2. Порядок та зміст роботи командира роти по організації наступу.

Успішне виконання завдання, яке ставиться перед ротою, залежить від ретельної підготовки наступу.

Вона починається з отримання завдання і включає: організацію бою; підготовку роти до виконання бойового завдання і підготовку вихідного району; організацію і проведення виховної роботи; практичну роботу командира роти та його заступників у підлеглих підрозділах та інші заходи.

На послідовність і зміст роботи по організації бою впливають конкретна обстановка, отримане завдання, наявність часу.

При наступі на противника з положення безпосереднього зіткнення з ним, командир роти більшу частину роботи проводить на місцевості.

З зайняттям вихідної позиції (району) командир роти організує спостереження, охорону, ставить завдання взводам на відбиття можливої атаки противника, дає вказівки на інженерне обладнання вихідного району.

При наступі на противника з ходу, командир роти приймає рішення та ставить завдання підрозділам по карті або на макеті місцевості, надалі проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ і організує взаємодію на місцевості.

Якщо неможливо виїхати на місцевість, то командир роти всю роботу організовує по карті, а при висуванні на рубіж переходу в атаку уточнює всі питання.

При отриманні завдання, командир роти з’ясовує його. Від того, наскільки правильно з’ясовано одержане завдання буде залежати вся наступна робота щодо організації бою.

Під час з’ясування завдання командир роти повинен зрозуміти мету наступу і задум старшого командира, особливо послідовність розгрому противника; цілі, які знищує старший начальник на напрямку дій роти; бойову завдання роти; місце в бойовому порядку і роль роти в бою; завдання сусідів та порядок взаємодії з ними; час готовності до виконання завдання.

На основі з’ясування завдання, командир роти визначає заходи, які необхідно виконати негайно.

Кількість та зміст їх може бути різноманітний. Вони пов’язані з підготовкою роти до наступного наступального бою. Ці заходи можна розділити на дві групи. До першої належать заходи, які пов’язані з підготовкою особового складу, техніки, озброєння, евакуацією поранених, вживання заходів для захисту від ЗМЗ і таке інше.

До другої – заходи по організації розвідки, підготовки даних для прийняття рішення, про час і порядок роботи на місцевості.

Розрахунок часу командир роти робить для більш конкретного планування роботи. Вихідними даними для розрахунку часу на організацію бою є: час отримання завдання і готовність до його виконання; час доповіді рішення старшому командирові; строки участі командира в заходах, які проводить командир батальйону; час сходу та заходу сонця.

Під час розрахунку часу слід більшу його частину надати підлеглим для підготовки до бою, а меншу використовувати для своєї роботи.

Оцінка обстановки робиться на основі останніх даних про противника з урахуванням його організації та тактики дій та своїх військ, а також умов місцевості.

Основними умовами оцінки обстановки є:

• склад, положення, стан, ступінь захищеності, системи укріплень, вогню і загороджень, сильні і слабкі сторони противника, можливий характер його дій;

• склад, положення, стан, можливість захищеність і забезпеченість своїх, приданих і підтримуючих підрозділів;

• склад, положення, характер дій сусідів та умови взаємодії з ними;

• характер місцевості і її вплив на дії підрозділів, а також на більш можливі напрямки дій авіації та інших повітряних цілей противника на малих та над малих висотах;

• радіаційну, хімічну та бактеріологічну обстановку.

Крім того КР оцінює стан погоди, пори року та час доби.

В підсумку оцінки обстановки КР робить висновки і проводить тактичні розрахунки: співвідношення сил і засобів; розрахунок на висування, марш і т.ін.

Оцінка противника.

Оцінку противника належить проводити у такій послідовності: спочатку вивчити загальний характер дій, положення, склад, стан і ступінь захищеності в смузі наступу роти.

Потім оцінити ту його частину, котру треба розгромити при виконанні поставленої завдання і, опираючись на знання тактики та організації противника та знаючи ступінь захищеності, систем укріплень, вогню і загороджень, визначивши сильні та слабкі сторони, командир розкриває імовірний характер його дій при виконанні ротної завдання.

На основі аналізу противника КР робить висновок: який противник знаходиться перед ротою та характер його дій; де знаходиться головне угрупування, від знищення якого знизяться його можливості, сильні та слабкі сторони противника.

Ці висновки дають змогу КР визначити: напрямок головного удару; напрямок зосередження основних зусиль; якого противника, якими силами і в якій послідовності розгромити; порядок ураження противника вогнем штатних та приданих засобів; бойовий порядок роти; бойові завдання підрозділам; основні питання взаємодії і порядок всебічного забезпечення; організацію управління, що і до якого часу дорозвідати.

Результати оцінки противника КР оформляє на своїй робочій карті.

Оцінка своїх підрозділів.

Свої підрозділи КР оцінює у такій послідовності: уточнює положення штатних і приданих підрозділів; вивчає їх склад і визначає бойові можливості; віддалення підрозділів від рубежу переходу в атаку та час на їх висування; райони прибуття приданих підрозділів; моральний та фізичний стан особового складу; стан озброєння і техніки; рівень підготовки та бойовий досвід підрозділів; здібності командирів підрозділів; забезпеченість матеріальними засобами; норми витрат боєприпасів і потреби в поповненні їх; організацію підвезення і евакуації; технічне і медичне забезпечення і таке інше.

На основі оцінки КР робить висновок про загальний стан та боєздатність своїх і приданих засобів; як відповідає їх стан та положення характеру отриманої завдання; де зосередити основні зусилля та які бойові завдання визначити підрозділам; які основні питання по організації взаємодії.

