20. Поняття про сприймання

Сприймання – це психічний процес відображення в мозку людини предметів та явищ загалом, у сукупності всіх їх якостей та властивостей при безпосередній дії на органи чуття.

У чуттєвому пізнанні відчуття та сприймання виявляються в єдності. Сприймань поза відчуттями не буває.

 Результат сприймання – це цілісний образ предмета, а – відчуття є орієнтувально-дослідницькою еакцією суб’єкта на окремі якості.

Перцептивна діяльність – це відображення дійсності органами чуття при обов’язковій участі рухового аналізатора. Вона підсилює введення інформації, оптимізує процес відчуття.

Фізіологічними основами сприймання є складні нервові процеси в корі головного мозку. Це результат комплексної діяльності системи аналізаторів. Первинний аналіз, який здійснюється ще в рецепторах, доповнюється складною аналітико-синтетичною діяльністю мозкових ланок аналізаторів.

Розрізняють сприймання:

1. За сенсорними особливостями (зорові, слухові, нюхові, дотикові, смакові, кінестетичні, больові). 

2. За відношенням до психічного життя (інтелектуальні, емоційні, естетичні).

3. Залежно від форми існування матерії (сприймання простору(конвергенція – спрямування очей на предмет сприймання), сприймання руху, сприймання часу).

4. Залежно від міри складності, розгортання самого процесу (миттєве або поетапне).

5. Залежно від міри впізнавання (довільне та мимовільне).

Основні властивості сприймання:

• Предметність

• Цілісність

• Структурність

• Константність

• Осмисленість (усвідомленість)

Аперцепція (від лат. – сприймання)- зумовленість змісту і напрямку сприймання попереднім досвідом, набутими знаннями, інтересами, які склалися, відношенням людини до навколишньої дійсності

21. Поняття про пам'ять

Пам’ять – це відображення предметів і явищ дійсності у психіці людини в той час, коли вони вже безпосередньо не діють на органи чуття.

Пам’ять – це процес запам’ятовування, збереження і відтворення минулого досвіду й інформації. Пам’ять є основою психіки людини, завдяки їй людина накопичує досвід, одержує знання, уміння та навички.

Пам’ять класифікують на:

1. Генетичну – спадкова біологічна пам’ять, у ході якої зафіксована програма ембріонального й індивідуального розвитку індивіда. За цим кодом ембріональний розвиток відбувається спонтанно, а онтогенез після народження багатьма зовнішніми та внутрішніми чинниками. Генетичний код фіксований у ДНК хромосом.

2. Біологічну – об’єктивна пам’ять, властива всім живим істотам у їхньому індивідуальному розвитку після народження починаючи з одноклітинних

3. Психологічну – це загальнопсихічний процес фіксації, збереження та відтворення інформації індивідуального досвіду. Фізіологічною основою пам’яті є досліди, що залишаються в ЦНС від минулих впливів об’єктів.

Асоціація – обов'язковий принцип усіх психічних утворень. Механізм асоціації полягає у встановленні зв'язку між враженнями, що одночасно виникають у свідо­мості.

Залежно від умов, необхідних для їх утворення, асоціації поділяють на три типи: за суміжністю, схожістю та контрастом.

Асоціація за суміжністю – це відображення в мозку людини зв'язків між предметами та явищами.

Асоціація за схожістю спостерігається тоді, коли в мозку відображуються зв'язки між предметами, схожими у певному відно­шенны

Асоціація за контрастом утворюється під час відображення в мозку людини предметів та явищ об'єктивної дійсності, які пов'язані між собою протилежними ознаками 

Фізіологічне підґрунтя пам'яті тісно пов'язане із закономір­ностями вищої нервової діяльності.

Умовний рефлекс - це акт утворення зв'язку між новим і раніше закріпленим змістом, що становить підґрунтя ак­ту запам'ятовування.

Під­кріплення – це досягнення безпосередньої мети дії індивіда, або стимул, що мотивує дію, це збіг знову утвореного зв'язку з досяг­ненням мети дії, а якщо тільки зв'язок збігся з досягненням мети, він залишився і закріпився (І. Павлов).

І. За змістом, залежно від того, що запам'я­товується і відтворюється, розрізняють чотири види пам'яті: об­разну, словесно-логічну, рухову та емоційну.

ІІ. Залежно від характеру перебігу процесів пам'яті останню поділяють на мимовільну та довільну

ІІІ. Залежно від тривалості збереження інформації короткочасна, дов­готривала та оперативна

 У пам'яті розрізняють такі основні процеси: запам'ятовування, відтворення та забування.

Запам'ятовування (мимовіль­не і довільне, Смислове, Механічне).

Відтворення(впізнавання, пригадування, спогади, згадування).

Забування.

Індивідуальні особливості пам'яті:

• Швидкість запам'ятовування

• Точність запам'ятовування

• Міцність запам'ятовування

• Готовність до відтворення