Предмет спостереження:

1. Поведінка особистості.

2. Особливості взаємодії людей з групою.

3. Експресивні форми емоційних станів (те, що проявляється ззовні – настрій, стан активності, фрустрація, пасивність, агресивність тощо).

4. Особливості мовлення (логічність, послідовність вживаних понять, експресивність).

5. Окремі риси особистості, що проявляються в її вчинках (це можуть бути мотиви, які спонукають до тієї чи іншої дії, наприклад – біг по партах, стільцях, тощо).

Щоб систематизувати дані спостереження вводять кількісну обробку даних, що називається квантифікація. Це кількісна оцінка результатів спостереження.

Варіанти реєстрації даних.

1. Протокол спостереження. Це найбільш поширена форма запису результатів, що здійснюється в ході проведення спостереження, може бути різною мірою формалізований (наприклад, можна створити таблицю і результати спостереження заносити до неї).

2. Щоденник. Найчастіше використовується при лонгітюдному спостереженні. Припускається, що записи можна роботи по пам’яті і у вільній формі.

3. Окремі записи або замітки. Використовується у випадку, коли спостереження використовується як допоміжний метод, наприклад, як доповнення до іншої методики і фіксує те, що виявляється цікавим в ході проведення цієї методики.

III. Метод інтерв’ю.

Це односторонній активний процес, що досить близький до бесіди.

Інтерв’ю – метод отримання інформації в ході усного безпосереднього спілкування, який передбачає реєстрацію та аналіз відповідей на запитання, а також вивчення особливостей невербальної поведінки.

Незважаючи на те, що інтерв’ю досить подібний метод до бесіди, вони мають певні відмінності:

1. Інтерв’ю має чітку, незмінну мету.

2. Для інтерв’ю характерне планування дій для збору інформації (наприклад, визначення певного переліку запитань).

3. Після проведення інтерв’ю відбувається обробка отриманих результатів.

Слід зазначити, що інтерв’ю не є достатньо об’єктивним методом, оскільки він допускає багато спотворень з боку як психолога, так і клієнта. Доцільно згадати причини, що можуть викликати такі спотворення. До них належать:

– схильність до висловлювань під тиском психолога, реальним чи уявним тиском (наприклад, коли інтерв’ю набуває рис допиту);

– схильність людини давати соціально-бажані відповіді;

– нечітке усвідомлення власних думок, ставлень, позицій людини;

– антипатія до психолога (в такому випадку не буде встановлено належного контакту, крім того не буде довірливих відповідей);

– сумніви людини в наступному збереженні конфіденційності;

– свідоме обманювання та замовчування фактів (це може відбуватися з досить серйозними намірами).

Цілком закономірно, що при виникненні такого роду спотворень психолог повинен певним чином на них відреагувати, а ще краще вжити заходів щодо попередження спотворень з боку обстежуваного.

Дії психолога по застереженню та подоланню спотворень.

1. Комунікативність (як вміння спілкуватися),

2. Професійна компетентність (слідування правилам проведення інтерв’ю та постановки питань),

3. Психологічна проникливість (вміння спрогнозувати можливі варіанти відповідей і відповідно до цього будувати своє інтерв’ю),

4. Рівень морально-етичних якостей (добросовісність, відповідальність, ознаки вихованості, терпіння, стійкість до стомлення).