Оцінюючи сусідів КР вивчає склад, положення, характер дій сусідів та умови взаємодії з ними.

Він вивчає, який маневр вони роблять при підготовці до виконання нових бойових завдань, де проходить маршрут їхнього висування, яку допомогу надати при виконанні завдань, який маневр здійснити з метою використання успіху сусідів, які заходи провести для забезпечення флангів, який маршрут і коли звільнити його для пропуску другого ешелону під час введення його в бій.

Оцінку місцевості КР починає у розташуванні противника, а потім у розташуванні своїх військ. Він вивчає загальний характер місцевості; умови спостереження, обстрілу, маскування і розташування; умови прохідності та захисні якості; зміни, які можуть відбутися при застосуванні ЗМЗ; де найкраще зосередити основні зусилля; як побудувати бойовий порядок; якими об’єктами і рубежами необхідно оволодіти в першу чергу; напрямки руху і таке інше.

Оцінюючи радіаційну, хімічну та біологічну обстановку КР визначає завдання з РХБ розвідки, забезпечення підрозділів засобами захисту, а також заходи по ліквідації наслідків застосування ЗМЗ, порядок і способи дій роти на заражених ділянках місцевості.

В результаті з’ясування завдання та оцінки обстановки командир роти приймає РІШЕННЯ, в якому визначає:

• задум бою;

• бойові завдання підрозділам;

• основні питання взаємодії і порядок всебічного забезпечення;

• організацію управління.

Крім того він визначає основні завдання виховної роботи і її особливості.

Основу рішення складає задум бою, в якому визначається: напрям зосередження основних зусиль; способи розгрому противника; бойовий порядок роти.

Крім того вказує: вихідні і вичікувальні позиції, вихідний рубіж, рубежі розгортання та безпечного віддалення, рубіж переходу в атаку і маршрути висування.

В міру прийняття рішення КР наносить на карту всі дані по ньому. Крім графічної частини на робочій карті оформляється пояснювальна записка. Таким чином, на момент прийняття рішення, командир має план дій роти остаточно складений і графічно відображений.

Після цього КР доповідає рішення старшому командиру проводить рекогносцировку.

Рекогносцировка проводиться з метою детального вивчення місцевості та уточнення прийнятого рішення.

Рекогносцировка починається з орієнтування підлеглих, визначення орієнтирів.

Вивчається:

• передній край оборони противника, підходи до нього, наявність і характер загороджень, опорні пункти, розташування вогневих засобів, особливо ПТ, резервів, рубежів імовірних ударів гелікоптерів, установлення мінних полів в проміжках, сильні та слабкі місця оборони;

• фронт наступу і напрямок зосередження основних зусиль, бойові завдання взводам і приданим підрозділам;

• цілі противника, які підлягають вогневому ураженню;

• вогневі позиції штатних і приданих засобів і термін їх інженерного обладнання;

• місця проходів у загородженнях та переходів через перешкоду, час їх пророблення, місця оснащення танків катковими мінними тралами;

• маршрути висування, рубежі розгортання, переходу в атаку і безпечного віддалення;

• напрямок пересування КСП роти і місця розгортання підрозділів технічного забезпечення і тилу.

Після проведення рекогносцировки командир роти віддає БОЙОВИЙ НАКАЗ.

В бойовому наказі КР вказує:

• в першому пункті – короткі висновки із оцінки противника і характер його дій;

• в другому пункті – бойове завдання роти;

• в третьому пункті – об’єкти та цілі, які знищуються засобами старших командирів на напрямку дій роти, і рубіж безпечного віддалення, а також завдання сусідів і розгороджувальні лінії з ними;

• в четвертому пункті – задум бою;

• в п’ятому пункті – після слова “НАКАЗУЮ” бойові завдання:

• взводам, в тому числі приданому танковому підрозділу (якщо діє самостійно);

• підрозділам артилерії, які придані;

• іншим підрозділам, які придані;

• в шостому пункті – витрату боєприпасів, пального на виконання завдання, місця розгортання і напрямок переміщення підрозділів технічного забезпечення і тилу;

• в сьомому пункті – час готовності до виконання завдання;

• в восьмому пункті – місце КСП і заступника.

Інколи КР бойові завдання може доводити у формі бойового розпорядження або попереднього розпорядження.

Взаємодію КР організує по завданнях, рубежах, та за часом виконання завдань.

Він зобов’язаний:

• узгодити дії підрозділів під час перегрупування, висування, розгортання в бойовий порядок і т.д.

• встановити порядок зайняття взводами вихідних позицій, порядок перепуску танків через бойовий порядок своїх підрозділів, порядок ведення вогню при переході в атаку;

• при наступі з ходу встановити порядок висування, розгортання в бойовий порядок, порядок виходу на ВП штатних і приданих засобів;

• визначити час і місце оснащення танків тралами;

• узгодити порядок і способи атаки переднього краю танковими та механізованими підрозділами;

• узгодити вогонь артилерії;

• уточнити місце РД;

• уточнити порядок пересування підрозділів артилерії в ході наступу;

• повідомити про сигнали оповіщення, управління і взаємодії.

Питання всебічного забезпечення КР вирішує в процесі підготовки до наступу.

Робота по підвищенню морального стану особового складу підрозділів проводиться з урахуванням обстановки, яка склалася з метою утворення високого наступального запалу, рішучості за будь-яку ціну виконати завдання.

Практична робота КР включає: надання допомоги у підготовці підрозділів, перевірку виконання усіх заходів по підготовці до бою, знання особовим складом завдань, забезпеченість усім необхідним для ведення бою.