24. Поняття про увага

Увага – це психічний стан, який характеризує інтенсивність психічної активності, насамперед, пізнавальної і виражається в її зосередженості на порівняно вузькій ділянці (дії, предметі, явищі, процесі, внутрішньому стані), який концентрує у собі психологічні та фізичні зусилля людини протягом певного періоду.

Увага – форма організації психічної діяльності людини, яка полягає у спрямованості й зосередженості свідомості на об’єктах, що забезпечують їх виразне відображення.

Функції уваги:

1. Вибір значущих предметів, які відповідають потребам або діям індивіда.

2. Ігнорування (гальмування) впливів інших предметів, явищ, подій.

3. Збереження у свідомості образів, певного предметного змісту до того часу, доки не завершиться акт поведінки, пізнавальна, доки не буде досягнута мета.

4. Регулювання і контроль протікання діяльності.

Види уваги:

1. Залежно від умов виникнення

• мимовільна,

• довільна,

• післядовільна

2. Залежно від зосередження уваги або тривалості

• стійка,

• нестійка

3. Залежно від спрямованості 

• зовнішня,

• внутрішня

Властивості уваги:

• Концентрація (зосередження)

• Розподіл – здатність людини одночасно виконувати два або більше видів діяльності

• Стійкість – часова характеристика уваги

• Переключення

• Обсяг – кількість об’єктів, які людина може одночасно сприйняти за короткий проміжок часу.

25. Сутність темперамент

Темперамент (лат. temperamentum – відповідне співвідношення рис) індивідуальні психологічні особливості, які характеризують особистість людини з боку динаміки її психічних процесів, переважно вродженого характеру. Темперамент - біологічний фундамент, на яко­му формується особистість.

Відповідно певне поєднання цих властивостей утворює такі типи нервової системи: (Павлов )

1. Сильний, неврівноважений (характеризується сильною нервовою системою, неврівноваженістю основних нервових процесів, а саме: переважання процесів збудження над процесами гальмування) – холерик.

2. Сильний, врівноважений, рухливий (характеризується сильною нервовою системою, хорошою врівноваженістю збуджувального і гальмуючого процесів і їх рухливістю) – сангвінік.

3. Сильний, врівноважений, інертний (характеризується сильною нервовою системою, врівноваженістю процесів збудження і гальмування, але і малою рухливістю) – флегматик.

4. Слабкий (відрізняється слабкою нервовою системою, низькою працездатністю нервових клітин, їх швидкою виснаженістю, слабким протіканням процесів збудження і гальмування і навіть зривом у роботі нервових центрів) – меланхолік.

28. Характер

Характер - сукупність стійких індивідуальних особливостей, людини, які проявляються у діяльності та спілкуванні, обумовлюють типові для неї форми поведінки.

29. Структура характеру: У структурі характеру виокремлюють такі його компоненти: 1. спрямованість (виявляється у вибірковому позитивному або негативному оцінному ставленні особистості до вчинків і діяльності людей і до самої себе) 2. переконання (знання, ідеї, погляди, що є мотивами поведінки людини, стають рисами її характеру й визначають ставлення до дійсності, вчинки, поведінку. Переконання виявляються в принциповості, непідкупності, правдивості, вимогливості до себе.) 3. розумові риси (виявляються в розсудливості, спостережливості, поміркованості) 4. емоції (стають підґрунтям таких рис характеру) 5. волю (зумовлює силу, непохитність) 6. темперамент (як складова структури характеру є динамічною формою його вияву) 7. повноту (всебічний розвиток головних його структурних компонентів - розумових, моральних, емоційно-вольових) 8. цілісність (виявляється в єдності слова й діла або її відсутності у вчинках) 9. визначеність (позначається на принциповості та сумлінності дій незалежно від важливості доручення) 10. силу (виявляється в енергійних діях, завзятті та активності діяльності, боротьбі за доведення справи до завершення, незважаючи на жодні перешкоди)

Б.Теплов у структурі характеру виділив чотири симптомокомплекси:

– ставлення до суспільства

– ставлення до себе

–ставлення до праці

– ставлення до речей

Структура характеру визначається не тільки взаємозв’язком окремих властивостей, а й властивостями, притаманними характеру загалом:

1. Ступінь їх глибини.

2. Активність..

3. Рівень стійкості (мінливості

4. Пластичність.

30.Типологія характерів:

Конституційні

Акцентуальні

Соціальні

31. Знання, навички , вміння як основа для розвитку здібностей

Знання- результат оволодіння людиною дійсності, її пізнання.

Навички — це дія, сформована шляхом повторення і характеризується високою мірою осягнення 

Вміння - це заснована на знаннях і навичках готовність людини успішно виконувати певну діяльність

32. Задатки і здібності

Здібності – це індивідуально – психологічні особливості, завдяки яким люди відрізняються одне від одного.

Задатки – це не здібності, а тільки передумови до розвитку здібностей.

Види здібностей:

• загальні

• спеціальні.

33. Обдарованість , талант ,геніальність.

Обдарованість – це природний дар, який людина одержує, щось спадково зумовлене

Талант – це сукупність здібностей, що дають змогу одержати продукт діяльності, який вирізняється новизною, високим рівнем досконалості і суспільною значимістю. 

Геніальність – найвищий рівень творчих проявів особистості, що виявляється у творчій діяльності, результати якої мають історичне значення для життя суспільства, розвитку науки, літератури, мистецтва.