2. Порядок і зміст роботи командира відділення по організації оборони (без зіткнення з противником і в умовах безпосереднього зіткнення з ним)

Робота командира відділення по організації оборони починається з моменту отримання бойової задачі. Задачу на оборону він отримує від командира взводу. Послідовність роботи командира відділення при організації оборони буде залежати від умов переходу до неї.

В умовах відсутності зіткнення з противником командир механізованого відділення, з`ясувавши одержане завдання, зобов`язаний: вивести відділення на вказану позицію; організувати спостереження; вказати основну і запасну вогневі позиції для бойової машини піхоти, вогневі позиції кулеметникам, гранатометнику і місця стрільцям (основні і запасні позиції для гранатометників, протитанкових керованих ракетних комплексів); віддати бойовий наказ; організувати інженерне обладнання і маскування позицій; визначити відстань до орієнтирів, підготувати дані для ведення вогню вдень та вночі і скласти картку вогню.

У бойовому наказі командир відділення вказує:

• орієнтири;

• склад, положення та характер дій противника;

• завдання взводу і відділення, позицію, смугу вогню та додатковий сектор обстрілу; порядок спостереження і ведення вогню по наземних та повітряних цілях; місця на ділянках зосередженого вогню взводу, по яких вести вогонь відділенням;

• завдання сусідів;

• завдання особовому складу;

• командир механізованого відділення – навіднику-оператору (кулеметнику бронетранспортера), кулеметникам і гранатометнику – основні та запасні вогневі позиції; старшому стрільцю та стрільцю – місця для стрільби, послідовність їх обладнання і зміни в ході бою; навіднику-оператору (кулеметнику бронетранспортера) і кулеметникам, крім того, - основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції; механіку-водію (водію) – маршрут виходу на запасну (тимчасову) вогневу позицію, порядок спостереження та коректування вогню;

• сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними;

• час готовності до оборони і заступника.

Після одержання завдання особовий склад відділення приступає до розчищення смуги обзору та обстрілу, а також відривання і маскування окопів.

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником:

• командир відділення організовує швидкий захват і зайняття позиції на вказаному рубежі,

• ставить завдання особовому складу,

• організовує спостереження,

• систему вогню, управління, взаємодію та інженерне обладнання позиції.

Вогнева позиція бойової машини піхоти (бронетранспортера) вибирається в такому місці, щоб забезпечувалось приховане її розташування, прикриття вогнем особового складу відділення під час виконання ним робіт щодо інженерного обладнання позиції. Надалі командир відділення детально вивчає місцевість, уточнює завдання особовому складу та порядок взаємодії, а при необхідності й інші питання.

3. Ведення оборонного бою

1. Керування відділенням і вогнем в обороні

Командир відділення, як правило, знаходиться на позиції в такому місці, звідки зручніше керувати відділенням, спостерігати за місцевістю та сигналами командира взводу.

Одиночних солдатів і дрібні групи противника, які намагаються вести розвідку, відділення захоплює в полон, а при неможливості захоплення, знищує вогнем, як правило, із запасних (тимчасових) вогневих позицій. Більш значні групи противника, які наближаються до позиції відділення, знищуються вогнем кулемета або бойової машини піхоти, а при необхідності вогнем усього відділення. Вогонь відкривається за командою командира відділення.

Під час вогневої підготовки атаки противника командир відділення і спостерігач ведуть спостереження, а решта особового складу ховається в щілини (бліндажі), на дні окопів і траншей або в бойовій машині піхоти (бронетранспортері) в готовності швидко зайняти свої місця на позиції.

З одержанням сигналу про безпосередню загрозу застосування противником ядерної зброї (під час нанесення противником ядерного удару) особовий склад відділення швидко укривається в щілині, бліндажі, бойовій машині піхоти, бронетранспортері (лягає на дно окопу, траншеї), а після проходження ударної хвилі приготовляється до відбиття атаки противника.

Виявивши перехід противника в атаку, за командою командира (сигналом спостерігача) відділення негайно приготовляється до бою. Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на дальність дійсного вогню зброї відділення із стрілецької зброї 400-600 м, із БМП – 1000-1300 м, із танків – 1800 - 2500 м.

По мірі підходу противника до переднього краю оборони вогонь доводиться до найвищої напруги. Танки та інші броньовані машини противника знищуються протитанковими керованими ракетами, вогнем бойової машини піхоти, з гранатометів, а піхота вогнем кулеметів і автоматів відсікається від танків і знищується.

Вогонь протитанкових засобів відділення зосереджується в першу чергу по головному танку або по танку з тралом, який долає загородження перед переднім краєм оборони, а потім по решті атакуючих танків та інших броньованих машинах. За сприятливих умов обстановки з метою знищення танків, які долають загородження перед позицією відділення, командир може вислати вперед гранатометника з помічником.

Для прхованого їх висування використовуються аерозолі (дими). Іноді, біля найбільш імовірного місця пророблювання противником проходу в загородженнях, відділенням завчасно відриваються і маскуються окоп та хід сполучення до нього. По можливості в боротьбі з танками противника можуть брати участь кулеметники та снайпер, які зосереджують свій вогонь по оглядових приладах танків

Спочатку вогонь по противнику ведеться по команді командира відділення, а коли противник приблизиться на відстань дійсного вогню зброї ведеться самостійно.

З підходом піхоти противника до позицій на відстань 30-40 м відділення закидає її гранатами. Якщо противник увірветься на позицію, відділення знищує його вогнем впритул, гранатами та в рукопашній сутичці. Розповсюдження противника по траншеї і ходу сполучення повинно бути затримано вогнем та швидким установленням заздалегідь підготовлених рогаток, їжаків та інших переносних загороджень.

Якщо противник атакує позицію сусіднього відділення, відділення здійснює допомогу сусіду вогнем.

Командир відділення під час відбиття атаки противника постійно керує боєм і вогнем відділення, подаючи команди голосом або з допомогою сигнальних засобів.

В тому випадку, коли противнику вдалося обійти позицію відділення, командир організує кругову оборону, уточнює завдання вогневим засобам, частину із них спрямовує на прикриття підступів до позиції відділення з флангів і тилу. Якщо противнику вдалося оточити позицію відділення, особовий склад повинен проявити витримку і стійкість, що дозволить йому притягнути до себе велику кількість сил противника, а це надасть можливість старшому командуванню організувати і провести контратаку.

В обороні можуть скластися такі умови, коли відділенню необхідно буде зайняти більш вигідну позицію або перейти на ділянку де противник вклинився в оборону. Виконувати цей маневр можна тільки на підставі наказу старшого командира. Перш чим залишити позицію, необхідно зупинити противника вогнем, заставити його залягти, чи відступити і потайки чітко в визначений термін вийти в місце зосередження відділення, чи зайняти нову позицію на вигідному рубежі.

Після відбиття атаки противника командир відділення зобов’язаний: перевірити стан особового складу і зброї відділення; поповнити ракети і боєприпаси; підготувати відділення до відбиття повторних атак; вжити заходів щодо відновлення траншеї і окопу для бойової машини піхоти (бронетранспортера); доповісти командиру взводу про результати бою.