3. Уточнення завдань відділення на місцевості.

Після проведення рекогносцировки командир відділення в результаті вивчення місцевості може:

• уточнити орієнтири на місцевості (указує їх номер і відстань до них в метрах. Орієнтири нумеруються з права на ліво. Перед переднім краєм опорного пункту відділення вказується 4-5 орієнтирів, один з яких є основним);

• уточнити позиції відділенням (їх правий та лівий кордон);

• уточнити місце основних та запасних вогневих позицій для БМП, вогневих засобів відділення та приданих вогневих засобів;

• уточнюються кордони відповідальних смуг вогню відділення та відповідальних секторів стрільби для вогневих засобів.

Під час рекогносцировки курсанти підготовляють дані для складання картки вогню для відділення (наносять на схему орієнтири). Якщо заняття проводиться на місцевості то на схему наносяться видимі орієнтири на дальностях 600 м, 1000-1300 м та 2000 м.

Якщо заняття проводяться в класі, то курсанти орієнтири для картки вогню вибирають по карті.

Іі. Ведення оборонного бою та управління відділенням в ході бою.

На позиції відділення постійно знаходиться спостерігач та чергові вогневі засоби. Для оповіщення відділення від окопу спостерігача до перекритої щілини, обладнується сигналізація. Результати спостерігання в ході бою спостерігач доповідає командиру відділення голосом.

Спроби противника вести розвідку переднього краю оборони відбиваються черговими вогневими засобами з запасних позицій. При цьому невеличкі групи противника знищуються вогнем з близьких дистанцій.

Перед наступом танків і піхоти противника здійснюється вогнева підготовка. Командир відділення повинен укрити особовий склад на позиції, не припиняючи спостереження за противником, з тим щоб своєчасно визначити момент переходу його в атаку.

Під час вогневої підготовки противник може застосовувати ВТЗ, хімічну зброю як по опорним пунктам в найближчі глибині оборони так і безпосередньо по передньому краю.

При застосуванні противником хімічної зброї особовий склад, який знаходиться поза укриттям, швидко надягають загальновійськовий защитний комплект або укритися в найближчому укриті.

При обстрілі позиції артилерійським або мінометним вогнем командир відділення подає команду: "Відділення - в укриття".

З початком висування противника в атаку відділення по шлангу бойової тривоги - команді командира " Відділення - до бою" швидко покидає укриття, особовий склад займає свої позиції (місця) готуються до відбиття атаки танків і піхоти противника.

Основним обов’язком командира відділення в ході відбиття атаки противника є управління вогнем, так як оборонний бій в своїй основі є вогневим боєм. Командир відділення особисто веде вогонь із автомата, він зобов’язаний також спостерігати за полем бою і оцінювати обстановку, вибираючи цілі найбільш загрожуємому бойовому порядку відділенням або сусідам. Управляючи вогнем гранатомета і кулемета, командир відділення ставить їм задачі коротким розпорядженням або подає команду на відкриття вогню. Вибір цілі залежить від її важності. В першу чергу необхідно знищувати групу піхоти, яка найбільш приблизилась до позиції відділення, а також і головні (ведучі атаку) танки.

Другою не менш важливою задачею управління вогнем відділення є контроль за ефективністю системи вогню і своєчасна заміна вогневих засобів які вибули шляхом маневру. Командир відділення, виконує цю задачу, повинен слідкувати, щоб кулемет, гранатомет і автоматники знищували противника в заданих секторах (напрямках). Система вогню будується на принципі взаємного перекриття відповідними вогневими засобами один одного. Це визначає, що в обороні будь-який вогневий засіб, будь то кулемет, гранатомет або автомат, повинен знищувати противника, який наступає на сусідів, тобто вести фланговий, перехресний вогонь. Фронтальний вогонь (по суті вогонь на самооборону) при відбитті атаки противника перед переднім краєм вести небажано. По-перше, тому що фронтальний вогонь мало ефективний проти противника, який веде наступ в розосередженому по фронту бойовому порядку; по-друге, вогневі засоби, ведучі фронтальний вогонь, легко розпізнається і відповідно, подавляється противником, який має чисельну перевагу; по-третє, умови ведення вогню, майже відкрите розташування стрілка, складність обстановки викликають зайву моральну напругу, що самим пагубним чином впливає на влучність вогню.

Вирішальними умовами успішного ведення оборонного бою є висока особиста, моральна, тактична і вогнева підготовка кожного солдата. Прикриваючи підступ до позиції товариша, ведучи фланговий вогонь, кулеметник, автоматник, гранатометник розташовується на позиції, обладнуються таким чином, що по суті являється непомітним і невразливим від вогню противника з фронту. Знищувати противника, який рухається в сторону, солдат може вести вогонь спокійно і влучно.

Велике значення в досягненні високої ефективності флангового і перехресного вогню має виховання особового складу в дусі військового товариства. Моральній якості солдат в таких випадках набувають матеріальну силу. Ось чому важливо, щоб в період організації системи вогню кожний солдат по можливості міг особисто зустрітися з товаришем, позицію якого він буде прикривати своїм вогнем.

В оборонному бою особливе значення набуває ініціативне рішення вогневих задач кожним військовослужбовцем. Не можна вважати діло таким чином, щоб командир відділення безперервно ставить вогневі кожному підлеглому. Навчені і виховані даним чином солдати будуть без діяти, вижидає команд командира. Ініціативний, думаючий солдат, вміло володіє своєю зброєю, в колективі, тісно спаяний за законами військового товариства, здатний вести рівний бій з чисельним переважаючим противником і перемагати його.

Командир відділення зобов’язаний своєчасно організовувати поповнення використаних боєприпасів, призначає в перервах між атаками противника підносчиків, які доставляють на позицію вогневих засобів патрони, ручні і протитанкові гранати. Для цієї цілі на позиції, а також на БМП повинен бути створений необхідний запас боєприпасів.

При проведенні наступу противник знищується на дальніх підступах до оброни. Знищення противника розпочинається на Рубежі розгортання в ротні колони засобами артилерії полкового підпорядкування на відстані 4-6 км, на відстані 2-3 км рубежі розгортання у взводні колони противник знищується вогнем артилерії, мінометів ПТКР та гармат з танків. На рубежі переходу в атаку до 600 м вогнем гармат, танків і БМП, АГС-17, крупнокаліберних кулеметів.

Щоб зрозуміти роботи командира відділення при веденні бойових дій розглянемо на прикладі знищення противника перед переднім краєм (обстановка згідно тактичного завдання № 1).