13.Зйомка еккером і мірною стрічкою.

Екер прикріплюють до кілка висотою, близькою до висоти ока спо­стерігача у точці перетину центрів брусків. Для побудови перпендику­ляра до лінії АВ у точці О екер ставлять так, щоб візирна лінія аЬ про­ходила через віхи А і В. Після цього заходять з боку пари діоптрів сd і, візуючи по них, встановлюють віху в точці К по лінії візування. Щоб пе­ревірити правильність побудови перпендикуляра, екер повертають на 90° так, щоб у створі лінії АВ були діоптри сd, а за двома іншими діоптрами встанов­люють другу віху. Якщо вона співпадає з віхою К, то кути АОК і ВОК є прямими. У про­тивному разі віху встановлю­ють посередині між двома знайденими її положеннями.

Найпоширенішим у геоде­зичній практиці є дводзеркальний екер .Два його плоских дзеркала прикріплені до внутрішніх поверхонь, розміщених під кутом 45° пластинок коробки. У верхніх частинах цих пластинок прорізані віконця. Знизу до коробки прикріплена ручка з гачком для виска. Принцип будови екера пов'яза­ний із законом відбиття променів світла від плоских дзеркал. Промінь світла, відбившись від одного дзеркала, потрапляє на друге й відбива­ється від нього. Двічі відбитий промінь утворює з променем, який падає на перше дзеркало, кут у два рази більший від кута між дзеркалами.

Вимірюючи довжини ліній мірною стрічкою, слідкують за тим, щоб вона лягала у створі лінії, тобто у вертикальній площині, що проходить через кінці лінії. Тому, перед вимірюванням ліній довжиною більше 200 м рекомендується позначати створ через кожних 100-150 м додатковими віхами. Ця робота називається провішуванням ліній.

Встановити віхи в створі можна "на око" (якщо лінія не дуже довга) або за допомогою зорової труби приладу Провішування можна вико­нати різними способами.

Провішування способом "на себе". На початку і в кінці лінії АВ встановлюють віхи. Роботу виконують два робітники. Один стає за встановленою у точці А віхою так, щоб вона закривала віху 6. Другий робітник, відійшовши від кінця лінії кілька десятків метрів, за командою першого пересуває віху вправо або вліво та за умовним сигналом, коли віха опиниться в створі лінії АВ, втикає її вертикально в землю .Аналогічно встановлюють віхи 2, 3, 4 і т. д.

Провішування "від себе" відрізняється від попереднього тим, що додаткові віхи у створі лінії встановлюють у зворотному порядку - від віхи А до віхи В: першою встановлюють віху 4, далі - 3, 2,1

Провішування ліній "із середини" застосовують тоді, коли між кінцевими точками лінії є яка-небудь перешкода (горб, яр тощо).

14-15.Поняття про орієнтування та Орінтування ліній на місцевості і на плані.

Під час виконання проектних робіт потрібно знати розташування об'єктів місцевості відносно сторін світу, оскільки плани й карти скла­дають так, що їх верхні краї є північними. Під орієнтуванням лінії розу­міють визначення її напряму відносно якогось початкового напряму. У геодезії такими початковими напрямами є географічний (істинний), маг­нітний та осьовий меридіани. Географічним меридіаном називають лінію перетину земної поверхні площиною, яка проходить через вісь обертання Землі та дану точку. Його напрям знаходять за астрономіч­ними спостереженнями або за допомогою спеціальних приладів. Маг­нітним меридіаном є лінія перетину землі площиною, яка проходить через магнітні полюси Землі й дану точку Напрям магнітного меридіану в будь-якій точці Землі показує магнітна стрілка. Оскільки географічні та магнітні полюси Землі знаходяться в різних точках, то географічний і магнітний меридіани в кожній даній точці земної поверхні не співпада­ють, а перетинаються під деяким кутом, який називають схиленням магнітної стрілки б. Розрізняють східне (додатне) і західне (від'ємне) магнітне схилення. Його величина залежить від географічних коорди­нат точки на земній поверхні.

У геодезичній практиці спочатку визначають напрям магнітного меридіана за допомогою приладів, оснащених магнітною стрілкою, а потім, у разі потреби, обчислюють напрям географічного (справж­нього) меридіана, додавши або віднявши величину магнітного схи­лення.

Виконуючи геодезичні роботи на значній території, за початковий приймають напрям осьового меридіану 6-градусної зони, на які розби­вають поверхню земної кулі. Кут в даній точці між її географічним ме­ридіаном і лінією, паралельною до осьового меридіану зони, назива­ється зближенням меридіанів у. Схилення магнітної стрілки та збли­ження меридіанів завжди показують на схемі під рамкою топографічної карти .

Від меридіанів вимірюють кути орієнтування - азимути, дирекційні кути й румби.