
- •19. Відчуття як первинна форма орієнтування організму в довкіллі.
- •20. Поняття про сприймання
- •21. Поняття про пам'ять
- •22. Поняття про мислення
- •23.Поняття про уява як вищий пізнавальний процес
- •24. Поняття про увага
- •28. Характер
- •34. Зміст понять «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність»
- •35. Структура особистості
- •36. Емоції та почуття
- •37. Форми переживання емоцій і почуттів:
- •38. Воля: природа і функції волі
- •39. Довільні дії та її особливості. Аналіз складової вольової дії
- •40. Характер і воля. Вольові риси характеру. Вольова слабкість.
34. Зміст понять «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність»
Людина – це біосоціальна істота, , у якої генетично задано особливу тілесну організацію. Її істотними ознаками є прямовисне ходіння, наявність пристосованих до праці рук, членороздільна мова, свідомість, високо розвинутий мозок. Цим поняттям здебільшого оперують фізіологічні та медичні науки.
Індивід – людина як одинична природна істота, представник виду Homo sapiens. Людина народжується індивідом. Вона має обумовлені природою особливості, тобто є носієм індивідуально своєрідних рис: вік, ріст, професія, стать, родова належність, тип нервової системи, зовнішність, освіта, звички... Цим поняттям оперує соціологія, етнографія, економічна географія.
Особистість – це свідома людина(індивід), наділена особливим генетичним кодом, яка реалізує свої можливості в процесі активної творчої діяльності.
Особистість невіддільна від системи соціальних зв’язків, в які вона включилася. Вона має свою життєву позицію, якій притаманна свобода волі, здатність до вибору, відповідальність. Має здатність до самоспостереження, самоаналізу,самореалізації та самовдосконалення.
Індивідуальність – це поєднання психологічних особливостей людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей. Проявляється у рисах темпераменту, характері, у специфіці інтересів, якостей інтелекту, здібностей індивіда.
35. Структура особистості
Основними компонентами особистості є її спрямованість, можливості, характер, самоуправління („Я”).
Спрямованість(вибіркове ставлення людини до дійсності) – це система мотивів і перспектив, яка склалася на основі потреб, що спонукають людину до активності й визначають її відносини. Це її ціннісні орієнтації, внутрішні спонукальні сили: переконання, потреби, інтереси.
Вона проявляється в особливостях інтересів особистості: цілях, які ставить перед собою людина, потребах, пристрастях і настановах, здійснюваних у потягах, бажаннях, схильностях, ідеалах тощо.
Потяг – недостатньо повно усвідомлене прагнення до досягнення чого-небудь. Нерідко в основі потягу лежать біологічні потреби індивіда.
Схильність – прояв потребнісно-мотиваційної сфери особистості, що виражається в емоційній перевазі того або іншого виду діяльності або цінності.
Ідеал – образ, що є втіленням досконалості й зразком вищої мети в прагненнях індивіда. Ідеалом може бути особистість ученого, письменника, спортсмена, політика, а також морфологічні характеристики конкретної людини або риси її особистості;
Позиція – стійка система ставлення людини до певних сторін дійсності, що проявляється у відповідній поведінці. Вона складається із мотивів, потреб, поглядів й настанов, якими індивід керується у своїх діях.
Можливості – система здібностей, яка забезпечує успіх діяльності.
Характер – це складне синтетичне утворення, де в єдності проявляються зміст і форма духовного життя людини. У системі характеру можна виокремити моральні та вольові якості поведінки і спосіб розв’язання практичних завдань.
Система управління („Я”) – це ствердження самосвідомості. Воно здійснює саморегуляцію (підсилює або послаблює діяльність), самоконтроль і корекцію дій і вчинків; передбачення і планування життя і діяльності.