3. Місце відділення в опорному пункті взводу.

Підрозділам для оборони назначаються: механізованому відділенню – позиція, (танку – вогнева позиція), взводу і роті – опорний пункт.

В опорному пункті взводу відділення може обороняти позицію, що знаходиться в центрі, на лівому чи правому фланзі. Позиції відділень механізованого взводу в обороні розташовуються, як правило, в одній траншеї в лінію. В опорних пунктах, розташованих на найбільш імовірному напрямку наступу противника, позиція одного із відділень взводу з метою посилення стійкості оборони може обладнуватися в глибині опорного пункту (на другій лінії) в 100, 200 м за траншеєю. При загрозі атак з флангу бойовий порядок може будуватися уступом вправо або вліво, а танкового взводу, крім того кутом назад або кутом вперед.

4. Позиції і вогневі позиції відділення.

Механізоване відділення охороняє позицію до 100 м по фронту, яка повинна мати криволінійний профіль. Загальна довжина окопу на відділення може складати приблизно 120-130 м.

На позиції відділення стрільці, кулеметник та гранатометник розташовуються так, щоб усі підступи до неї перед фронтом і на флангах знаходилися під ефективним, особливо фланговим та перехресним вогнем, а загородження і перешкоди добре проглядалися і прострілювалися.

На позиції відділення обладнується вогнева позиція БМП. Вона може знаходитися в центрі, з правого чи лівого боку, або позаду позиції на відстані до 50 м. Крім цього для БМП підготовлюється одна-дві запасні позиції. Вона вибирається, як правило, в місці, яке забезпечує скрите її розташування, з таким розрахунком, щоб можна було вести спостереження за противником і вогонь на максимальну відстань, прикривати вогнем особовий склад відділення під час інженерного обладнання позиції, забезпечити групову оборону, можливість ведення зосередженого вогню, а також приховані шляхи для маневру з однієї вогневої позиції на іншу.

Вогневі позиції повинні мати хороші сектори обстрілу і приховані шляхи відходу та висування. По призначенню вогневі позиції поділяються на основні – для виконання основної вогневої задачі; тимчасові – для виконання окремих задач; запасні – на випадок необхідності маневру або вимушеного залишення основної позиції; фальшиві – для введення противника в оману.

На позиції відділення можуть розташовуватися вогневі засоби старших командирів.

5. Організація системи вогню, розвідки, охорони, інженерне обладнання позиції відділення, маскування, захист від зму.

Інженерне обладнання позиції полягає в відриванні окопів, ходів сполучення, перекритих щілин, окопів і укриття для БМП.

Інженерне обладнання позиції відділення організується на підставі отриманої задачі і вказівок командира взводу. На позиції відділення в першу чергу розчищається місцевість для поліпшення спостереження та ведення вогню, відриваються одиночні (парні) окопи та окопи для БМП, потім одиночні парні окопи з’єднуються між собою в окоп на відділення, який доводиться до повного профілю, а при сипучому ґрунті, крім того, посилюється оздобленням вертикальних стінок та з'єднується в суцільну траншею з окопами сусідів; для особового складу обладнується перекрита щілина. Потім відривається окоп на запасній (тимчасовій) вогневій позиції для БМП та хід сполучення до неї. В окопі на відділення обладнується бліндаж, ніші для боєприпасів і проводяться інші роботи щодо його вдосконалення в бойовому і господарчому відношеннях з метою забезпечення тривалого перебування особового складу в обороні.

Після організації інженерних робіт, командир відділення складає карту вогню відділення, на яку наносить:

орієнтири, їх номера, найменування та відстань до них;

положення противника;

позицію відділення;

смугу вогню та додатковий сектор обстрілу;

основні і запасні позиції БМП, гранатометів, протитанкових керованих комплексів, основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції (крім сектора обстрілу ручного протитанкового гранатомета);

позиції сусідів та межі їхніх смуг вогню на флангах відділення;

ділянки зосередженого, а для гранатометного відділення і рубежі загороджувального вогню взводу та місця в них, по яких вести вогонь відділенням;

загородження, розташовані поблизу позиції відділення та ті, що прикриваються його вогнем.

Під час складання картки вогню командир спочатку наносить місце свого знаходження, визначає сторони світу (південь – північ) і наносить самий віддалений орієнтир для того, щоб від нього відраховувати відстань до інших. Далі він підписує орієнтири і визначає відстань до них, наносить позицію противника та визначає позицію відділення по місцевих предметах, наносить смугу вогню по глибині на відстань дійсного вогню. Сектор обстрілу кулемета наноситься в межах смуги вогню відділення, на відстань його дійсного вогню, а додатковий сектор може виходити за межі смуги вогню відділення.

До переходу противника в наступ на позиції відділення постійно несе службу спостерігач. Для відбиття раптового нападу противника та знищення його дрібних груп, які ведуть розвідку, або намагаються пророблювати проходи в загородженнях, призначається кулеметник або стрілець, який розташовується, як правило, на запасній вогневій позиції.