересів на Україні включає як активні види відпочинку спортивного туризму, типу скелелазіння і гірськолижного спорту, так і подорожі з пізнавальною метою, де об'єктом пізнання є багата археологічна і релігійна історія нашої країни.

Подорож по Україні з туристською метою можна поєднати і з користю для здоров'я. Здавна відомі лікувальні курорти, які розташовані буквально в усіх регіонах України.

Ландшафти:

• Крим - субтропічний клімат, знамениті морські курорти і гірські ландшафти

• Карпати - гірські ландшафти з великими можливостями для гірських лиж та піших прогулянок, оздоровчі джерела мінеральних вод

• Узбережжя Азовського моря - пляжні курорти

• Дніпро - круїзи, пляжний відпочинок, рибалка, серфінг.

Курорти України - здравниці різних регіонів України, які мають надзвичайні природні умови та розвинену інфраструктуру для оздоровчих програм. На Україні діє 45 курортів загальнодержавного і міжнародного значення та 13 курортів місцевого значення. Є понад 400 санаторіїв, які можуть прийняти на лікування понад 600 тис. відпочиваючих. Існує перелік та межі 265 територій, що резервуються для організації зон лікування, відпочинку і туризму.

Кліматичні ресурси України сприяють розвитку рекреаційної діяльності. Береги, моря, річки, водосховища, озера, Українські Карпати і Кримські гори, лісові масиви, - для цих ландшафтів характерне поєднання чистого повітря, наповненого киснем, та високої вологості. Гірські долини, захищені хребтами, характеризуються сприятливим мікрокліматом для розвитку кліматичних курортів. Рекреаційні ресурси пляжів грають важливу роль у роботі курортів на берегах морів, річок, озер. У Кримській, Одеській, Донецькій, Миколаївській областях є штучні та природні лікувальні пляжі.

Найбільшою популярністю у туристів і відпочиваючих користуються райони Південного берега, включно з Гірським Кримом, узбережжя Чорного і Азовського морів і Карпати.

Курорти Криму:

• Алушта - кліматичний курорт, сприятливий для лікування захворювань органів дихання не туберкульозного характеру, серцево-судинної та нервової систем

• Євпаторія - приморський кліматичний і бальнеогрязевий, переважно дитячий, курорт, один з кращих профільних курортів не тільки на Україні, але й у Європі

• Саки - бальнеогрязевий і кліматичний курорт на північно-західній частині Кримського півострова

• Ялта - курорт для лікування хворих з неспецифічними захворюваннями дихальної та нервової системи.

Курорти Азовського моря:

• Бердянськ - грязьовий і кліматичний приморський рівнинний курорт степової зони

• Кирилівка - приморський кліматичний курорт.

Курорти Карпат:

• Трускавець - один з найбільших бальнеологічних курортів України, що прославився різноманіттям мінеральних вод

• Моршин - відомий курорт мінеральних вод

• Солотвино - курорт для лікування різноманітних алергій, зокрема, астматичного характеру

• Шаян - курорт, де для лікування використовуються вуглекислі мінеральні води

• Поляна - бальнеологічний курорт

• Черче - бальнеогрязевий курорт місцевого значення на базі сульфідних вод, торфових вод і грязей.

Курорти інших регіонів України:

• Хмільник - бальнеологічний курорт у Вінницькій області

• Миргород - бальнеогрязевий курорт в Полтавській області

• Слов'янськ - бальнеогрязевий курорт в Донецькій області

• Слов'яногірськ - кліматичний курорт в Донецькій області

• Березовські мінеральні води - бальнеологічний курорт у Дергачівському районі Харківської області

• Гопри - бальнеогрязевий курорт у Голопристанському районі Херсонської області

• Скадовськ - курорт, де морська вода насичена йодом, що сприяє лікування опорно-рухового апарату, органів дихання, щитовидної залози, нервової системи та інші.

Історико-культурні заповідники України:

• Буша (заповідник)

• Верхній Салтів (музей–заповідник)

• Кам'яна Могила

• Національний заповідник «Замки Тернопілля»

• Національний заповідник Херсонес Таврійський

• Національний історико-культурний заповідник «Глухів»

• Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав»

• Національний історико-культурний заповідник «Чигирин»

• Шевченківський національний заповідник

• Державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура»

• Історико-культурний заповідник «Трахтемирів»

Місцевості:

• Крим

• Закарпаття

• Карпати

• Азовське узбережжя

• Круїзи Дніпром

• Буковина

• Міжрічинський регіональний ландшафтний парк

Водоспади України:

• Гуркало

• Джур-Джур (водоспад)

• Джурла (водоспад)

• Кам'янецький водоспад

• Манявський водоспад

• Русилівські водоспади

• Су-Учкан

• Учан-су — найвищий водоспад в Україні (в Криму, висота 98м).

• Червоногородський водоспад

• Шипот

Музеї просто неба:

• Закарпатський музей народної архітектури та побуту

• Мамаєва Слобода

• Музей народної архітектури і побуту «Шевченківський гай»

• Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини

• Музей народної архітектури та побуту України

• Хутір Савки